Справа № 22ц-15253 Головуючий у 1 інстанції Владимирська І.М.
Категорія 51 Доповідач Висоцька В.С.
_____________________________________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2010 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області
в складі: головуючого Висоцької В.С.
суддів Біляєвої О.М., Шевченко В.Ю.
при секретарі Красавіній Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу відповідача - Державного підприємства "Селидіввугілля" на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 29 червня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства (далі - ДП) "Селидіввугілля", Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області про відшкодування матеріальної шкоди
В С Т А Н О В И В:
08 вересня 2009 року позивач звернувся до суду з позовом до ДП "Селидіввугілля", Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області про відшкодування матеріальної шкоди.
Зазначав, що знаходився в трудових відносинах з відповідачем з 17 липня 1978 року по 16 травня 1981 року та з 25 серпня 1983 року по 11 березня 2009 року. Йому була призначена пенсія за віком. Відповідно до ст. 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" він має право на перерахунок пенсії з урахуванням не менш ніж 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії. Оскільки у нього виникло право на перерахунок пенсії 5 січня 2009 року він звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове (далі УПФУ в м. Селидове) з заявою про перерахунок пенсії. В перерахунку пенсії по стажу та заробітку йому було відмовлено з посиланням на те, що його страховий стаж після призначення пенсії становить 1 рік 4 місяці 28 днів. Наявність такого стажу обумовлена несплатою страхових внесків шахтою "Курахівська" до Пенсійного фонду з 01 лютого 2008 року по 14 листопада 2008 року, що є порушенням вимог ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Проте весь час його роботи на підприємстві з його заробітної плати страхові внески утримувалися. Він згідно чинного законодавства набув права на перерахунок пенсії, але з незалежних від нього причин вона йому не перерахована, внаслідок чого йому заподіяна матеріальна шкода, він недоотримав 4596,16 грн.
Позивач просив стягнути з ДП "Селидіввугілля" на його користь на відшкодування матеріальної шкоди 4596,16 грн. з урахуванням недоотриманої пенсії, понесені судові витрати та зобов'язати відповідача ДП "Селидіввугілля" сплатити страхові внески до ПФУ в м. Селидове за період з 01 лютого 2008 року по 11 березня 2009 року.
Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 29 червня 2010 року з ДП "Селидіввугілля" на користь ОСОБА_1 стягнута недоотримана ним сума 4596,16 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 37 грн. Стягнуто з ДП "Селидіввугілля" на користь держави судовий збір у сумі 51 грн. В решті позову відмовлено (а.с. 275-276).
В апеляційній скарзі ДП "Селидіввугілля", посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове по суті заявлених вимог.
Зазначає, що в період з лютого 2008 року по листопад 2008 року ДП "Селидіввугілля" щомісяця та своєчасно сплачував страхові внески до Пенсійного фонду. В платіжних дорученнях про їх сплату щомісяця зазначалося їх цільове призначення, а саме, зазначався конкретний місяць, за який вони сплачені, що свідчить про відсутність вини відповідача у відмові позивачу в перерахунку пенсії.
Посилання суду першої інстанції на вимоги частини 5 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є необґрунтованим, оскільки там йдеться про право Пенсійного фонду зараховувати сплачені підприємством поточні страхові внески в рахунок погашення заборгованості, але не йдеться про право Пенсійного фонду змінювати призначення платежу та фактичну дату сплати підприємством страхових внесків.
Управління Пенсійного фонду неправомірно змінило призначення платежу, дату сплату внесків і зарахування сплачених сум в погашення заборгованості по пеням.
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача - ДП "Селидіввугілля" Рашевська І.М. доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити.
Позивач ОСОБА_1 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити, рішення суду залишити без змін. Вважає, що відповідальність повинна бути покладна саме на ДП "Селидіввугілля".
Представник УПФУ в м. Селидове до суду не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с.309).
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що з 03 січня 2006 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного Фонду України в м. Селидове Донецької області як пенсіонер, який отримує пенсію за віком згідно ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Згідно трудової книжки ОСОБА_1 працював на шахті "Курахівська" ДП "Селидіввугілля" останній період з 5 серпня 2002 року по 11 березня 2009 року (а.с.4-5), щомісяця з його заробітної плати відповідачем утримувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
11 лютого 2008 року ОСОБА_1 звернувся до УПФУ в м. Селидове Донецької області з заявою про перерахунок пенсії із додаванням страхового стажу після попереднього перерахунку.
Рішенням комісії з призначення пенсій УПФУ в м. Селидове від 20 лютого 2008 року в перерахунку пенсії ОСОБА_1 було відмовлено з посиланням на те, що страховий стаж після призначення пенсії становить 1 рік 4 місяця 28 днів, наявність такого стажу обумовлена несплатою страхових внесків шахтою "Курахівська" до УПФУ в м. Селидове (а.с. 7).
Згідно листа УПФУ в м. Селидове від 02 березня 2009 року сума недоотриманої ОСОБА_1 пенсії складає 4596,16 грн. (а.с. 9).
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що ВП "Шахта "Курахівська" ДП "Селидіввугілля" перераховувала до УПФУ в м. Селидове страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за лютий 2008 року - листопад 2008 року, проте підприємство мало недоїмку і перераховані поточні платежі відповідно до частини 5 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зараховувалися в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій. Згідно листа УПФУ в м Селидове Донецької області від 30 квітня 2010 року ВП "Шахта "Курахівська" ДП "Селидіввугілля" станом на 01 жовтня 2008 року страхові внески рахуються сплаченими по жовтень 2008 року включно. Оскільки відповідач несвоєчасно сплачував страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, позивачу відповідно до ст. 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не було включено до страхового стажу певний період роботи та було відмовлено в перерахунку пенсії, з вини відповідача з 12 березня 2008 року він недоотримав пенсію в сумі 4596,16 грн., які підлягають стягненню на його користь на підставі ст. 22, ст. 1166 ЦК України.
Відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції правильно встановив, що правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються ст. 22, ст. 1166 ЦК України.
Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
З матеріалів справи вбачається, що позивачу ОСОБА_1 УПФУ в м. Селидове була призначена з 03 січня 2006 року пенсія за віком на підставі ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення", як працівнику, зайнятому на підземних роботах.
Згідно трудової книжки після призначення пенсії позивач продовжував працювати гірноробочим очисного забою 5 розряду з повним робочим днем під землею ВП "Шахта "Курахівська" ДП "Селидіввугілля" (а.с. 4) та 11 лютого 2008 року відповідно до ст. 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" звернувся до УПФУ в м. Селидове з заявою про перерахунок пенсії за стажем та заробітком.
Розпорядженням № 88 від 20 лютого 2008 року комісія з призначення та перерахунку пенсій УПФУ в м. Селидове в перерахунку пенсії по стажу згідно ст. 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ОСОБА_1 відмовила з посиланням на те, що страховий стаж після призначення пенсії становить 1 рік 4 місяці 28 днів, наявність такого стажу обумовлена несплатою страхових внесків шахтою "Курахівська" до УПФУ в м. Селидове з 01червня 2007 року по 31 січня 2008 року, що є порушенням вимог ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (а.с. 99).
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що він недоотримав пенсію з вини відповідача, яка полягала в тому, що відповідач в період з 01 червня 2007 року по 31 січня 2008 року не сплачував за нього страхові внески до Пенсійного фонду.
Задовольняючи частково позовні вимоги про відшкодування позивачу збитків, заподіяних йому в зв'язку із несвоєчасним перерахунком пенсії, суд виходив з того, що такі збитки позивачу заподіяні з вини відповідача, який несвоєчасно перераховував страхові внески до Пенсійного фонду, в зв'язку з чим позивачу не було включено до страхового стажу ці періоди та було відмовлено у перерахунку пенсії.
Проте такий висновок суду зроблений з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Заперечуючи проти позову, відповідач надав суду платіжні доручення про щомісячне та своєчасне перерахування ним до Пенсійного фонду поточних страхових внесків, нарахованих на заробітну плату.
Під час розгляду справи судом першої інстанції УПФУ в м. Селидове не заперечувало, що відповідач дійсно перераховував ці внески, але в зв'язку із тим, що у відповідача була недоїмка, ці поточні платежі відповідно до частини 5 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" були зараховані в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій. Зазначені обставини підтверджуються карткою особового рахунку страхувальника ВП шахта "Курахівська", з якої вбачається, що відповідач сплачував страхові внески щомісяця, що частка їх зараховувалася в рахунок сплати пені та фінансових санкцій.
Згідно довідки ВП "Шахта "Курахівська" із заробітної плати ОСОБА_1 страхові внески після призначення йому пенсії утримувалися щомісячно.
Відповідно до частини 5 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції не врахував, що за змістом ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зарахування та сплата страхових внесків не є тотожними поняттями, оскільки за змістом частини 4 ст. 42, частини 1 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право на перерахунок пенсії законодавець ставить в залежність саме від сплати страхових внесків.
Відповідно до частини 4 ст. 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в редакції Закону України від 28 грудня 2007 року N 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік", що діяла на час звернення позивача 11 лютого 2008 року за перерахунком пенсії, у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням не менше ніж 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії провадиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії. При цьому з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для перерахунку пенсії, період після призначення пенсії не підлягає виключенню згідно із абзацом третім частини першої статті 40 цього Закону.
Обчислення страхового стажу, який дає право на перерахунок пенсії відповідно до цієї частини, здійснюється не раніше дня, наступного за днем, по який обчислено страховий стаж при призначенні (попередньому перерахунку) пенсії.
Відповідно до частини 1 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
УПФУ в м. Селидове відмовляючи позивачу в перерахунку пенсії, посилалося саме на несплату страхових внесків страхувальником в період з 01 червня 2007 року по 31 січня 2008 року, проте цей факт не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні.
Наявність рішення комісії з призначення та перерахунку пенсій УПФУ в м. Селидове від 20 лютого 2008 року про відмову позивачу в перерахунку пенсії з посиланням на те, що шахта "Курахівська" не сплачувала страхові внески з 01 червня 2007 року по 31 січня 2008 року, не є доказом вини відповідача.
Висновок комісії з призначення та перерахунку пенсій щодо несплати страхових внесків шахтою спростовується наданими відповідачем платіжними дорученнями.
Позивач в установленому законом порядку дії УПФУ в м. Селидове щодо відмови йому в перерахунку пенсії не оскаржив.
Оскільки винні дії відповідача щодо несплати в страхових внесків позивачем не доведені, підстав для задоволення його позову не має.
Крім того, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції не врахував, що згідно абзацу 2 частини 4 ст. 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в редакції Закону України від 28 грудня 2007 року N 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік", у разі якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менше ніж 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії провадиться не раніше як через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.
Проте і такий перерахунок пенсії позивачу не здійснений і вина відповідача в цьому відсутня.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 зміни, внесені до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" підпунктом "б" підпункту 10 пункту 35 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року "Про Державний бюджет на 2008 рік" визнані неконституційними, тобто з 22 травня 2008 року, частина 4 ст. 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" діє в попередній редакції, а саме: у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії.
Тобто частина 4 ст. 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 22 травня 2008 року, не передбачає таку умову перерахунку пенсії, як наявність стажу роботи не менше, ніж два роки, що також свідчить про відсутність вини відповідача в перерахунку пенсії позивачу, починаючи з 22 травня 2008 року.
Оскільки вина відповідача в несвоєчасному перерахунку пенсії позивачем не доведена, підстави для задоволення позову про відшкодування матеріальної шкоди відсутні.
Відповідно до п. 4 ст. 309 ЦПК України неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.
Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову.
Керуючись ст. 307, ст. 309, ст. 314, ст. 316 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -
В И Р І Ш ИВ:
Апеляційну скаргу відповідача - Державного підприємства "Селидіввугілля" задовольнити.
Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 29 червня 2010 року скасувати та ухвалити нове.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства "Селидіввугілля" про відшкодування матеріальної шкоди відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.
Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до касаційного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: В.С.Висоцька
Судді: О.М.Біляєва
В.Ю. Шевченко