АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-5658 Головуючий у 1 інстанції 2010 р. Кляшторний В.С.
Суддя-доповідач: Поляков О.З.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
“02” грудня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Ломейка В.А.
Суддів : Полякова О.З.
Дзярук М.П.
При секретарі: Винник І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_4
на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від “07” червня 2010 року по справі за позовом
ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики, -
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2009 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики, який в ході судового розгляду справи уточнив.
В позові зазначав, що 24.11.2006 року між ним та відповідачем ОСОБА_4 було укладено договір позики, згідно якого позивач надав ОСОБА_4 в позику грошові кошти в сумі 213 710 грн. зі строком повернення до 01.12.2006 року, про що було складено розписку. 12.04.2008 року між ним та ОСОБА_4 було укладено ще один договір позики за яким позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 18 000 грн. зі строком повернення до 30.04.2008 року, про що також було складено розписку. Ще за одним договором позики позивач надав ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 28 274 грн., які останній зобов’язався повернути 29.11.2008 року. Так, ОСОБА_4 отримав від позивача грошові кошти на загальну суму 259 984 грн. 26.05.2009 року між позивачем і ОСОБА_6 було укладено договір поруки № 5 за яким ОСОБА_6 зобов’язався у випадку невиконання боржником своїх зобов’язань щодо повернення суми позики у встановлені строки, сплатити позивачу частину суми боргу в сумі 100 грн. Посилаючись на те, що ОСОБА_4 борг не повернув позивач просив суд стягнути з ОСОБА_6 на його користь 100 грн., та стягнути з ОСОБА_4 на його користь грошові кошти передані за договорами позики на загальну суму 259 984 грн., 3 % річних в розмірі 17 567 грн. 74 коп., відсотки за користування грошовими коштами в сумі 58 499 грн. 48 коп., суму індексу інфляції в розмірі 127 013 грн. 58 коп.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від “07” червня 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 100 грн. в рахунок виконання умов за договором поруки № 5 від 26.05.2009 року. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 213 710 грн. в рахунок відшкодування боргу за розпискою № 1 від 24.11.2006 року, 18 000 грн. в рахунок відшкодування боргу за розпискою № 2 від 12.04.2008 року, а також 54 021 грн. 77 коп. в рахунок відшкодування відсотків за позику за розпискою № 1 за період з 01.12.2006 року по 23.06.2009 року, 2569 грн. 81 коп. в рахунок відшкодування відсотків за позику за розпискою № 2 за період з 30.04.2008 року по 23.06.2009 року, 16 441 грн. 03 коп. в рахунок відшкодування 3 % річних від простроченої суми за розпискою № 1 за період з 01.12.2006 року по 23.06.2009 року, 647 грн.99 коп. 3 % річних від простроченої суми за розпискою № 2 за період з 30.04.2008 року по 23.06.2009 року, 120 153 грн. в рахунок відшкодування індексу інфляції за розпискою № 1 за період з 01.12.2006 року 23.06.2009 року, 3 791 грн. 21 коп. в рахунок відшкодування індексу інфляції за розпискою № 2 за період з 30.04.2008 року по 23.06.2009 року, а всього стягнуто 429 335 грн. 17 коп. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 понесені судові витрати в розмірі 1 730 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин справи, які суд вважав встановленими просив рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у судовому засіданні, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як вбачається з матеріалів справи 24.11.2006 року між ОСОБА_5 та відповідачем ОСОБА_4 було укладено договір позики, згідно якого позивач надав ОСОБА_4 в позику грошові кошти в сумі 213 710 грн. зі строком повернення до 01.12.2006 року, про що було складено розписку. 12.04.2008 року між ним та ОСОБА_4 було укладено ще один договір позики за яким позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 18 000 грн. зі строком повернення до 30.04.2008 року, про що також було складено розписку. Ще за одним договором позики позивач надав ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 28 274 грн., які останній зобов’язався повернути 29.11.2008 року. Так, ОСОБА_4 отримав від позивача грошові кошти на загальну суму 259 984 грн. 26.05.2009 року між позивачем і ОСОБА_6 було укладено договір поруки № 5 за яким ОСОБА_6 зобов’язався у випадку невиконання боржником своїх зобов’язань щодо повернення суми позики у встановлені строки, сплатити позивачу частину суми боргу в сумі 100 грн.
Посилаючись на те, що ОСОБА_4 борг не повернув позивач просив суд стягнути з ОСОБА_6 на його користь 100 грн., та стягнути з ОСОБА_4 на його користь грошові кошти передані за договорами позики на загальну суму 259 984 грн., 3 % річних в розмірі 17 567 грн. 74 коп., відсотки за користування грошовими коштами в сумі 58 499 грн. 48 коп., суму індексу інфляції в розмірі 127 013 грн. 58 коп.
Відповідно до ст. 1046 ЦК країни за договором позики одна сторона \ позикодавець \ передає у власність іншій стороні \ позичальникові \ грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками , а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів \ суму позики \ або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно до вимог ст..526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
Частиною другою ст.1047 ЦК України передбачено ,що на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
На підтвердження передачі з боку ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 грошових коштів до суду надані оригінали боргових розписок.
Належних доказів повернення коштів з боку відповідача в справі не має.
Посилання апелянта на те, що сторони є підприємцями і виниклі відносини пов’язані зі здійсненням підприємницької діяльності нічім не підтверджені ,так як в розписках грошові кошти передавалася від однієї фізичної особи до іншої.
Також ,на думку судової колегії неналежними є докази того, що написання розписок було підтвердженням майбутнього продажу мобільних телефонів, і безпосередньо кошти не передавалися, так як згідно наданих суду апеляційної інстанції копій квитанцій до касових ордерів неможливо зробити висновок від кого та за що вносилися гроші.
Розрахунок суми заборгованості фактично відповідачем не оскаржується.
На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від “07” червня 2010 року по цій справі - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів .
Головуючий: Судді: