Спр. № 2-1538\10

                             Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

                    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

      17 листопада 2010 року.  

       Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Розман М.М. , при секретарі Цех Г.М. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 стягнення боргу ,

В  с  т  а  н  о  в  и  в:

    ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 стягнення боргу. В позовній заяві зазначив , що 3 квітня 2010 року між ним та відповідачем укладено договір позики , за яким він передав відповідачу 35000 доларів США гривень , що еквівалентне 277375 гривень , а відповідач зобов’язався повернути 23000 дол. США через декілька днів , а решту 12000 дол. може прострочити і в разі прострочення зобов’язався сплачувати 7% за кожний день прострочки.

    Свої зобов’язання за договором відповідач не виконав , а тому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором позики в сумі 277375 гривень основного боргу та проценти за прострочення виконання зобов’язань від суми 12000 дол. США за період з 09.04.2010 року по 15.07.2010 року в сумі 95000 гривень , всього 321983 гривень.

    Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав посилаючись на викладені в позовній заяві і просить позов задовольнити.

    Відповідач в підготовчій частині судового засідання просив оголосити перерву і скористатися правовою допомогою адвоката і це його клопотання було судом задоволено , однак на продовження розгляду справи відповідач не з’явився повторно та про причини своєї неявки на повторний виклик суду не повідомив , а тому суд в порядку ст. 169 ЦПК України розглянув справу у його відсутності на підставі наявний у справі доказів.  

    Дослідивши всі обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що 3 квітня 2010 року між сторонами укладено договір позики , за яким позивач ОСОБА_1 передав відповідачу 35000 доларів США гривень , що еквівалентне 277375 гривень , а відповідач ОСОБА_2 зобов’язався повернути борг до 9 квітня 2010 року , а вразі неповернення  сплачувати 7% за кожний день прострочки від 12000 дол. США , що стверджується письмовою розпискою відповідача  , оригінал якої наданий суду для огляду в судовому засіданні представником позивача.

У відповідності до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні ( позичальникові) грошові кошти або інші речі , визначені родовими ознаками , а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики , згідно до ст.. 1047 цього Кодексу  укладається в письмовій формі , якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

А згідно до ст. 1049 цього Кодексу позичальник зобов’язаний повернути позику у строк та в порядку , що встановлені договором.

За змістом ст. 1051 ч.2 ЦК України якщо договір позики мав бути укладений в письмовій формі , рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того , що гроші насправді не були одержані. Ці положення не застосовуються тільки до випадків , коли договір був укладений під впливом обману , насильства , зловмисної домовленості представника позивальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Відповідно до ст. 11 ч.1 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб , поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб , які беруть участь у справі.

А згідно до ст.60 цього Кодексу кожна сторона зобов’язана довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. ст. 58 , 59 цього Кодексу докази повинні бути належними і допустимими. Обставини справи , які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування , не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене , суд вважає , що позов в частині стягнення основної суми боргу слід задовольнити і стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики від 03.04.2010 року в сумі 277 375 гривень із розрахунку 792.63 гривень за 100 дол. США(а.с. 8).    

При вирішенні позовних вимог про стягнення суми боргу з урахуванням процентів за весь час прострочення суд бере до уваги , що згідно до ст. 1048 ч.1 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики , якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Пунктом 5 розділу 8 "Прикінцевих положень" Закону України " Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" передбачено , що до приведення законодавства у відповідність із цим законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині , що не суперечать цьому закону , якщо інше не передбачено цим законом.

Відповідно до положень зазначеного Закону надання коштів ( грошових) у позику є фінансовою послугою ( п.6 ст.4 Закону ) , фінансова послуга надається з метою отримання прибутку , різновидом якого є проценти ( п.5 ч.1 ст.1 Закону ). Фінансові послуги надаються фінансовими установами , а також фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності, якщо це прямо передбачено законом. А отже в інших випадках надання коштів на умовах позики зі сплатою процентів не допускається.

Враховуючи наведене , вимоги позивача  про стягнення суми боргу з урахуванням  процентів по договору позики за весь час прострочення до задоволення не підлягають.

Судові витрати в частині сплати судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду цивільної справи покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4 , 10 , 60 , 169 , 209 , 212-215 ЦПК України , ст.ст. 218 , 625 , 1046 , 1047 , 1048 , 1051 ЦК України , п. 5 розділу 8 "Прикінцевих положень" Закону України " Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" , суд ,

Р  І  Ш  И  В:

    Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 277 375 ( двісті сімдесят сім тисяч триста сімдесят п’ять ) гривень боргу , 1700 гривень сплаченого судового збору та 120 гривень сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської  області через Тячівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення , а особами , які брали участь у справі , але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення , протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

    Головуючий :                                                                 М.М.Розман