Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Дяченко Л.О.
Суддів Летягіної О.В.
при секретарі Іващенко В.В.
Бугайовій В.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Міністерства аграрної політики України, Державного підприємства „Сімферопольський виноробний завод” про поновлення на роботі за апеляційною скаргою Міністерства аграрної політики України на рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 24 лютого 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про поновлення на роботі на посаді директора ДП „Сімферопольський виноробний завод”.
Вимоги мотивовані тим, що наказом від 28.02.2005 року він був призначений на посаду директора ДП „Сімферопольський виноробний завод” на підставі контракту. Вказує, що наказом від 28.12.2009 року контракт був розірваним у зв’язку невиконання умов контракту ( підпункт «в», пункту 26 розділу 5) в частині невиконання підприємством зобов’язань перед бюджетом та Пенсійним фондом, щодо сплаті податків, зборів та обов’язкових платежів, а також невиконання підприємством зобов’язань, щодо виплати заробітної плати працівникам. Зазначає, що звільнення є дисциплінарним стягненням і відповідно до трудового законодавства основною умовою його застосування є провина робітника. Однак п.26 контракту не передбачає провину як обов’язкову умову для звільнення з даних підстав. Вважає, що дані умови контракту значно погіршують його становище як робітника порівняно з трудовим законодавством. Відповідно до ст. 9 КЗпП України умови договору про працю, які погіршують становище робітників порівняно із законодавством України про працю є недійсними. Зазначає, що наявна на підприємстві заборгованість перед бюджетом та Пенсійним фондом, а також заборгованість по заробітній платі обумовлена причинами об’єктивного характеру, пов’язаними із внутрідержавними проблемами та мировою кризою.
Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 24 лютого 2010 року позов задоволено. ОСОБА_5 поновлений на посаді директора ДП „Сімферопольський виноробний завод”. Визнані незаконними та скасовані накази №231-п від 28.12.2009 року і №232 –п від 30.12.2009 року.
Не погодившись з вказаним рішенням суду Міністерство Аграрної політики України подало апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі просять рішення суду скасувати, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права. Зазначають, що в підписаному контракті визначені підстави, по якім може бути він розірваний, а саме в п. 26 розділу 5 встановлено, що контракт припиняється у разі невиконання підприємством зобов’язань перед бюджетом та Пенсійним фондом щодо сплати податків, зборів та обов’язкових платежів, страхових внесків, а також невиконання підприємством зобов’язань щодо виплати заробітної плати працівникам чи недотримання графіка погашення заборгованості із заробітної плати. При винесенні наказу від 28 грудня 2009 року Міністерство аграрної політки України діяло в порядку та в межах, встановлених закону.
Заслухавши ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі статтею 303 Цивільного процесуального кодексу України при розгляді справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Згідно зі ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що звільнення ОСОБА_5 по п.8 статті 36 КЗпП України з підстав передбачених контрактом, які погіршують становище працівника порівняно з законодавством України про працю, є незаконним.
З такими висновками суду не може погодитися колегія суддів.
Судом було встановлено, що наказом від 28.02.2005 року № 110-к ОСОБА_5 був призначений на посаду директора Державного підприємства «Сімферопольський виноробний завод» на підставі контракту \а.с.4\.
Наказом № 42-п від 14.02.2006 року було продовжено строк дії контракту строком на чотири роки з 01.03.2006 року до 01.03.2010 рокуа.с.5\.
Відповідно до наказу № 231-п від 28.12.2009 року було розірвано контракт із ОСОБА_5 за невиконання умов контракту \підпункт «в» пункту 26 розділу 5\ в частині невиконання підприємством зобов’язань перед бюджетом та Пенсійним фондом, щодо сплати податків, зборів та обов’язкових платежів, а також невиконання підприємством зобов’язань, щодо виплати заробітної плати працівниками, згідно п.8 статті 36 КЗпП України. Підстава : Довідка про результати перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП «Сімферопольський виноробний завод» від 16.12.2009 року \а.с.12\.
Відповідно до довідки КРУ «Клінічна лікарня ім. Семашко» від 29.12.2009 року позивач знаходився на стаціонарному лікуванні з 29.12.2009 року \а.с.15\.
Наказом від 30.12.2009 року № 232-п були внесені зміни до наказу від 28.12.2009 року № 231-п «Про звільнення ОСОБА_5.», визначивши датою його звільнення наступний день після закінчення періоду його тимчасової непрацездатностіа.с.16\.
Відповідно до підпункту «в» пункту 26 розділу 5 контракту укладеному 28.03.2005 року між Міністерством аграрної політики України та ОСОБА_5, який наймається \призначається на посаду директора державного підприємства «Сімферопольський виноробний завод», керівник може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний з ініціативи органу управління майном, у тому числі за пропозицією місцевого органу державної виконавчої влади, до закінчення терміну його дії у разі невиконання підприємством зобов’язань перед бюджетом та Пенсійним фондом щодо сплати податків, зборів та обов’язкових платежів, страхових внесків, а також невиконання підприємством зобов’язань щодо виплати заробітної плати працівникам чи недотримання графіка погашення заборгованості із заробітної плати.
З довідки про результати перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП «Сімферопольський виноробний завод» від 16.12.2009 року слідує, що за результатами перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП «Сімферопольський виноробний завод» було виявлено ряд порушень і як наслідок запропоновано, у зв’язку із низьким рівнем виконавчої дисципліни і допущені недоліки у роботі, що призвели до виникнення заборгованості по заробітній платі, заборгованості перед бюджетом та Пенсійним фондом, а також невиконання умов контракту, звільнити ОСОБА_5 з посади, розірвавши з ним контракта.с.44-46\.
Статтею 36 п.8 передбачається, що підставою припинення трудового договору є підстави передбачені контрактом.
Суд, задовольняючи позов, посилався на положення статті 9 КЗпП України відповідно до якої умови про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством про працю, є недійсними.
Проте, суд не врахував що відповідно до ч.3 ст.21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов’язки і відповідальність \ у тому числі матеріальна, умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, у тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.
Виходячи з особливостей зазначеної форми трудового договору при укладенні контракту законом надано право сторонам самим установлювати їх права, обов’язки та відповідальність, зокрема, як передбачену нормами Кодексу законів про працю України, так і підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави розірвання трудового договору.
Судом встановлено, що згідно контракту, додатковою підставою дострокового розірвання трудового договору передбачено випадок невиконання зобов’язань перед бюджетом, Пенсійним фондом, а також зобов’язань щодо виплати заробітної плати та іншеп.26 пп. «в».
Оскільки зазначена підстава дострокового припинення трудового договору з ініціативи уповноваженого органу є додатковою підставою, установленою угодою сторін договору, яка не передбачена нормами трудового законодавства \ ст.40,41 КЗпП України \, то в такому випадку на правовідносини сторін не поширюються норми ст.ст.40,41,148-149 КЗпП України, в тому числі й щодо встановлення вини позивача в невиконані умов контракту про недопущення заборгованості перед бюджетом, Пенсійним фондом, заборгованості по заробітній платі.
Ці положення також закріплені позицією Верховного суду України в п.7,13. постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів».
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано задовольнив позов, посилаючись на порушення норм трудового законодавства при звільненні позивача, тому вважає рішення таким що підлягає скасуванню з ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову про поновлення на роботі та скасуванні наказів про звільнення.
При цьому, необґрунтованим колегія суддів вважає і довід суду відносно того, що відповідачами була порушена процедура звільнення позивача в частині того, що він був позбавлений можливості давати свої пояснення з приводу підстав, котрі явилися основою для його звільнення.
В своїй апеляційній скарзі Міністерство аграрної політики України посилається на те, що судом першої інстанції не було проведено дій, направлених на з’ясування питання відносно того, чи відбиралися Міністерством у позивача письмові пояснення щодо встановлених порушень, які були підставою звільнення, та прикладає листи з поясненнями позивача щодо виникнення заборгованості по заробітній платі, перед бюджетом та Пенсійним фондома.с.77-85\.
До того ж, власник або уповноважений ним орган повинен зажадати письмові пояснення від порушника трудової дисципліни відповідно до положень статті 149 КЗпП України тільки у порядку застосування дисциплінарних стягнень.
Звільнення за умовами контракту до даних положень відношення не мають.
Враховуючи вказане, колегія суддів скасовує рішення суду з ухвалення нового про відмову в позові у зв’язку з необґрунтованістю заявлених ОСОБА_5 позовних вимог.
На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 307, 309, 314, 317, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу Міністерства аграрної політики України задовольнити.
Рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 24 лютого 2010 року скасувати.
Ухвалити по справі нове рішення.
В позові ОСОБА_5 до Міністерства аграрної політики України, Державного підприємства «Сімферопольський виноробний завод» про поновлення на роботі та скасування наказів – відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Судді: