РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого, судді Сінані О.М.,
суддів М’ясоєдової Т.М.,
Даніла Н.М.,
при секретарі Комаренко М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі апеляційні скарги ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 на рішення Євпаторійського міського суду АР Крим від 11 лютого 2010 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_10, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_16, ОСОБА_12, ОСОБА_8 до ОСОБА_17, Євпаторійської міської ради, виконкому Євпаторійської міської ради, третя особа: Управління земельних ресурсів, КП «Житловик-4» про визнання незаконним і скасування рішення виконкому Євпаторійської міської ради, державних актів на земельну ділянку, усунення перешкод в оформлені права на земельну ділянку, за зустрічним позовом ОСОБА_17 до ОСОБА_10, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_8, ОСОБА_12 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,
ВСТАНОВИЛА:
Позивачі звернулися до суду з позовом до відповідачів про визнання недійсним рішення Євпаторійського міськвиконкому №336/3 від 29.08.1997 року і державного акту про виділення ОСОБА_17 у користування земельної ділянки площею 270 кв.м., у спільному подвір’ї будинку АДРЕСА_1
Позовні вимоги мотивували тим, що деякі з позивачів на той період були співвласниками даного будинку, проте зазначене рішення прийнято без їх відома та згоди. Крім того, відповідачці виділено земельну ділянку на 165 кв.м. більше її частини у спільному домоволодінні. Позивачі вважали, що рішення виконкому міської ради прийнято з порушенням вимог ст.. 42 Земельного кодексу України, державний акт на землю ОСОБА_17 видано без згоди співвласників будинку і тому просили визнати їх недійсними. Позивачі посилались на те, що вони мають намір приватизувати земельну ділянку домоволодіння 75 по вулиці Пушкіна міста Євпаторії, але управління земельних ресурсів Євпаторійського міськвиконкому відмовляє у цьому, посилаючись на відсутність згоди ОСОБА_17 на приватизацію позивачами земельної ділянки. У зв’язку з чим просили суд зобов’язати ОСОБА_17 дати згоду на приватизацію ними земельної ділянки по АДРЕСА_1 зобов’язати виконком видати їм документи, що встановлюють право загальної власності на землю, усунувши таким чином перешкоди в оформленні права власності на землю.
31.07.2006 року позивачі уточнили позовні вимоги, замість вимог про усунення перешкод в оформленні приватизації земельної ділянки, просили залишити земельну ділянку в загальному користуванні всіх співвласників. 01.12.2008 року уточнивши і доповнивши позовні вимоги позивачі просили визнати незаконним і скасувати рішення Євпаторійської міської ради №4-33/49 від 10.08.2005 року про передачу ОСОБА_17 у власність земельної ділянки, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, видані Євпаторійською міською радою серії ЯД №600433 і ЯД №600434 від 04.10.2007 року.
Відповідач ОСОБА_17 позов не визнала і заявила зустрічний позов до ОСОБА_10, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_8, ОСОБА_12 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою. ОСОБА_17 просила суд зобов’язати ОСОБА_10 звільнити від самовільних будов земельну ділянку, що належить їй, посилаючись на те, що ОСОБА_10 є власницею квартири №1 і самовільно, без її згоди збудувала на належній їй земельній ділянці літери «В», «В-1», «У», «М», «Н», збільшила в розмірі на ј частину літ. «И». Крім того, просила відшкодувати заподіяну їй моральну шкоду, стягнувши на її користь з ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_18 по 2000 грн. з кожного, а з ОСОБА_1020000 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що вказані відповідачі протягом тривалого часу звертаються з різними необґрунтованими позовами до суду, що порушує звичайний устрій її життя, у неї погіршився стан здоров’я і вказані суми вона вважає достатньою компенсацією заподіяних їй страждань. 05.02.2010 року ОСОБА_17 уточнила позовні вимоги і відмовилася від вимог про стягнення з ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_8 по 2000 грн. моральної шкоди.
Справа судами розглядалась неодноразово.
Останнім рішенням Євпаторійського міського суду АР Крим від 11 лютого 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_10, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_16, ОСОБА_12, ОСОБА_8 відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_17 задоволено частково.
Зобов’язано ОСОБА_19 усунути перешкоди ОСОБА_17 в користуванні земельною ділянкою, розміром 11,59х8,92 м. АДРЕСА_1, для чого зобов’язати ОСОБА_10 звільнити вказану земельну ділянку від самовільно збільшених за площею літ. «И» і літ. «М», привівши їх розміри відповідно до інвентарної справи, знести самовільну будову, розташовану біля літ. «Ф» на земельній ділянці, що належить ОСОБА_17, розміром 11,59х8,92 м. по АДРЕСА_1 Стягнуто з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_17 у відшкодування моральної шкоди 5000 грн. і судові витрати в сумі 16 грн., в іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_12 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове, про задоволення його позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права. ОСОБА_11, ОСОБА_15, ОСОБА_7, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_10, ОСОБА_5 подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про задоволення їх позову і про відмову в задоволенні зустрічного позову, також посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права. ОСОБА_10 також подала апеляційну скаргу на рішення суду, в якій просила скасувати його і ухвалити нове про задоволення її позову і відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_17
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_12 слід відхилити, апеляційні скарги ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_7, ОСОБА_24, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11 задовольнити частково з наступних підстав.
Згідно зі статтею 303 Цивільного процесуального кодексу України при розгляді справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Із матеріалів цивільної справи та матеріалів інвентарних справ, пояснень сторін у засіданні суду апеляційної інстанції слідує, що будинок АДРЕСА_1 є багатоквартирним, але в ньому не всі квартири приватизовані їх мешканцями, тобто є квартири, які відносяться до комунальної власності.
Спір між сторонами виник відносно земельної ділянки, на якій розташований цей будинок.
Положеннями статей 17, 19 Земельного кодексу України, введеного в дію з березня 1991 року, передбачалось, що виділення земельних ділянок в користування чи у власність фізичним і юридичним особам відноситься до компетенції місцевих рад. Аналогічні положення містяться і в статті 116 чинного Земельного кодексу України.
Відповідно до пункту 12 розділу Х Перехідних положень чинного Земельного кодексу України, введеного в дію з 01.01.2002 року, до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів – відповідні органи виконавчої влади.
Статтею 81 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки зокрема на підставі приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.
Сторони по справі – фізичні особи стали співвласниками будинку внаслідок приватизації квартир і в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б свідчили, що рішенням компетентного органу позивачам виділялась земельна ділянка, на якій розташований їх будинок у користування чи у власність.
Ухвалою судової колегії у цивільних справах Верховного Суду Автономної Республіки Крим від 19 січня 1998 року, що набрала законної сили, касаційну скаргу ОСОБА_10 залишено без задоволення, а рішення Євпаторійського міського суду від 05.11.1997 року – без змін.
При цьому в ухвалі зазначено, що ОСОБА_10 обґрунтовано визнана судом першої інстанції неналежним позивачем по вимогам щодо скасування рішення виконкому Євпаторійської міської ради №336/8 від 29.08.1997 року, тому що власником землі в містах і населених пунктах є місцеві ради.
Будучи власником частини домоволодіння і власником землі виконком міської ради розпорядився часткою земельної ділянки, передавши її у постійне користування ОСОБА_17 (том 1, а.с. 207-208).
За рішенням Євпаторійського міського суду від 18.08.2004 року домоволодінню ОСОБА_17 АДРЕСА_1) була привласнена окрема адреса: АДРЕСА_1. Після цього рішеннями Євпаторійської міської ради №4-33/49 від 10.08.2005 року ОСОБА_17 була передана у власність земельна ділянка по АДРЕСА_1 під будівництво та обслуговування жилого будинку і господарських споруд і видані два державних акти на право власності на земельні ділянки за цією адресою загальною площею 0,0269 га серії ЯД №60-0433 і серії ЯД №600434 від 04.10.2007 року.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оспорювані позивачами рішення органів місцевої влади про передачу землі в постійне користування та у власність ОСОБА_17 прийняті компетентним органом в межах його повноважень і порушень законних прав позивачів при їх прийнятті, які б підлягали судовому захисту не встановлено.
З огляду на викладене правових підстав для визнання недійсними оспорюваних державних актів, виданих ОСОБА_17 на право постійного користування землі і у власність земельних ділянок по вулиці Пушкіна 75-а м. Євпаторії не встановлено, тому і в цій частині місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_7 та інших.
Задовольняючи частково зустрічний позов ОСОБА_17 суд першої інстанції зобов’язав ОСОБА_10 усунути ОСОБА_17 перешкоди в користуванні земельною ділянкою розміром 11,59х8,92 по АДРЕСА_1 та звільнити вказану земельну ділянку від самовільно збільшених за площею літерів «И» і «М», привівши їх розміри відповідно до інвентарної справи, знести самовільну будову розташовану біля літери «Ф» і закрити вигрібну яму на земельній ділянці, яка належить ОСОБА_17 та стягнув з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_17 у відшкодування моральної шкоди 5000 гривень.
Проте з висновками міського суду в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_17 колегія суддів погодитися не може через недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права.
Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Частиною 2 статті 152 цього кодексу встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Із матеріалів інвентарної справи будинку АДРЕСА_1 та за даними Євпаторійського кримського республіканського підприємства Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторії, господарські будови літер «В», «В1», «У», «Н», «М» і ј частина літера «И»внесені до технічного паспорту квартири АДРЕСА_1, яка перейшла у власність ОСОБА_10 внаслідок приватизації (том 2 а.с. 55-56).
Адміністративних матеріалів про притягнення ОСОБА_10 до адміністративної відповідальності за самовільне будівництво по вулиці Пушкіна, 75 в м. Євпаторії у виконавчому комітеті Євпаторійської міської ради відсутні згідно листа від 30.04.2009 року №Н-1/1769/2 (том 2 а.с. 118).
Таким чином, факт самовільного будівництва ОСОБА_10 будь-яких споруд на землі, що належить ОСОБА_17 не доведено, тому і підстав для визнання її позовних вимог в цій частині обґрунтованими у зв’язку з порушенням її права на землю у місцевого суду не було у зв’язку з недоведеністю порушення її законних прав власника землі.
Крім того, за рішенням Євпаторійського міського суду від 22 вересня 2004 року, що набрало законної сили, скарга ОСОБА_17 на дії (бездіяльність) начальника Євпаторійського МБРТІ ОСОБА_25 щодо включення в технічний паспорт квартири АДРЕСА_1 що належить на праві власності ОСОБА_10 самовільних будов літери «В», «В1», «У», «Н» та ј частки літер «И» була визнана необґрунтованою і залишена без задоволення (том 2 а.с. 54).
Інших доказів, які б підтверджували факт самовільного будівництва ОСОБА_10 будь-яких споруд на ділянках, що належать на праві власності ОСОБА_17 у матеріалах справи і оглянутих колегією суддів матеріалах інвентарних справ будинків АДРЕСА_1 відсутні.
За правилами частини 1 статті 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Посилання місцевого суду в обґрунтування своїх висновків на акти КП «Житловик-4» від 14.06.2004 року, від 06.03.2006 року, від 01.10.2009 року і відповідь директора цього підприємства від 02.10.2009 року, якими підтверджується факт самовільного будівництва ОСОБА_10 та улаштування зливної ями біля літери «Ф» не можна вважати обґрунтованим, оскільки в них не зазначене конкретне місцезнаходження цих споруд, їх цільове призначення, час побудови, не вказано конкретної дати оформлення протоколу на ОСОБА_10, не зазначена стаття, на підставі якої в діях правопорушника виявлений склад адміністративного правопорушення та відсутня дата передачі відповідних матеріалів на розгляд адміністративної комісії.
Крім того, зазначені документи надані в копіях, які належним чином не завірені, а оригінали їх для огляду не надавались, тому визнати їх допустимими доказами у відповідності до положень статей 59, 64 Цивільного процесуального кодексу України не можна.
Оскільки наявними матеріалами цивільної справи не встановлено порушення права ОСОБА_17 на користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 і не надано яких-небудь доказів на підтвердження наявності моральної шкоди, міський суд необґрунтовано задовольнив її позов і безпідставно стягнув на її користь моральну шкоду в сумі 5000 грн., не врахувавши положення ст.. 23 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Колегія суддів вважає, що ОСОБА_17 не надала жодних доказів про те, що їй була завдана ОСОБА_10 моральна шкода та не довела її розмір.
Посилання позивачки ОСОБА_17 на те, що неправомірним зведенням будівель і споруд відповідачка ОСОБА_10 порушила її право нормального користування своєю земельною ділянкою не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України позивачка не довела, яким чином відповідачка чинить їй перешкоди в користуванні її земельною ділянкою та порушує право на користування нею.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість заявленого ОСОБА_17 зустрічного позову і вважає його таким, що задоволенню не підлягає.
З підстав наведеного колегія суддів, керуючись пунктами 2, 3 статті 309 ЦПК України скасовує рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_17 та відмовляє позивачці в задоволенні цих вимог у зв’язку з їх недоведеністю.
Доводи апеляційних скарг позивачів в частині відмови в позові правильність викладених у рішенні висновків суду першої інстанції не спростовують і не містять посилань на такі порушення норм законодавства, що могли стати підставою для зміни чи скасування судового рішення в цій частині.
Керуючись пунктами 2, 3 частини 1 статті 309, статями 303, 304, 307, 313, 314, 316, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду АР Крим,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_12 відхилити.
Апеляційні скарги ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11 задовольнити частково.
Рішення Євпаторійського міського суду АР Крим від 11 лютого 2010 року в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_17 скасувати і постановити нове рішення, яким у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_17 до ОСОБА_10 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відшкодування моральної шкоди відмовити.
В решті рішення Євпаторійського міського суду АР Крим від 11 лютого 2010 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку на протязі двадцяти днів.
Головуючий: Сінані О.М.
Судді: М'ясоєдова Т.М.
Даніла Н.М.