УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    4 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді  Іващенко В.В.

Суддів Летягіної О.В.

при секретарі  Дяченко Л.О.

  Бугайовій В.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за скаргою ОСОБА_5 на дії державного виконавця Київського відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 на ухвалу Бахчисарайського районного  суду АР Крим від 4 червня 2010 року,                                                      

В С Т А Н О В И Л А:

 ОСОБА_5 звернулася до суду зі скаргою, в якій просила визнати неправомірними дії державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Сімферопольського МУЮ в АРК по зупиненню виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа про стягнення грошей у розмірі 80 000 грн. на її користь.

Ухвалою Бахчисарайського районного суду АР Крим від 4 червня 2010 року у задоволенні скарги  – відмовлено.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду представник ОСОБА_5 подав  апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі просить ухвалу суду скасувати, посилаючись на порушення норм процесуального та  матеріального права. Зазначає, що при постановленні ухвали суд не повинен був застосовувати Закон України « Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно – енергетичного комплексу», оскільки сфера дії вказаного закону не розповсюджується на заборгованість, яка існує у боржника ВАТ «Крименерго» перед ОСОБА_5

Заслухавши представника ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги,  колегія суддів вважає, що апеляційна скарга  підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні скарги, суд першої інстанції дійшов висновку, що дії державного виконавця Київського ВДВС  Сімферопольського МУЮ по зупиненню виконавчого провадження  про стягнення з ВАТ "Крименерго" у відшкодування моральної шкоди 80 000 грн. на користь ОСОБА_5 відповідають вимогам закону, оскільки відповідно до наказу Міністерства палива і енергетики від 10.11.2005 року № 568 " Про затвердження переліку підприємств" ВАТ "Крименерго" було включено до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу під № 63 та воно бере участь у процедурі погашення заборгованості. Відповідно до абзацу 6 п.3.7 ст. 3 Закону України " Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного  комплексу" виконавчі провадження  та заходи по примусовому виконанню рішень підлягають зупиненню на строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості.

Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна, оскільки вони зроблені з порушенням норм матеріального права.

Виходячи з норм п. 15 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження дійсно підлягає обов'язковому зупиненню у випадку внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Проте в преамбулі Закону України від 20 грудня 2005 року № 3235-VI "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (далі - Закон) зазначено, що цей закон визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу, метою якого є сприяння поліпшенню фінансового становища підприємств паливно-енергетичного комплексу, запобіганню їх банкрутству та підвищенню рівня інвестиційної привабливості шляхом регулювання процедурних питань та впровадження механізмів погашення заборгованості, надання суб'єктам господарської діяльності права їх застосування, визначення порядку взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування, розпорядників бюджетних коштів із суб'єктами господарської діяльності щодо застосування механізмів погашення заборгованості.

Пункт 1.4. статті 1 Закону передбачає, що заборгованість - підтверджена учасниками розрахунків на розрахункову дату сума коштів, яка: підлягає сплаті за товари, роботи (послуги), спожиті у процесі виробництва (видобутку), передачі (транспортування) та /або постачання енергоносіїв, відповідно до укладених  договорів або з інших підстав, передбачених законом, у тому числі суми пені, штрафних та фінансових санкції, але не сплачена; є податковим боргом та підлягає сплаті, але не сплачена, до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів, у тому числі ліквідованих; підлягає сплаті, але не сплачена, до цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу Міністерства палива та енергетики України; передбачена видатками бюджетів усіх рівнів, але не отримана суб'єктами господарської діяльності, у тому числі за пільгами та субсидіями, для сплати за спожиті енергоносії; підлягає сплаті і виникла внаслідок відсутності в Державному бюджеті України минулих років видаткових статей або  передбачення видатковими статтями часткового фінансування видатків для розрахунків за енергоносії, у тому числі за пільгами та субсидіями (трансфертами), спожиті підприємствами, організаціями, закладами та установами, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів.  

Стаття 2 Закону регулює відносини, пов'язані з проведенням комплексу заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу. Дія цього Закону поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу, а також інших учасників розрахунків, які мають і перед якими є заборгованість, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії.

Поза увагою суду залишилось те, що сфера дії вищевказаного Закону не розповсюджується на правовідносини щодо виконання судових рішень відносно фізичних осіб.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що скарга ОСОБА_5 на дії державного виконавця по зупиненню виконавчого провадження підлягає задоволенню.

Приймаючи до уваги дані обставини, колегія суддів вважає за необхідне на підставі  пункту 2 частини 1 статті 312 ЦПК України ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвали по справі нову ухвалу про задоволення зазначеної скарги.

          На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 307, 312, 314, 317, 319, 384-387  Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах

                                                               УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 задовольнити.

            Ухвалу Бахчисарайського районного  суду АР Крим від 4 червня 2010 року скасувати.

 Постановити нову ухвалу.

  Скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

  Визнати неправомірними дії державного виконавця Київського відділу виконавчої служби  Сімферопольського МУЮ ОСОБА_6 по зупиненню виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа про стягнення грошей в сумі  80 000 гривень у відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_5 з ВАТ «Крименерго», скасувавши постанову державного виконавця Київського відділу  виконавчої служби Сімферопольського МУЮ від 31 грудня 2008 року.

 Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

            Судді: