УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Летягіної О.В.
Суддів Іващенко В.В.
при секретарі Дяченко Л.О.
Вернігор О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Республіканського вищого навчального закладу Кримський інженерно – педагогічний університет», ОСОБА_6, третя особа: Міністерство освіти та науки АР Крим про стягнення заборгованості по заробітній платі з урахуванням індексу інфляції, стягнення моральної шкоди, зміну наказу про прийняття на роботу, поновлення табеля робочого часу, поновлення на посаді доцента за сумісництвом за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 11 червня 2010 року ,
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Республіканського вищого навчального закладу Кримський інженерно – педагогічний університет», ОСОБА_6, третя особа: Міністерство освіти та науки АР Крим про стягнення заборгованості по заробітній платі з урахуванням індексу інфляції, стягнення сум у відшкодування моральної шкоди, зміну наказу про прийняття на роботу, поновлення табеля робочого часу, поновлення на посаді доцента за сумісництвом.
Вимоги мотивовані тим, що він був прийнятий на робу до Республіканського вищого навчального закладу «Кримський інженерно-педагогічний університет», однак замість посади доцента його прийняли на посаду старшого викладача, крім того замість постійної посади його прийняли на посаду за строковим договором, проте він не писав заяви про прийняття на роботу за строковим договором. Про наказ про прийняття на роботу за строковим договором він не знав до 20.01.2007 року, після чого виразив свою незгоду з вказаним наказом. Вказує, що фактично він був допущений на роботу з 14.09.2007 року, а не з 01.09.2007 року, як вказано в наказі. Вважає, що йому неправомірно було поставлено 10 прогулів з 02.06.2008 року по 13.06.2008 рік, оскільки він на той час роботи приймав заліки та екзамени, а заочне відділення не було передбачено у програмі позивача. Просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі, яка складається з різниці у ставці доцента та ставці старшого викладача з урахуванням індексу інфляції за період з 01.09.2008 року по 01.06.2010 року у розмірі 28765 грн.11 коп. Просить стягнути з відповідача компенсацію за моральну шкоду у розмірі 6000 грн., змінити наказ про прийняття його на роботу, поновити його табель робочого часу, поновити позивача на посаді доцента кафедри психології РВНЗ «КІПУ» за сумісництвом.
Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 11 червня 2010 року - у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального права. Зазначає, що при ухваленні рішення суд не звернув увагу на те, що позивач є ученим кандидатом психологічних наук, має публікації – підручники, працює на посаді професора в двох вищих навчальних закладах. Суд помилково зазначив, що викладач, який має вищу учбову ступень не має право працювати доцентом, а таке право має тільки викладач, який має звання доцента. Тобто це суперечить ЗУ «Про Вищу освіту». Також зазначає, що судом не повно з’ясовані всі обставини по справі.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі статтею 303 Цивільного процесуального кодексу України при розгляді справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Згідно зі ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відмовляючи в позові, суд виходив з того, що позивачем був пропущений строк для подання позову про зміну наказу про прийняття на посаду старшого викладача за строковим договором, поновлення на посаді доцента, поновленні табеля робочого часу. Визнаючи необґрунтованість вищевказаних позовів, суд відмовив і в позові щодо стягнення різниці заробітної плати доцента та старшого викладача, та відшкодування моральної шкоди.
З такими висновками повністю погоджується колегія суддів.
Судом було встановлено, що наказом № 481-к від 03.09.2007 року ОСОБА_5 був прийнятий за сумісництвом по строковому трудовому договору з 01.09.2007 року та по 30.06.2008 року на посаду старшого викладача на 0,5 ставки з оплатою згідно штатного розпису \а.с.23\.
Відповідно до акту від 05.09.2007 року ОСОБА_5 був ознайомлений з наказом № 481-к від 03.09.2007 року, проте від підпису про ознайомлення з наказом він відмовився \а.с.19\.
З копії заяви позивача про прийняття на роботу від 01.09.2007 року ОСОБА_5 просив прийняти його на посаду доцента кафедри психології на 0,5 ставки з 01.09.2007 року за сумісництвом. На заяві стоїть резолюція ректора – ОК наказ старший викладача.с.22\.
З претензії ОСОБА_5 поданої 28.10.2008 року на ім’я ректора навчального закладу слідує, що ОСОБА_5 не згоден з наказом про прийняття його на посаду старшого викладача, а ні доцента. Вказує також, що він вже звертався в листопаді 2007 року та липні 2008 року до ректора з аналогічними заявами про порушення відносно нього Кодексу законів про працю України \а.с.4\.
З матеріалів справи також слідує, що 09.10.2007 року було направлено звернення ректора Таврійського гуманітарного екологічного інституту до ректора КІПУ ОСОБА_6 з проханням розглянути можливість присвоєння ученого звання доценту ОСОБА_5 на науковій раді університету \а.с.26\.
28.05.2008 року голова наукової ради КІПУ ОСОБА_6 направив лист відповідь на лист від 09.10.2007 року на ім’я ректора ТГЕІ, з якого слідує, що наукова рада КІПУ дає згоду на атестацію штатного співпрацівника ТГЕІ та співпрацівника КІПУ \на 0,5 ставки \ ОСОБА_5 \а.с.27\.
З вищевказаного слідує, що ОСОБА_5 завідомо знав про те, що його 01.09.2007 року приймають на посаду старшого викладача, оскільки на 28.05.2008 року ще не було вирішено питання чи має право на присвоєння йому ученого звання доценту чи ні, оскільки ще не була проведена його атестація. Тому він за законом ніяк не міг бути прийнятим.
З положень статті 233 КЗпП України передбачається. що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного в місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня.
У зв’язку з тим, що звернувся позивач ОСОБА_5 до суду за захистом свого порушеного права тільки 18.02.2009 року тому суд обґрунтоване відмовив в позові за пропуском строку позовної давності.
Оскільки ОСОБА_5 обґрунтоване відмовлено у позові відносно зміни наказу про прийняття позивача на посаду старшого викладача, тому колегія суддів не знаходить підстав для скасування рішення і в частині відмови в позові про стягнення заробітної плати, яка складає різницю заробітних плат старшого викладача та доцента. Немає ніяких підстав і для задоволення апеляційної скарги відносно інших позовних вимог, оскільки всі вони є похідними від первинних позовних заяв щодо зміни наказу про прийняття на роботу.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає рішення суду законним та обґрунтованим і підстав для задоволення апеляційної скарги не знаходить.
На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 317, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 – відхилити.
Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 11 червня 2010 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді: