РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді: Луніна С.В.
Суддів: Адаменко О.Г.
Кірюхіної М.А.
При секретарі: Бініашвілі Б.Ш.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до державного закладу Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Сонячний», комунального підприємства Ялтинської міської ради «Ялтажитлосервіс», ОСОБА_6 про визнання дій неправомірними, зобов’язання видати дублікат свідоцтва про право власності і визнання права власності, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 серпня 2010 року,
ВСТАНОВИЛА:
15 квітня 2010 року ОСОБА_5 в особі представника за довіреністю – ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до державного закладу Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Сонячний», комунального підприємства Ялтинської міської ради «Ялтажитлосервіс», в якому просить визнати неправомірною відмову у видачі йому дублікату свідоцтва № 87041-І від 27 липня 1995 року про право власності на житло – квартиру АДРЕСА_1 Крим і зобов’язати видати йому такий дублікат. Третя особа у справі – ОСОБА_6
Позовні вимоги мотивовані тим, що зазначеним свідоцтвом посвідчується право спільної часткової власності ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на вказану квартиру. Оскільки ОСОБА_6 через неприязні стосунки приховує від нього оригінал свідоцтва він звернувся до відповідачів із заявою про видачу йому дубліката цього документа, щоб мати можливість розпорядитися належною йому часткою квартири. Проте, йому в цьому було незаконно відмовлено.
Під час розгляду справи третя особа ОСОБА_6 була залучена до участі у справі як співвідповідач.
Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 серпня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_5 до державного закладу Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Сонячний» і комунального підприємства Ялтинської міської ради «Ялтажитлосервіс» про визнання дій неправомірними і зобов’язання видати дублікат свідоцтва про право власності відмовлено, а позов ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання права власності задоволено. Визнано за ОСОБА_5 право власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1, яка належить йому згідно свідоцтва про право власності на житло №87041 від 27 липня 1995 року. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 на відшкодування судових витрат 1120 грн.
ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в частині задоволення позовних вимог про визнання права власності і стягнення з неї на користь позивача судових витрат скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Зокрема, зазначає, що суд у порушення вимог частини 1 ст. 11 ЦПК України вийшов за межі позовних вимог, оскільки ОСОБА_5 вимоги про визнання за ним права власності на Ѕ частку квартири не заявляв.
Крім того, суд необґрунтовано застосував до спірних правовідносин ст. 392 ЦК України, оскільки право власності позивача на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 Крим зареєстровано в установленому законом порядку і нею не оспорюється.
Також, суд безпідставно поклав на неї обов’язок відшкодувати позивачу судові витрати.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_6, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
В частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до державного закладу Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Сонячний», комунального підприємства Ялтинської міської ради «Ялтажитлосервіс» про визнання дій неправомірними і зобов’язання видати дублікат свідоцтва про право власності рішення суду не оскаржується, а тому колегією суддів не перевіряється.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання права власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 Крим, яка належить позивачу згідно свідоцтва про право власності на житло № 87041-І від 27 липня 1995 року, суд керувався статтею 392 ЦК України і виходив з того, що ОСОБА_6, приховуючи від позивача оригінал свідоцтва про право власності на вказану квартиру, фактично не визнає за ним таке право.
Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду, оскільки він зроблений з порушенням норм процесуального права.
Відповідно до частини 1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Статтею 119 ЦПК України встановлені вимоги до форми і змісту позовної заяви. Зокрема, частиною 1 цієї статті передбачено, що позовна заява подається в письмовій формі.
В матеріалах справи відсутня позовна заява ОСОБА_5 про визнання за ним права власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 Крим.
З мотивувальної частини судового рішення вбачається, що суд розглянув ці вимоги після того, як, керуючись частиною 4 ст. 10 ЦПК України, з’ясував дійсний зміст позовних вимог ОСОБА_5 і встановив, що він намагається добитися судового визнання права власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 Крим, яка належить йому згідно свідоцтва про право власності на житло № 87041-І від 27 липня 1995 року.
Дійсно, частиною 4 ст. 10 ЦПК України передбачено, що суд сприяє всебічному і повному з’ясуванню обставин справи: роз’яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов’язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Проте, як зазначено у пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільних справах», відповідно до статті 19 Конституції України, статті 1 ЦПК та з урахуванням положення частини четвертої статті 10 ЦПК вийти за межі заявлених вимог (вирішити незаявлену вимогу, задовольнити вимогу позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено) суд має право лише у випадках, прямо передбачених законом.
Право суду самостійно вирішити питання про визнання права власності особи на нерухоме майно на підставі ст. 392 ЦК України за відсутності письмової позовної заяви ніяким законом не передбачено.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що відповідно до вимог пункту 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання права власності на частку квартири і стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 1120 грн. на відшкодування судових витрат підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 підлягає стягненню на відшкодування судових витрат 620 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, пунктом 4 частини 1 ст. 309, ст. ст. 313, 314, 316, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.
Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 серпня 2010 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання права власності на частку квартири і стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 на відшкодування судових витрат 1120 грн. скасувати.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 на відшкодування судових витрат 620 грн.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Судді: