У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року листопада місяця 18 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі
Головуючого, судді Іващенко В.В.
Суддів Дяченко Л.О., Летягіної О.В.
При секретарі Вернігор О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, Суворівської сільської ради Сакського району Автономної Республіки Крим/ далі – Суворівська сільська рада /, Споживчого садівницького кооперативу «Заводське»/ далі – ССК «Заводське»/ про визнання дійсним договору купівлі-продажу садового будинку та визнання права власності на нього, зустрічним позовом ОСОБА_6 про визнання незаконними та скасування рішень правління і загальних зборів кооперативу, рішення сільської ради, визнання права власності на садовий будинок, усунення перешкод у користуванні земельними ділянками, визнання угоди недійсною за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 23 грудня 2009 року,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_5 звернулась до суду із позовом до відповідачів про визнання дійсним договору купівлі-продажу садового будинку, що розташований на земельної ділянки № 204 в споживчому кооперативі «Заводське» за адресою: с. Суворовське Сакського району, - та визнання права власності на нього.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 03.04.2005р. між нею та ОСОБА_6 і ОСОБА_7 було укладено спірний договір, на виконання якого вона передала вказаним особам 2 200 доларів США, а вони їй - садовий будинок зі всім устаткуванням. У подальшому стала членом кооперативу ССК «Заводське» та їй в користування були передані земельні ділянки №№202, 204.
ОСОБА_6 звернулась із зустрічним позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просила: визнати незаконними протокол № 4 засідання членів правління ССК «Заводське» від 06 квітня 2005р., протокол № 1 загальних зборів членів ССК «Заводське» від 15 травня 2005р.; визнати незаконним та скасувати рішення правління ССК «Заводське» від 06.04.2005р. про виключення її з членів кооперативу та передачу в користування ОСОБА_5 земельної ділянки № 204 та рішення загальних зборів ССК «Заводське» від 15 травня 2005р. про виключення з членів кооперативу ОСОБА_7 і ОСОБА_6; визнати незаконним та скасувати рішення 15 сесії 5 скликання Суворівської сільської ради №292 від 10.04.2007р. про визнання таким, що втратило силу рішення цієї ж ради від 30 квітня 1999р. стосовно вилучення у ОСОБА_7 земельної ділянки № 202, що знаходиться у ССК «Заводське»»; визнати за нею право власності на спірниї садовий будинок; усунути їй перешкоди в користуванні земельними ділянками №№ 202, 204 у ССК «Заводське»; визнати недійсним договір купівлі-продажу садового будинку, що розташований на земельній ділянки № 204 у ССК «Заводське» в с. Суворовське Сакського району АРК, укладений 03.04.2005р. між нею та ОСОБА_5
Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що вона та її померлий батько ОСОБА_7 користувалися земельними ділянками відповідно № 204 і № 202, на яких за спільні кошти збудували спірний садовий будинок. У 1997 році вони написали заяви про приватизацію земельних ділянок, але про результати розгляду заяв їм не було відомо. У квітні 2005 року голова кооперативу направила до неї покупця ОСОБА_5, яка 03 квітня передала їй гроші за садовий будинок, про що вона склала розписку. Але 08.12.2006р. вона дізналася про існування рішення Суворовської сільської ради про передачу їй та батьку у власність земельних ділянок та запропонувала позивачки повернути гроші за садовий будинок, одна та відмовилася їх отримати. З членів кооперативу її було виключено з порушенням процедури: рішенням правління замість рішення загальних зборів товариства.
Рішенням Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 23 грудня 2009р. у задоволенні обох позовів відмовлено повністю.
В апеляційній скарзі апелянт ставить питання про скасування рішення суду у частині відмови ОСОБА_6 у задоволенні позову, мотивуючі тім, що судом порушені її Конституційні гарантії. Зокрема апелянт зазначає про незаконне володіння, користування та розпорядження чужим майном з боку ОСОБА_5, загальні збори не проводилися, будинок знаходиться на території двох земельних ділянок та ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу не віддала ще 300 у.о.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, дослідивши обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і перевіривши їх доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до розписки, складеної ОСОБА_6 03.04.2005р., вона продала ОСОБА_5 належні їй та її батьки ОСОБА_7 земельні ділянки №№ 202 і 204 у кооперативі «Заводське» з усім облаштуванням і будинок, побудований їхньою родиною, за 2200 доларів США.
Оскільки договір купівлі продажу, згідно зі ст. 657 ЦК України, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, а на той час і потребував державної реєстрації, що зроблено не було, суд обґрунтовано відповідно до ст.ст. 220, 640 ЦК України відмовив ОСОБА_5 у задоволенні її позовних вимог про визнання дійсним договору купівлі-продажу садового будинку та визнання права власності на нього.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, так як вони відповідають фактичним обставинам справи та здійснені у відповідності з нормами діючого законодавства і нікім не оспорюються.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішення, яке викладене в протоколі № 1 від 15 травня 2005р. щодо виключення ОСОБА_6 з членів кооперативу з вилученням земельної ділянки № 204 та прийняття у члени кооперативу ОСОБА_5 з передачею її в користування цей земельної ділянки прийняте за власним бажанням сторін та з дотриманням вимог ЗУ «Про кооперацію», Слтатуту ССК «Заводське», визнання незаконними протоколів не є способом захисту цивільного права, оскільки вони є формою фіксації засідань і ніяких прав чи обов’язків для ОСОБА_6В не породжують; ОСОБА_6 та ОСОБА_7, який помер, своє право право на отримання земельної ділянки у власність або користування не реалізували, тому рішення Суворовської сільської ради від 10 квітня 2007р. про визнання рішення Суворовської сільської ради від 30 квітня 1999р. про передачу ОСОБА_7 безкоштовно у приватну власність земельної ділянки № 202 таким, що втратило силу, є правомірним, та його права і обов’язки в цій частини нерозривно пов’язані з його особою, тому до складу спадщини не входять; спірний садовий будинок не прийнятий в експлуатацію, ОСОБА_6 право установчих документів на нього не надала та після смерті батька до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини не зверталася; ОСОБА_6 не є власником або користувачем спірних земельних ділянок, тому не має правових підстав вимагати усунення перешкод у їх користуванні, договір купівлі-продажу земельних ділянок не є укладеним і не створює прав та обов’язків для сторін.
З такими висновками суду також погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи, правильно встановленим судом правовідносинам між сторонами та здійснені у відповідності з вимогами діючого законодавства.
З заяви, поданої 03 квітня 2005р. від імені ОСОБА_6 та ОСОБА_7, вбачається, що вони просять виключити їх з членів ССК «Заводське» та вилучити земельні ділянки №№ 202, 204 площею 0,08га з будівлями, які на них розташовані. Заяву підписано ОСОБА_6
На підставі цій заяви, як вбачається з протоколу № 4 від 06 квітня 2005р. засідання членів правління ССК «Заводське», було прийнято рішення про виключення ОСОБА_6 і ОСОБА_7 з членів товариства «Заводське» та про вилучення в них земельних ділянок № 202, 204.
Судом першої інстанції обґрунтовано це рішення визнано правомірним, оскільки винесене на підставі заяви ОСОБА_6 та у відповідності зі Статутом кооперативу в діючої на той час редакції.
Відповідно до протоколу № 3 загальних зборів членів ССК «Заводське» було затверджено, згідно із Законом України «Про кооперацію», списки уповноважених осіб від кожної алеї для відвідування загальних зборів, прийняття рішень та голосування на них.
Рішенням загальних зборів членів кооперативу «Заводське»/ уповноважених алеї / від 15 травня 2005р. ОСОБА_6 і ОСОБА_7 було виключено з членів кооперативу з вилученням земельних ділянок №№ 202, 204, одночасно в члени кооперативу було прийнято ОСОБА_5 та їй в користування передані вказані вище земельні ділянки.
Вказане рішення прийнято з дотриманням вимог Закону України «Про кооперацію», Статуту ССК «Заводське», тому судом першої інстанції обґрунтовано визнане законним.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Суворовської сільської ради від 30 квітня 1999р. ОСОБА_7, який помер 20 жовтня 2006р., було передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку № 202 площею 0,04 га у ССК «Заводське» для ведення індивідуального садівництва, але вин договір оренди спірної земельної ділянки не укладав і державний акт на право власності на цю земельну ділянку за життя не отримав, тобто своє право на отримання земельної ділянки не реалізував.
Суворовська сільська рада в межах наданих їй повноважень ЗК України «Про місцеве самоврядування в України» і у відповідності зі ст.ст. 12, 125, 140, 142 ЗК України прийняла у зв’язку зі смертю ОСОБА_7 та не реалізацією ним свого права на безкоштовну приватизацію земельної ділянки своїм рішенням від 10 квітня 2007р визнала рішення цієї ж ради від 30 квітня 1999р. в частині передачі ОСОБА_7 безкоштовно у приватну власність земельної ділянки № 202 площею 0,04га для ведення індивідуального садівництва у ССК «Заводське» таким, що втратило силу.
Згідно ст. 1219 ч. 1 п. 2 ЦК України до складу спадщини не входять права та обов’язки, що нерозривно пов’язані з особою спадкодавця, зокрема, право на участь у товариствах та право членства в об’єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами.
Даних про те, що інше, як вказане в наведеній статті, встановлено законом або установчими документами ССК «Заводське», не має.
За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив ОСОБА_8 в задоволенні позовних вимог в цих частинах.
На підставі ст.ст. 1217, 1268 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняті або не прийняті спадщину.
ОСОБА_6 після смерті батьки ОСОБА_7 до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не зверталася і не отримала свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно.
З технічного паспорту на садовий/ індивідуальний / житловий будинок вбачається, що вин знаходиться на земельній ділянці № 204, яка належала ОСОБА_6 до моменту виключення її за власною заявою з членів ССК «Заводське», незначна його частка – крильце, - було на земельній ділянці № 202, що знаходилась у користуванні ОСОБА_7
Як вказувалося вище, ОСОБА_6 за її власною заявою було виключено з членів кооперативу та у неї вилучено земельну ділянку № 204 з будівлями, які на неї розташовані.
ОСОБА_7 своє право на отримання земельної ділянки під час життя не реалізував.
ОСОБА_6 до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька не зверталася.
За таких обставин, судом першої інстанції обґрунтовано було відмовлено ОСОБА_6 в задоволенні позовних вимог про визнання права власності на садовий будинок.
За таких обставин, виходячи з положень ст. 159 ЗК України, ст. 391 ЦК України у ОСОБА_6 на час звернення до суду не є власником спірної земельної ділянки і садового будинку і у неї відсутнє право вимагати від ОСОБА_5 усунення перешкод у користуванні ними.
Договір купівлі-продажу садового будинку взагалі не вчинено, тому не має і правових підстав визнавати його недійсним.
Виходячи з наведеного вище, враховуючи, що доводи апеляційної скарги в цілому висновків суду першої інстанції не спростовують і не свідчать про неправильність судового рішення, колегія суддів підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування рішення суду не вбачає.
Керуючись ст.ст. 303, 307-308, 323-325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 23 грудня 2009р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Судді: