РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    15 листопада 2010 року  колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді Горбань В.В.

суддів Курської А.Г.

Макарчук Л.В.

при секретарі  Галіч Ю.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом  заступника прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров’я України, санаторію «Гірське сонце» Міністерства охорони здоров’я України до відділу державної  виконавчої служби Ялтинського міського Управління юстиції (далі відділу ДВС),   ОСОБА_5 за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Фонду державного майна України, приватного нотаріуса Ялтинського міського нотаріального округу Лотаревої Тетяни Василівни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Полипак» (далі ТОВ), ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання недійсними прилюдних торгів і свідоцтва про право власності на нерухоме майно за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на заочне рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 лютого 2010 року,

ВСТАНОВИЛА:

06.06.2003 року заступник прокурора АР Крим звернувся до суду в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров’я України, санаторію «Гірське сонце» Міністерства охорони здоров’я України з позовом до відділу державної  виконавчої служби Ялтинського міського Управління юстиції,   ОСОБА_5 за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Фонду державного майна України, приватного нотаріуса Ялтинського міського нотаріального округу Лотаревої Т.В., ТОВ «Полипак», ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання недійсними прилюдних торгів від 15 травня 2000 року, з продажу двоповерхової будівлі спального корпусу №1 території 2 санаторію «Гірське сонце», визнання недійсним  посвідченого приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу 13 червня 2000 року і зареєстрованого за №1-1416  свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії АВМ №082921 на ім’я ОСОБА_5, та повернення сторін у первісний стан.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне майно є державною власністю в особі Міністерства охорони здоров’я України і знаходиться в оперативному управлінні санаторію «Гірське сонце». 15 травня 2000 року  державним виконавцем відділу ДВС Ялтинського міського Управління юстиції, на підставі наказу Арбітражного суду АР Крим від 26.01.1999 року №5736-1, було реалізовано з торгів майно - двоповерхова будівля спального корпусу №1 території 2 санаторію «Гірське сонце». Державний виконавець не перевірив факт належності боржнику (санаторію «Гірське сонце») спірного майна, внаслідок чого  арештував та реалізував майно, яке належить Міністерству охорони здоров’я України.

Справа слухалась судами неодноразово.

Ухвалою Ялтинського міського суду АР Крим від 28.07.2003 року позов прокурора було залишено без розгляду (том1а.с.39). Цю ухвалу було скасовано ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 03.02.2004 року (том 1 а.с.57-58). 19.10.2004 року позов прокурора було залишено без розгляду ухвалою Ялтинського суду АР Крим від 19.10.2004 року (том 1 а.с.113), яку також було скасовано ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 04.07.2005 року (том 1 а.с.140). 03.10.2005 року провадження по справі було зупинено до набрання законної сили рішенням Господарського суду АР Крим про визнання банкрутом санаторію «Гірське сонце» (том 1 а.с.168-170).  Провадження по справі було відновлено 09.06.2008 року (том 1 а.с.219). Ухвалою Ялтинського міського суду АР Крим 17.11.2008 року позов прокурора залишено без розгляду (том 2 а.с.8), яка була скасована ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 17.02.2009 року (том 2 а.с.33-34).

Вимоги про застосування наслідків недійсності правочину  повернення сторін до попереднього стану ухвалою Ялтинського міського суду АР Крим від 01.06.2009 року залишено без розгляду за клопотанням прокурора від 01.06.2009 року ( том 2 а.с.82).

Заочним рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 12.08.2009 року у задоволенні позову прокурора до відділу ДВС Ялтинського Управління юстиції, ОСОБА_5 про визнання недійсними публічних торгів та свідоцтва про право власності на споруду – відмовлено (том 2 а.с.94-95).

Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 02.12.2009 року заочне рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 12.08.2009 року було скасовано і справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд (том 2 а.с.150-151).

Заочним рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 10 лютого 2010 року, яке оскаржується,  позов заступника прокурора задоволено частково. Визнано недійсними прилюдні торги, проведені ТОВ «Полипак», внаслідок яких було видано Акт державного виконавця відділу ДВС Ялтинського Управління юстиції від 15.05.2000 року з продажу двоповерхової будівлі спального корпусу №1 території 2 санаторію «Гірське сонце» Міністерства охорони здоров’я України, розташованого у м.Алупка, вул. Леніна,9.

Визнано недійсним посвідчене 13.06.2000 року приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу Лотаревою Т.В  і зареєстроване в реєстрі за №1-1416 свідоцтво серії АВМ №082921 про право власності на двоповерхову будівлю корпусу №1 території 2 санаторію «Гірське сонце» у м.Алупка, вул. Леніна,9.

В частині застосування наслідків недійсності правочину відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати заочне рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 10.02.2010 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до ухвалення немотивованого рішення по справі. Вказує, що вона та інші учасники судового розгляду не були належним чином сповіщенні про дату розгляду справи. Крім того, суд не дав належної оцінки тому факту, що прилюдні торги відбулися на підставі наказу Арбітражного суду АР Крим від 26.01.1999 року №5736-1 про звернення стягнення на майно боржника санаторію «Гірське сонце» та неправильно трактував положення Закону України «Про власність», який діяв на той момент.

   Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, представника ОСОБА_8 та ОСОБА_7, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга  підлягає   частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до   ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів  апеляційної скарги  та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

          Згідно зі ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним   є  рішення,  яким  суд,  виконавши  всі  вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.      Обґрунтованим  є  рішення,  ухвалене  на  основі  повно  і всебічно  з'ясованих  обставин,  на  які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,  підтверджених  тими  доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

 Не зважаючи на правильно встановлені  фактичні обставини справи суд дав їм   помилкову юридичну оцінку в результаті неправильного застосування  норм матеріального права, що регулюють відносини сторін,  та порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції порушено процесуальні  права відповідачки ОСОБА_5 у зв’язку з тим, що вона не була повідомлена про розгляд справи 10.02.2010 року є обґрунтованими, оскільки в матеріалах справи відсутні дані про належне сповіщення відповідачки про час та місце розгляду судом справи відповідно до вимог статей 74,169 ЦПК України.

 Відповідно до ч.3 ст.2 ЦПК України, провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Зважаючи на те, що на час розгляду цієї справи в суді апеляційної інстанції відсутня норма закону, яка передбачала направлення справи на новий розгляд за наслідками скасування рішення суду з підстав неналежного повідомлення відповідачки, як сторони у справі, які були передбачені п.3 ч.1 ст.311 ЦПК в редакції, що діяла до 30 липня 2010 року, то судова колегія встановивши порушення процесуальних прав відповідачки ОСОБА_5 розглядом справи у суді першої інстанції за її відсутності 10.02.2010 року, вважає за необхідне, на захист її порушених прав, скасувати рішення суду на підставі частини 2 та частини 3 статті 309 ЦПК України і в межах своїх повноважень, передбачених ст.ст.307,309 ЦПК України, ухвалити нове рішення у зв’язку з наступним.

Згідно до частини 3 ст.303 ЦПК України, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.

Задовольняючи частково позовні вимоги та визнаючи недійсним свідоцтво серії АВМ №082921  про право власності на двоповерхову споруду корпусу №1 території 2 санаторію «Гірське сонце» в м.Алупка, вул. Леніна, 9 суд першої інстанції виходив з того, що з публічних торгів було відчужено майно, яке не підлягало реалізації, та керувався нормами статей 15,16 ЦК України, пунктами 1,2,4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, статі 48 ЦК УРСР 1963 року, статями 33,39 Закону України «Про власність» (чинним на той час).  

Але з такими висновками суду погодитися неможливо, оскільки вони суперечать обставинам справи і нормам матеріального та процесуального права – статтям 10, 11,60, 212-215 ЦПК України.

Як убачається з матеріалів справи 15 травня 2000 року державним виконавцем ДВС м.Ялти було складено Акт про проведення публічних торгів ТОВ фірмою «Полипак», згідно яких двоповерхова  споруда корпусу №1 території 2 санаторію «Гірське сонце» в м.Алупка, вул. Леніна, 9 була продана ОСОБА_5 Як зазначено в Акті торги відбулися на підставі наказу Арбітражного суду АР Крим №5736-1 від 26.01.1999 року про звернення стягнення на майно боржника – санаторію «Гірське сонце» в сумі 189928 грн.80 коп. на користь СМП СК «Росія» (том1 а.с.8).

13 червня 2000 року приватний нотаріус Ялтинського міського нотаріального округу Лотарева Т.В. у відповідності до наказу Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року №68/5 «Про затвердження Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна», на підставі Акту про проведення прилюдних торгів, затвердженого Ялтинським міським відділом державної виконавчої служби міського Управління юстиції АР Крим від 15.05.2000 року, посвідчила, що ОСОБА_5 належить на праві власності майно - двоповерхова  споруда корпусу №1 території 2 санаторію «Гірське сонце» в м.Алупка, вул. Леніна, 9. Свідоцтво серії АВМ №082921 зареєстровано в реєстрі за №1-1416 (том1 архівної справи №2138 а.с.5).

Задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсними прилюдних торгів та свідоцтва про право власності  ОСОБА_5 на двоповерхову будівлю спального корпусу №1 території 2 санаторію «Гірське сонце» Міністерства охорони здоров’я України, розташованого в м.Алупка, вул. Леніна,9  суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позовні вимоги прокурора ґрунтуються саме на порушенні державним виконавцем порядку проведення торгів з реалізації державного майна.

В даному випадку прокурором було об’єднано кілька пов’язаних між собою вимог, одні з яких підвідомчі районному (міському) суду (питання про визнання недійсним свідоцтва, виданого нотаріусом), а інші – Господарському суду. А тому, в даному випадку вони разом бути розглянуті не можуть, оскільки прокурору було запропоновано уточнити позовні вимоги, але прокурор цим правом та пропозицією не скористався, а навпаки, частину вимог просив не розглядати, про що постановлено ухвалу Ялтинським міським судом АР Крим від 01.06.2009 року.

Оскільки в подальшому прокурор змінив об'єм позовних вимог і за його клопотанням суд першої інстанції залишив без розгляду питання про повернення майна від власника ОСОБА_5 (яке є віндикаційними вимогами), то відпали підстави для розгляду цих  вимог судом.

Незважаючи на це, суд першої інстанції безпідставно розглядав вимоги прокурора в частині застосування наслідків недійсності правочину та відмовив у їх задоволені, оскільки вимоги про застосування наслідків недійсності правочину - повернення сторін до попереднього стану ухвалою Ялтинського суду від 01.06.2009 року залишено без розгляду за клопотанням прокурора  (том 2 а.с.82), на що суд уваги не звернув і вийшов за межі позовних вимог.

Зважаючи на те, що відсутній предмет звернення до суду, судова колегія вважає за необхідне в цій частині рішення суду першої інстанції визнати незаконним та скасувати без прийняття рішення відповідно до вимог ст.307,309 ЦПК України, оскільки нічого розглядати.

Підтримуючи вимоги щодо визнання недійсним свідоцтва про право власності, яке було видано нотаріусом ОСОБА_5 на підставі акту про те, що торги відбулися, прокурор не ставив вимог стосовно скасування цього акту як незаконного. Акт про проведення торгів не оскаржується. У зв’язку з чим, вимоги про визнання свідоцтва про право власності недійсним необхідно вважати передчасними.

З уточненими позовними вимогами прокурор не звертався, (в матеріалах справи  відсутній такий позов), провадження по уточненим позовним вимогам не відкривалось, але суд в рішенні послався на те, що розглядається уточнений позов.

Крім того, суд не взяв до уваги вимоги матеріального закону, на підставі якого підлягало вирішення спірних правовідносин.

З системного аналізу норм ЦК України, як в редакції, що діяла до 01.01.2004 року так і на цей час, котрі передбачають підстави та порядок витребування майна власником від добросовісного набувача, вбачається, що витребування майна власником від добросовісного набувача, якому воно продано в порядку, встановленому для виконання судових рішень, не допускається незалежно від того, за яких умов воно вибуло з володіння власника або особи, котрій він передав майно.

Отже судова колегія дійшла висновку, що ОСОБА_5 вважається добросовісним набувачем, як відповідно до  ст.148 ЦК України (1963 року, тобто на час відчуження майна), так і відповідно до ст.388 ч.2 ЦК (в редакції 2003 року, який набрав чинності з 01.01.2004 року), на що суд належної уваги не звернув, що і призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст.388 ч.2 ЦК України майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

До того ж, як вбачається з договору купівлі-продажу від 19.04.2007 року та з витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 14.02.2008 року, власником корпусу №1 території 2 санаторію «Гірське сонце» в м.Алупка, вул. Леніна, 9 є ОСОБА_8 (том 2 а.с.158-162). Але суд цій обставині належної уваги не приділив і не залучив її у справі в якості відповідача.

 За таких обставин, оскільки рішення суду про задоволення позову в частині визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому воно згідно з ч.3 ст.303, ч.3 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 205, 303, п.2 ч.1 ст. 307, п. 3, п. 4. ч.1 ст. 309, ч.2  ст.314,  ст. 316  Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу  ОСОБА_5 на заочне рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 лютого 2010 року  задовольнити частково.

Заочне рішення  Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 лютого 2010 року в частині відмови у поверненні сторін у первісний стан та визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно  скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову заступника прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров’я України, санаторію «Гірське сонце» Міністерства охорони здоров’я України до відділу державної  виконавчої служби Ялтинського міського Управління юстиції (далі відділу ДВС),   ОСОБА_5 за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Фонду державного майна України, приватного нотаріуса Ялтинського міського нотаріального округу Лотаревої Тетяни Василівни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Полипак» (далі ТОВ), ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії АВМ №082921 – корпус №1 територія 2 санаторію «Гірське сонце» в м.Алупка, вул. Леніна,9 АР Крим, посвідченого приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу 13.06.2000 року і зареєстрованого за №1-1416 – відмовити.

Рішення  апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді:

Горбань В.В.                                Курська А.Г.                                           Макарчук Л.В.