АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-739/2010 Головуючий по 1 інстанції:
Середа Л.В.
Категорія: ч.1 ст.309, ч.2 ст.307, ч.1 ст.317 КК України Доповідач в апеляційній інстанції:
Єльцов В.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
“23” листопада 2010 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Єльцова В.О.
суддів Євтушенка В.Г., Гончарука І.М.
за участю прокурора Лєнкової Н.Д.
засудженого ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали кримінальної справи за апеляцією прокурора, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, на вирок Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 09 вересня 2010 року, яким
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженець с. Суханово Великоолександрійського району
Херсонської області, громадянин України, раніше в силу ст.89 КК України не судимий, -:
засуджений за:
- ч.1 ст.309 КК України на 1 рік позбавлення волі;
- ч.1 ст.307 КК України на 5 років позбавлення волі, без конфіскації майна в силу ст.77 КК України;
- ч.1 ст.317 КК України на 3 роки позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено йому покарання у вигляді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку 2 роки та з покладанням обов’язків передбачених п.п. 3,4 ч.1 ст. 76 КК України.
Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Черкаській області в порядку відшкодування витрат за проведення експертиз кошти в сумі 2 674 грн. 44 коп.
Вирішено долю речових доказів у відповідності до вимог ст. 81 КПК України.
Вивчивши матеріали справи, -
в с т а н о в и л а :
Вироком суду ОСОБА_6 визнаний винним та засуджений за те, що він, восени 2008 року, перебуваючи на своїй присадибній ділянці у АДРЕСА_1, без мети збуту придбав, зірвавши рослини, що є особливо-небезпечним наркотичним засобом – маковою соломою, та переніс до свого будинку, де висушив та подрібнив, частину використав для виготовлення наркотичного засобу, а решту 183,041 грама зберігав за місцем свого проживання для власних потреб , без мети збуту.
26 січня 2009 року близько 17 години, він же, вчинивши злочин, передбачений ст.309 КК України, перебуваючи у себе вдома за вищевказаною адресою збув ОСОБА_7, продавши за 80 грн. 2 мл. особливо небезпечного наркотичного засобу – опію ацетильованого.
Він же, 26 січня 2009 року безоплатно надав ОСОБА_8 та ОСОБА_9 одну із кімнат свого домоволодіння, яке розташоване за вказаною вище адресою, для вживання останніми особливо-небезпечного наркотичного засобу – опію ацетильованого.
В апеляції прокурор, не заперечуючи кваліфікації та доведеності вини засудженого в інкримінованих йому злочинах, просить вирок суду першої інстанції скасувати, у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого, внаслідок м’якості, та неправильним звільненням засудженого від призначеного покарання, і постановити новий вирок, визначивши ОСОБА_6 покарання без застосування ст.75 КК України.
Заслухавши суддю доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляцію, пояснення засудженого, який заперечив проти задоволення апеляційних вимог прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, за які він засуджений, відповідає фактичним обставинам справи, та ґрунтується на доказах, досліджених судом в порядку ч.3 ст. 299 КПК України.
Кваліфікація дій засудженого за ч.1 ст. 309, ч.2 ст.307, ч.1 ст.317 КК України є вірною.
Покарання засудженому призначене з дотриманням вимог ст.ст.65-67 КК України є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів.
При цьому, місцевий суд вірно врахував данні про особу засудженого, який за місцем проживання характеризується позитивно, обставини, які пом’якшують його покарання – щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, він є інвалідом першої групи та те, що один із інкримінованих йому злочинів за своєю категорією відноситься до тяжких, а тому правильно прийняв рішення про звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України.
Посилання апелянта на те, що засуджений раніше притягувався до кримінальної відповідальності є безпідставним.
Так як, з вимоги про судимість від 20 квітня 2010 року за № 3061 вбачається, що ОСОБА_6 був засуджений згідно вироку Кременчуцького райсуду Полтавської області від 30 вересня 1998 року за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.141 КК України (1960 року) та звільнений з місць позбавлення волі 26 липня 1999 року, у зв’язку з відбуттям строку покарання.
Згідно ст.12 КК України зазначений вище злочин є тяжким.
Відповідно до ч.8 ст.89 КК України такими, що не мають судимості, визнаються особи, засуджені до позбавлення волі за тяжкий злочин, якщо вони протягом 6-ти років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину.
З постанови слідчого від 26 липня 2010 року про притягнення як обвинуваченого ОСОБА_6 вбачається, що перший злочин він вчинив восени 2008 року, тобто через 9 років після відбуття покарання за наведеним вироком Кременчуцького райсуду.
Таким чином, на підставі ст.89 КК України ОСОБА_6 вважається не судимим.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржуваний вирок місцевого суду є законним і обґрунтованим, а апеляція прокурора такою, що не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 362, 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати, -
у х в а л и л а :
Вирок Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 09 вересня 2010 року відносно ОСОБА_6 залишити без змін , а апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції - без задоволення.
Головуючий підпис
Судді підписи
З оригіналом згідно
Суддя В.О. Єльцов