Справа № 2-2-187/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2010 року                              

Залізничний районний суд м. Львова

в складі: головуючого -  судді    Іванюк І.Д.

                при секретарі с/з -         Кондратьєвій Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до державного підприємства «Львівський державний завод «Лорта», ОСОБА_3, Первинної профспілкової організації державного підприємства «Львівський державний завод «Лорта», ОСОБА_4 про захист честі та гідності, спростування недостовірної інформації, зобов’язання публічно вибачитись та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про спростування у спосіб поширення неправдивих відомостей щодо нього, викладених відповідачами у листі № 562.582 від 20.04.2005р. на ім’я голови Господарського суду Львівської області, зобов’язання вибачитись та стягнення моральної шкоди у розмірі 1600 грн. Свої вимоги мотивує тим, що на час написання відповідачами спірного листа працював на посаді заступника директора із маркетингу, збуту та зовнішньоекономічних зв’язків ДП «ЛДЗ «Лорта», а одночасно у вільний від роботи час виконував обов’язки арбітражного керуючого та ліквідатора ДП «Інструментальний завод «Електрон», який було ліквідовано 29.12.2004 р., після чого він припинив виконувати обов’язки ліквідатора. Між тим, 20.04.2005 р. директором ДП «ЛДЗ «Лорта» - ОСОБА_5 разом із головою первинної профспілкової організації ДП «ЛДЗ «Лорта» ОСОБА_4 на ім’я голови Господарського суду Львівської області п. Гулика С. Г. було скеровано листа, у якому відповідачі зазначали, що він несвоєчасно виконує розпорядження директора, не дотримується трудової дисципліни, за що неодноразово отримував зауваження, а 09.02.2005 р. до нього застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Вважає, що такі відомості не відповідають дійсності, оскільки трудової дисципліни він не порушував, зауважень з цього приводу не отримував, а про застосування догани дізнався лише із листа. Окрім того, покликання відповідачів у листі на те, що він являється інвалідом ІІІ групи із рекомендацією займатись адміністративною-господарською діяльністю у невеликих обсягах викликало у нього сильне душевне хвилювання, погіршився його стан здоров’я, внаслідок чого він потребував медичної допомоги та перебував на лікуванні. Поширенням вказаних відомостей йому була заподіяна моральна шкода, яку він оцінює у 1600 грн.

В судовому засіданні позивач позов підтримав з аналогічних підстав, просив спростувати недостовірну інформацію, зобов’язати відповідачів публічно вибачитись та стягнути з них 1600 грн. у відшкодування моральної шкоди.

В судовому засіданні ОСОБА_6, являючись представником відповідача ОСОБА_5 згідно довіреності від 03.11.2009 р. (а.с. 29) та представником ДП «ЛДЗ «Лорта» згідно довіреності від 03.11.2009р.(а.с. 90) і відповідач ОСОБА_4, який водночас являється представником Первинної профспілкової організації державного підприємства «Львівський державний завод «Лорта» згідно протоколу №1 засідання профкому від 01.12.2005 р. (а.с. 86), проти позову заперечили та пояснили суду, що дійсно 20.04.2005 р. директором ДП «ЛДЗ «Лорта» - ОСОБА_5 разом із головою первинної профспілкової організації ДП «ЛДЗ «Лорта» ОСОБА_4 на ім’я голови Господарського суду Львівської області п. Гулика С. Г. було скеровано листа. Приводом для цього було те, що на їх думку, виконання ОСОБА_2 обов’язків арбітражного керуючого у справах про визнання банкрутство, які були у провадженні Господарського суду Львівської області на час зайняття посади  заступника директора із маркетингу, збуту та зовнішньоекономічних зв’язків ДП «ЛДЗ «Лорта», яка відноситься до посад із ненормованим робочим днем, шкодило інтересам підприємства та призвело до несвоєчасного виконання ним розпоряджень голови, порушень трудової дисципліни, за що до нього будо застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Уся інформація викладена у листі відповідає дійсності та містить їх суб’єктивну оцінку діяльності позивача, а тому просили у позові відмовити.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, оглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши зібрані у справі докази, вирішуючи спір на підставі наданих доказів та в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що у позові слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в іншій спосіб - на свій вибір.

Відповідно до ст. 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа яка її поширила , не доведе протилежного. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

Відповідно до ст. 47-1 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлювання оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Судом встановлено, що 20.04.2005 р. директор ДП «ЛДЗ «Лорта» - ОСОБА_5 спільно із головою первинної профспілкової організації ДП «ЛДЗ «Лорта» ОСОБА_4 скерували на ім’я голови Господарського суду Львівської області п. Гулика С. Г. листа (а.с. 7), у якому вказали, що ОСОБА_2 несвоєчасно виконує розпорядження директора ДП «ЛДЗ «Лорта», не дотримується трудової дисципліни, за що неодноразово отримував зауваження, а 09.02.2005 р. до нього застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Окрім того у даному листі вони зазначили, що відповідач являється інвалідом ІІІ групи з рекомендацією займатись адміністративно-господарською діяльністю в невеликому об’ємі.

Позивач просив спростувати дану інформацію, вважаючи її неправдивою. Між тим, із матеріалів справи вбачається:

-   з копії трудової книжки ОСОБА_2 (а.с. ) вбачається, що з 01.08.2002 р. та по 07.10.2005 р. працював заступником директора з маркетингу, збуту та зовнішньоекономічних зв’язків «ЛДЗ «Лорта». Згідно додатку № 14 до колективного договору (а.с. ) посада заступника директора заводу ДП «ЛДЗ «Лорта»   відноситься до посад з ненормованим робочим днем.

-   згідно витягу з протоколу розширеного засідання адміністрації та ППОДП ЛДЗ Лорта № 73 від 23.02.2005 р. (а.с.  ) на засіданні із 38 чоловік  було прийняте рішення вважати, що заступник директора п. Магировський А.М. не виконав завдання директора ОСОБА_5, чим грубо порушив свої трудові обов’язки та рекомендувати директору застосувати до нього дисциплінарне стягнення.  

-   з наказу від 09.02.2005 р. (а.с. 19) вбачається, що за невиконання розпоряджень директора ДП «ЛДЗ «Лорта» та недбале ставлення до виконання посадових обов’язків заступнику директора з маркетингу, збуту та зовнішньоекономічних зв’язків ОСОБА_2 оголошено догану.  

-    згідно виписки із акту огляду МСЕК № 246294 від 08.02.2005 р. (а.с. 25) ОСОБА_2 являється інвалідом ІІІ групи загального захворювання та така встановлена до 01 березня 2006 р. із рекомендацією обмеженої адміністративно-господарської праці в невеликих обсягах, що також вбачається із витягу з медичної карти стаціонарного хворого (а.с. 27).

Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що у скерованому відповідачами листі на ім’я голови Господарського суду Львівської області п. Гулика С. Г. за № 562.582 від 20.04.2005 р., викладені відомості, які підтверджуються наданими відповідачами доказами. Іншу інформацію, яка міститься у листі та яку просить спростувати позивач, не можна віднести до фактичних тверджень і така являється оціночним судженням відповідачів в розумінні ст. 47-1 Закону України «Про інформацію». Окрім того, ст. 16, 277 ЦК України примусове вибачення як спосіб судового захисту гідності, честі, ділової репутації за поширення недостовірної інформації не передбачено. Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що підстави для задоволення пред’явленого позову відсутні.  

Керуючись ст.ст. 10, 60, 169, 212- 215 ЦПК України, ст. 34 Конституції України, ст. ст. 16, 23, 277, 1167 ЦК України, Законом України «Про інформацію», -

ВИРІШИВ:

У позові ОСОБА_2 до державного підприємства «Львівський державний завод «Лорта», ОСОБА_3, Первинної профспілкової організації державного підприємства «Львівський державний завод «Лорта», ОСОБА_4 про захист честі та гідності, спростування недостовірної інформації, зобов’язання вибачитись та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд, що його ухвалив, шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя /підпис/:

З оригіналом згідно:

Суддя                                                                                                                                                          І.Д.Іванюк

Таким чином, відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб’єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції.