Справа № 2а-417/10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2010 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська

у складі: головуючого судді                   Якименко Л.Г.

          секретаря                     Чабан Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації   про стягнення недоотриманої суми разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до відповідача з позовом про стягнення разової грошової допомоги інваліду війни за 2007 та 2009 роки, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він є інвалідом війни 2 групи. Відповідно до вимог ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» йому щорічно, до п’ятого травня повинна надаватись грошова одноразова допомога в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком. Проте, у 2007 році йому було виплачено лише 360,00 грн., у 2009 році – 430 грн. У зв’язку з чим, позивач  просить стягнути на його користь  недоплачену щорічну одноразову грошову допомогу за 2007 та 2009 роки в розмірі 6842,48 грн.

Позивач надав суду письмову заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами у справі.

Представник     відповідача надав суду письмову заяву, якою заперечував проти позову, посилаючись на те, що позивачу у 2007-2009 роках разова грошова допомога як інваліду війни надавалась у порядку та розмірах, встановленими Кабінетом Міністрів України відповідно до Державного бюджету України. Просив в позові відмовити, а  справу слухати в його відсутність.

Відповідно до ч.3 ст. 122 КАС України, особа, яка  бере  участь  у  справі,  має  право  заявити клопотання  про  розгляд  справи  за  її  відсутності.  Якщо  таке клопотання заявили всі особи,  які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, вважаю позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.      

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,  має статус інваліда війни ІІ групи, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 у зв`язку з чим він у 2007 році отримав щорічну разову допомогу до 5 травня в розмірі 360 грн., у 2009 році – 430 грн.

   Відповідно до вимог статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам II групи - вісім мінімальних пенсій за віком.

   Згідно до Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», дія ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» була зупинена. Проте рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 році вищезгадані обмеження були визнані неконституційними та втратили чинність з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України. Таким чином, в період з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року застосуванню до спірних відносин підлягали приписи Закону України  «Про державний бюджет України на 2007 рік».  Суд вважає, оскільки разова грошова допомога позивачу за 2007 рік була виплачена в квітні 2007 року (до винесення рішення Конституційним судом України), розмір сплаченої позивачу разової грошової допомоги до 5 травня у 2007 році відповідає вимогам законодавства, а вимоги позивача в цій частині є безпідставними.

Дія ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не зупинялась на 2009 рік, будь-які зміни до неї не вносились, таким чином дії відповідача в частині нарахування та виплати позивачу зазначеної допомоги у розмірі меншому, чим передбачено ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» є неправомірними.

Разом з тим, оскільки кошти, які підлягають виплаті позивачу не є власністю відповідача, а виділяються державою централізовано, суд вважає за необхідне зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня, а не стягувати її у грошовій формі.

      Суд до заперечень представника відповідача ставиться критично, оскільки Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має вищу юридичну силу відносно вказаних відповідачем Постанов Кабінету Міністрів і саме цим Законом необхідно керуватись при нарахуванні та виплаті щорічної разової допомоги до 5 травня у 2009 році.

 Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 69, 94, 104, 122 ч.3, 159, 160, 163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги, передбаченої ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в 2009 році.

Зобов’язати Головне управління праці та соціального захисту населення   Дніпропетровської обласної державної адміністрації здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 недоплаченої щорічної разової грошової допомоги за 2009 рік, передбаченої ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

 Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції. Якщо постанову було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: