Справа № 2-а-1346/2010

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2010 року                                                                     Армянський міський суд

Автономної Республіки Крим

у складі:    головуючого судді  Шестаковської Л.П.

за участю: секретаря                  Яворської Г.Л.,

 розглянувши  у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Армянськ АР Крим справу за адміністративним позовом  ОСОБА_1 до ДПС ВДАІ при ГУ  МВС України в АР Ким  про визнання незаконною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ :

    17.06.2010 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ДПС ВДАІ  м. Красноперекопська при ГУ  МВС України в АР Крим про визнання незаконною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, вказуючи, що постановою інспектора ДПС  ВДАІ м. Касноперекопська  при ГУ МВС України в АР Ким Іващенко О.В. його було визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 1 КУпАП, та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 250 гривень за те, що він 09.06.2010 року о 15 годині 35 хвилин в м. Красноперекопськ на 140 км автодороги  Херсон-Керч, керуючи автомобілем «Шевролет Авео», державний номер НОМЕР_1, рухався зі швидкістю 84 км на год., перевищивши дозволену швидкість руху на 24 км на год., чим порушив п. 12.4  Правил дорожнього руху України. Зазначену постанову позивач просить визнати незаконною та скасувати, а провадження у справі закрити, оскільки інкрімінуємого правопорушення ним скоєно не було, а обставини, викладені у постанові, не відповідають дійсності. Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що прилад «Візір», яким було проведено фіксування швидкості руху його автомобіля, не є автоматичним засобом фото- чи відео фіксації, оскільки він безпосередньо керувався працівником ВДАІ.  Позивач зазначає, що ст. 14-1 КУпАП передбачає, що для її застосування необхідно, щоб фіксація правопорушення здійснювалась саме засобами фото-, кіно- або відеозйомки, які працюють в автоматичному режимі.  За таких умов здійснена фотофіксація правопорушення приладом «Радар» не підпадає під дію ст. 14-1 КУпАП.

           У судове засідання сторони не з’явилися. Позивач надав заяву про розгляд справи за його відсутності, просить позов задовольнити.

           Від представника відповідача, повідомленого належно, будь-яких заяв чи клопотань не надходило.

          Суд, дослідивши матеріали справи, вважає за необхідне позов задовольнити.

           Судом встановлено, що постановою інспектора ДПС ДАІ м. Красноперекопська  при УДАІ ГУ МВС України в АР Крим від 09.06.2010 року  позивача було визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 1 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 250 гривень за те, що він 09.06.2020  року о 15 годині 35 хвилин в м. Красноперекопськ на 140 км автодороги  Херсон-Керч, керуючи автомобілем «Шевролет Авео», державний номер НОМЕР_1, рухався зі швидкістю 84 км на год., перевищивши дозволену швидкість руху на 24 км на год., чим порушив п. 12.4 Правил дорожнього руху України.

    Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості.   Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Суд, задовольняючи позов, зазначає, що відповідачем не надано суду жодних доказів, які б спростовували позицію позивача, а саме: не доведено, що фото- фіксацію правопорушення було проведено засобом, який працює в автоматичному режимі, що є необхідною умовою для винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності без складання протоколу про адміністративне правопорушення та без участі при цьому особи, що притягається до адміністративної відповідальності.

Підстав не довіряти поясненням позивача судом не встановлено.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є неправомірною та підлягає скасуванню, бо суперечить вимогам ст.ст. 247 ч. 1 п. 1, 268 КУпАП  та  п.5 ч.1 ст. 10 Закону України «Про міліцію», відповідно до якої міліція  зобов`язана не лише фіксувати, а й припиняти адміністративні правопорушення.

             Керуючись ст.ст.2, 4, 6-11, 18, 23, 71, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі ст.ст. 14-1, 258, 254, 268 КУпАП та  п.5 ч.1 ст. 10 Закону України «Про міліцію», суд

                                                                  ПОСТАНОВИВ  :

           П озов  ОСОБА_1 задовольнити.

           Постанову по справі про адміністративне правопорушення серії АК № 265987  від 09 червня 2010 року, винесену інспектором дорожньо-патрульної служби  взводу супроводу при УДАІ ГУ МВС України в АР Крим  Іващенко Олександром Вікторовичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 250 гривень за скоєння правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП,   визнати незаконною та скасувати.

    Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1  за ч. 1 ст. 122 КУпАП,  закрити  у  зв’язку  з  відсутністю  в  його  діях  складу   зазначеного  правопорушення.

    Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

                         Суддя (підпис)

     З оригіналом згідно  

Суддя __________________________