Р І Ш Е Н Н Я                2-413/10

     ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

29 листопада  2010 року    Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді   Чередніченко Н.П.

з участю секретаря  Чигир Т.Ф.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до Вікритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА», третя особа ОСОБА_2,  про стягнення страхового відшкодування, -

встановив :

     Позивач звернулась до суду з позовом до Вікритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» про стягнення страхового відшкодування у розмірі   40538,76 грн., посилаючись на те, що належний їй на праві власності автомобіль TOYOTA Corolla, державні номерні знаки НОМЕР_1,  було застраховано за договором добровільного страхування у відповідача. 23 жовтня 2008 року в м. Фастові з застрахованим автомобілем стався страховий випадок за ризиком протиправних дій третіх осіб не пов’язаних з незаконним заволодінням транспортним засобом, в наслідок якого, у зв’язку з  пошкодженням авто їй завдано матеріальної шкоди у розмірі  40538,76 грн. Так, позивач звернулась до відповідача з заявою про виплату страхвого ваідшкодування, яку останнім було залишено без задоволення.

     В процесі слухання справи позивач збільшила позовні вимоги та просила стягнути з відповідача також й пеню за не виконання зобов’язання в розмірі 445 115,58 грн., моральну шкоду у розмірі 2000,00 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 4000,00 грн.  та витрати на інформаційно-те6хнічне забезпечення судового процессу у розмірі 250,00 грн., а всього 491 904,34 грн.

   Моральну шкоду завдану діями відповідача, позивач обгрунтовує тим, що вона пережила моральних та душевних страждань, пов’язаних з несвоєчасною виплатою відповідачем страхового відшкодування. Втратила довіру до відповідача як до особи, що надає послуги із страхування майна. З метою захисту порушених майнових прав, позивач вимушена докласти зусиль для їх відновлення, зокрема пов’язаних з: консультаціями з юристами, збиранням доказів, зверненнями до суду  з позовом для вирішення питання в примусовому порядку, здійснення судових витрат та інше. З моменту настання страхового випадку, а саме 23.10.2008 року по даний час минуло вже близько півтора роки, а так не отримавши страхового відшкодування позивач не має змоги відремонтувати авто, в наслідок чого й використовувати  його.  

        Предстанвик позивача  в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі та просить стягнути з відповідача  на користь позивача  40538,76 грн. стархового відшкодування, 445 115,58 грн. пені за прострочення виконання зобов’язання, 2000,00 грн. в рахунок компенсації завданої моральної шкоди, 4000,00 грн.  витрати на правову допомогу  та 250,00 грн. витрат на інформаційно-те6хнічне забезпечення судового процессу, а всього 491 904,34 грн.

        Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та в своєму запереченні на позов пояснив,  що в постанові органів дізнання зазначено, що в діях невідомої особи відсутній склад злочину, а так  й немає доказів настання страхового випадку за ризиком протиправних дій третіх осіб, не повязаних з незаконним заволодінням застрахованим транспортним засобом та поряд з цим,  відповідачем здійснено виплату страхового  відшкодування у розмірі 1235,44 грн.  Також вказує на те, що на момент настання страхового випадку  в авто не була ввімкнута сигналізація.

    Третя особа ОСОБА_2 позов підтримав та пояснив, що між ним та відповідачем було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу належного позивачеві, де він виступив страхувальником, а позивач вигодонабувачем. Позивач надала йому право користуватись застрахованим транспортним засобом,  про що  зроблено відмітку в свідоцтві про право користування транспортним засобом. Після виявлення пошкодження авто, в наслідок дій третіх осіб, ним відразу було повідомлено  органи міліції та відповідача. 19.11.2008 року на станції гарантійного обслуговування авто ТОВ «Автосаміт ЛТД»  в м. Києві, за участю працівника останнього,  представника відповідача та третьої особи ОСОБА_2було здійснено огляд пошкоджень застрахованого авто, в  наслідок чого складено калькуляцію  на ремонт загальною вартістю 30271,84 грн.

     Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

   Як вбачається з матеріалів справи та пояснень, позивачеві на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 виданого Фастівським МРЕВ ДАІ В Київській області, належить автомобіль TOYOTA Corolla, 2008 року випуску, державні номерні знаки НОМЕР_1.

   Відповідно до договору добровільного страхування транспортного засобу № 98 від 05.10.2008 року, укладеного  між відповідачем та третьою особою ОСОБА_2, автомобіль позивача було застраховано по типу КАСКО, де  позивач є  вигодонабувачем.

     Вранці 23.10.2008 року в м. Фастові, третя особа ОСОБА_2 виявив в авто розбите скло передніх правих дверей та інші числені пошкодження, а також відсутність речей, що знаходились в салоні, про що ним було сповісщено правоохоронні органи та відповідача.

   Працівниками Фастівського МВ ГУ МВС України в Київській області в результаті огляду авто на місці події, в присутності понятих та ОСОБА_2 було  складено  протокол огляду місця події та протокол огляду транспортного засобу.

     Як вбачається з протоколу огляду транспортного засобу від 23.10.2008 року  органами міліції зазначено наступні пошкодження авто: розбито скло передніх  правих дверей; тріщини лобового скла (посередині); відірвано дзеркало заднього виду внутрішньо-салонне; пошкоджено ручки регулятора температури;подряпини на магнітофоні;подряпини на бардачку та правій дверній карті (передній); пошкоджено резину уплотнювача правої передньої двері; пошкодження склоочисників; відсутні декоративні ковпаки коліс; на кришці багажнику відсутня емблема Тойота.

   Відповідно до виписки із журналу реєстрації заяв страхових подій Фастівського районного відділення відповідача, 23.10.2008 року ОСОБА_2 звернувся до Фастівського районного відділення із заявою про страховий випадок, який стався із застрахованим автомобілем  TOYOTA Corolla, державні номерні знаки НОМЕР_1, яку зареєстровано в журналі під номером 113.

  З протоколу огляду транспортного засобу складеного за наслідками огляду авто проведеного 24.10.2008 року в м. Фастові, аварійним комісаром відповідача, в переліку  описів пошкоджень авто  вбачається лише вітрове скло, праве переднє бокове скло та карта правих передніх дверей.  Даний протокол ні позивачем ні його представниками  не підписано та й нема відомостей про їх  участь у проведеному огляді авто. Та разом з тим, в дослідженні спеціаліста – авто товарознавця, складеного 30.12.2008 року,  наданого відповідачем на вимогу суду, зазначено, що дослідження пошкодженого авто проводилось 24.11. 2008 року в присутності власника та учасника ДТП ОСОБА_2 в м. Києві. Так, документи надані відповідачем в підтвердження своїх доводів суперечать один одному, а тому на думку суду, як докази ці документи не заслуговують на увагу.

    В страховому акті відповідача, в переліку документів на підставі яких його складено, зазначено протокол  акту огляду проведеного 19.11.2008 року та на який й посилається позивач в своєму позові.

     Відповідно до калькуляції на ремонт автомобіля № С- 00012991 від 20 червня 2009 року, складеної ТОВ «Автосаміт ЛТД» за переліком пошкоджень зазначених калькуляцією  № С- 0070870 від 19.11. 2008 року, на прохання позивача, у зв’язку зі спливом  часу, за який позивач все ж таки страхового відшкодування від позивача не отримала, у зв’язку з подорожчанням цін на автозапчастини та підготовкою  позову до суду,  розмір витрат на ремонт авто становить 41 128,76 грн.

За умовами договору добровільного страхування, за таким страховим ризиком як протиправні дії третіх осіб, застосовується франшиза у розмірі 590,00 грн, яка відповідачем не відшкодовується.

Так, на думку суду обґрунтованими є вимоги позивача, щодо стягнення на її користь відшкодування у розмірі визначеному калькуляцією від 20 червня 2009 року, що зменшується  на розмір франшизи  та становить  40538,76 грн.

    Відповідно до статті 979 ЦК України за  договором   страхування   одна   сторона   (страховик) зобов'язується  у  разі настання певної події (страхового випадку) виплатити  другій  стороні  (страхувальникові)  або  іншій  особі, визначеній у  договорі,  грошову  суму  (страхову  виплату),  а страхувальник  зобов'язується  сплачувати  страхові   платежі   та виконувати інші умови договору.

    Частиною 1, статті  633 ЦК України визначено, що публічним є договір,  в якому одна сторона  -  підприємець взяла  на  себе  обов'язок  здійснювати продаж товарів,  виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

    Частиною 2 коментованої статті визначено також, що умови публічного договору  встановлюються  однаковими  для всіх  споживачів,  крім  тих,  кому  за  законом надані відповідні пільги.

  Частиною ж 6 коментованої статті визначено, що умови публічного договору,  які суперечать частині  другій цієї  статті та правилам,  обов'язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.

Виходячи з вищевикладеного, до відносин за договором страхування застосовується законодавство про захист прав споживачів, зокрема Закон України «Про захист прав споживачів»  та відповідні норми Цивільного кодексу України.

    Статтею 20 Закону України «Про страхування» визначено, що страховик зобов'язаний: протягом двох робочих днів,  як тільки  стане  відомо  про настання  страхового  випадку,  вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику; при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату  страхового  відшкодування  у  передбачений  договором строк.  Страховик  несе  майнову  відповідальність  за несвоєчасне здійснення страхової  виплати  (страхового  відшкодування)  шляхом сплати   страхувальнику  неустойки  (штрафу,  пені),  розмір  якої визначається  умовами  договору страхування або законом.

    Відповідно до ст. 12 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право вимагати від виконавців, щоб якість наданої послуги відповідала вимогам нормативно-правових актів  та нормативних документів, умовам договору.

   Статтею 10 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що   «У разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуг) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення, споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуг), якщо інше не передбачено законодавством. Сплата виконавцем неустойки  (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов’язання, не звільняє його від виконання зобов’язання в натурі.».

    Так, на думку суду вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за невиконання зобов’язань відносно сплати страхового  відшкодування згідно договору добровільного страхування № 98 від 05.10.2008 року, з урахуванням вимог ст. 258 ЦК України, про застосування позовної давності в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), у  розмірі 445 115,58грн. є обґрунтованим.

    Визначаючи розмір завданої позивачеві моральної шкоди, суд враховує характер правопорушення, тому вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, а саме стягненню з відповідача  завданої моральної шкоди у розмірі 2000,00 грн.

    Відповідно до частини 1 статті 88 ЦПК України ,стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому з відповідача підлягають стягненню 4000,000 грн. витрат на оплату правової допомоги та 250 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

    Керуючись ст. ст. 10, 12 ЗУ «Про захист прав споживачів», ст. 20  ЗУ «Про страхування», ст.16, 23, 633, 979, 1166, 1167 ЦК України  та  ст. 3,15, 84 - 88 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

позов ОСОБА_1 до  Вікритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА», третя особа ОСОБА_2, про стягнення страхового відшкодування, задовольнити.

Стягнути з Вікритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»  на користь ОСОБА_1  40538,76 грн. майнової шкоди, 445 115,58 грн. пені,  2000,00 грн. в рахунок компенсації завданої моральної шкоди, 4000,000 грн. витрат на правову допомогу та 250,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу,  а всього  491 904,34 грн.  (чотириста дев’яносто одна тисяча дев’ятсот чотири  гривні, 34 копійки).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення . Особи , які брали участь у справі , але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення , можуть подати  апеляційну  скаргу протягом десяти днів з дня  отримання копії цього рішення .

    Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційного скарги , якщо апеляційну скаргу не було подано . У разі подання апеляційної скарги рішення , якщо його не скасовано , набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом .

    Суддя :