Справа № 2-А-519/2010 р.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

    22 листопада  2010 року          Корюківський районний суд Чернігівської області у складі:

    головуючого -  судді  Корха О.І.,

при секретарі – Александровій Н.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Корюківка у приміщенні суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до  управління праці та соціального захисту населення Корюківської райдержадміністрації та  головного управління праці  та соціального захисту населення  Чернігівської ОДА  про стягнення разової грошової допомоги учаснику війни за 2010 рік , -

в с т а н о в и в:

Позивачка звернулася до суду з даним адміністративним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що   вона є ветераном війни, що підтверджується посвідченням серії Д №931770 виданого управлінням праці та соціального захисту населення Корюківської райдержадміністрації 17 червня 2003 року.

Відповідно до ч.5 ст.14 ЗУ « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» позивачці у 2010 році до 05 травня повинно виплачуватись разова грошова допомога в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.

Проте всупереч ч.3 ст.2 Конституції України та ч.2 ст.2 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», зазначена допомога у 2010 році виплачувалась  не в повному обсязі. В 2010 році позивачка отримала  120 гривень щорічної грошової допомоги до 05 травня. Мінімальна пенсія з 01.04.2010р. по 30.06.2010р. становила – 706 гривень,  а тому розмір разової грошової допомоги  повинен був становити 706 грн. х 3 = 2118 гривень.

Відповідно до ч.3 ст.3 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим  Законом, є недійсними.

Отже, встановлення Законом України « Про Державний бюджет України на 2010 рік» розміру виплати щорічної разової грошової допомоги, виходячи з обсягу видатків, виділених на цю мету при формуванні показників Державного бюджету, обмежило обсяг прав громадян, визначених Законом України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», залишивши незмінним зміст прав на отримання щорічної разової грошової допомоги.  Законом « Про Державнй бюджет України» на відповідні роки звузили обсяг цього права, встановивши інший (менший) розмір такої виплати, і водночас фактично скасували конституційну гарантію забезпечення належних умов існування учасників війни.

Виходячи з вищевикладеного позивачка вважає, що їй незаконно виплачувалась в 2010  році одноразова грошова допомога в розмірі 120 гривень, замість трьох мінімальних пенсій за віком.

Позивачка просила суд зобов’язати  управління праці та соціального захисту населення Корюківської райдержадміністрації  та головне управління праці  та соціального захисту населення  Чернігівської ОДА  нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену разову грошову допомогу, як учаснику війни до 05 травня 2010 року за 2010 рік, відповідно до ст.14 ч.5  Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, виходячи  з її розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України « про загальнообов’язкове  державне пенсійне  страхування» з урахуванням виплаченої суми за вказаний  період.

В судове засідання позивачка  ОСОБА_1 не з’явилася, в позові зазначила про те, що просить розглядати справу без її участі, позов підтримує в повному обсязі, просить суд його задовольнити.

Представник відповідача управління праці та соціального захисту населення Корюківської райдержадміністрації  - Черкасова Т.В. в судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнала. Вважає, що позовні вимоги позивача є  безпідставними, оскільки їй виплачується грошова допомога як учаснику війни відповідно законодавства. Просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Також представником відповідача подано до суду письмові заперечення на позов.

Представник відповідача головного управління праці  та соціального захисту населення  Чернігівської ОДА  в судове засідання  повторно не з»явилась належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, подано до суду довідку про виплату позивачці в 2010 році одноразової грошової допомоги та письмові заперечення на позов та також в запереченні на позов зазначено прохання розглянути дану справу без участі  їх представника.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення представника відповідача, суд вважає, що позовні вимоги позивачки підлягають задоволенню з наступних підстав. По справі встановлено, що позивачка є ветераном війни, що підтверджується посвідченням серії Д №931770 виданого управлінням праці та соціального захисту населення Корюківської райдержадміністрації 17 червня 2003 року.

Відповідно до ч.5 ст.14 ЗУ « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» позивачці у 2010 році до 05 травня повинно виплачуватись разова грошова допомога в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ч.3 ст.3 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим  Законом, є недійсними.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Конституції України заборонено при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, звужувати зміст та обсяги існуючих прав та свобод.  

Аналізуючи положення ст. 70 Закону України “Про державний бюджет України на 2010 рік” якою встановлено, що надається право Кабінету Міністрів України у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами, суд приходить до висновку, що даним Законом Кабінету Міністрів України в 2010 році надано право встановлювати абсолютну суму соціальних виплат, які визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати.     Щорічна разова допомога до 5 травня, учасникам війни відповідно до ст. 14 ч.5 Закону України “ Про   статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначає, що розмір даної допомоги залежить від мінімальної пенсії за віком. З чого суд робить висновок, що   Законом України “Про державний бюджет України на 2010 рік” не зупинялась дія ст. 14 ч.5   Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ”.

Проте всупереч ч.3 ст.2 Конституції України та ч.2 ст.2 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», зазначена допомога у 2010 році виплачувалась  не в повному обсязі. В 2010 році позивачка отримала  120 гривень щорічної грошової допомоги до 05 травня. Мінімальна пенсія з 01.04.2010р. по 30.06.2010р. становила – 706 гривень,  а тому розмір разової грошової допомоги  на думку позивачки повинен був становити 706 грн. х 3 = 2118 гривень.  

 Відповідно, позивачеві потрібно було нарахувати та виплатити в 2010 році до 5 травня, учасникам війни відповідно до ст. 14 ч.5 Закону України “ Про   статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»  в розмірі 3-х мінімальних пенсій за віком. Тобто відповідач повинен був керуватись Законом, згідно якого розмір вказаної допомоги визначається залежно від розміру мінімальної пенсії за віком.  

Отже, встановлення Законом України « Про Державний бюджет України на 2010 рік» розміру виплати щорічної разової грошової допомоги, виходячи з обсягу видатків, виділених на цю мету при формуванні показників Державного бюджету, обмежило обсяг прав громадян, визначених Законом України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», залишивши незмінним зміст прав на отримання щорічної разової грошової допомоги.  Законом « Про Державний бюджет України» на відповідні роки звузили обсяг цього права, встановивши інший (менший) розмір такої виплати, і водночас фактично скасували конституційну гарантію забезпечення належних умов існування учасників війни.

До спірних правовідносин  не підлягає застосуванню постанова КМУ від 07.04.2010 року № 299  про розміри грошової допомоги, що виплачуються в  2010 році відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, якою визначено розмір виплат разової грошової допомоги до  5 травня, оскільки виходячи із загальних принципів пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку разової грошової допомоги, слід керуватися  Законом України “Про статус  ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ”, а не підзаконним нормативним актом.  

Виходячи з вищевикладеного позивачка вважає, що їй незаконно виплачувалась в 2010  році одноразова грошова допомога в розмірі 120 гривень, замість трьох мінімальних пенсій за віком. Тому вона просить зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Корюківської райдержадміністрації нарахувати та виплатити на її користь недоплачену разову грошову допомогу, як учаснику війни в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, з урахуванням виплаченої суми.

Відповідач в своїх запереченнях до позову зазначив про те, що управління в 2010 році у своїх діях керувалось не підзаконними нормативними актами, а саме Законом  України  про Державний бюджет на відповідний рік, які мають таку ж юридичну силу що і Закон України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та послався на застосування  відповідачем  при виплаті позивачу120 гривень щорічної грошової допомоги до 05 травня 2010 роки постанови КМУ від 07.04.2010 року № 299  про розміри грошової допомоги, що виплачуються в  2010 році відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ”. Вказані дії відповідача на думку суду не відповідають ч.5 ст.14 ЗУ « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та звужують обсяг  прав позивача, встановивши інший (менший) розмір такої виплати, і водночас фактично скасували конституційну гарантію забезпечення належних умов існування учасників війни.  Положення частини 3 статті 28 Закону №1058-УІ не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Так як позов задовольняється то з відповідача управління праці та соціального захисту населення Корюківської райдержадміністрації підлягає стягненню на корить позивача державне мито сплачене позивачем при подачі позову до суду .

Керуючись ст.ст.8,22,55,95 Конституції України, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Законом України «Про загальнообов’язкове  державне пенсійне  страхування», ст.ст. 2 ч. 3, 7-14, 71, ч.3 ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –    

                    п о с т а н о в и в:

Позов  ОСОБА_1 до  управління праці та соціального захисту населення Корюківської райдержадміністрації  та головного управління праці  та соціального захисту населення  Чернігівської ОДА  про стягнення разової грошової допомоги учаснику війни за 2010 рік – задовольнити.

Зобов’язати  управління праці та соціального захисту населення Корюківської райдержадміністрації  та головне управління праці  та соціального захисту населення  Чернігівської ОДА  нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену разову грошову допомогу, як учаснику війни до 05 травня 2010 року за 2010 рік, відповідно до ст.14 ч.5  Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, виходячи  з її розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України « Про загальнообов’язкове  державне пенсійне  страхування» з урахуванням виплаченої суми за вказаний  період.

Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Корюківської райдержадміністрації на користь ОСОБА_1 3(три) гривні 40 копійок у повернення державного мита сплаченого позивачем при подачі позову до суду.

Копію постанови направити сторонам до відому.

            Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду  протягом 10 днів з дня  її винесення в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за правилами встановленими   ст.ст. 185 – 187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через суд  першої інстанції.

Суддя:                      Корх О.І.

Постанову виготовлено в повному обсязі та підписано 27 листопада 2010 року.