справа № 2 а – 4408\10

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

18 листопада 2010 року м. Маріуполь

Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі:

        головуючого судді         Дзюба М.В.,

        при секретарі             Петрухіной Т.Л.

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до адміністративної комісії виконкому Маріупольської міської Ради про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2010 року позивачка звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила скасувати винесену відносно неї постанову №1866 від 20.10.2010 року про притягнення її до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП. В обґрунтування посилалась на те, що  правопорушення вона не скоювала та оголошень на стовпах не розклеювала. З метою рекламування своєї діяльності (навчання дітей) вона звернулась до рекламного агентства, яке мабуть і рас клеїло оголошення.

В суді позивачка надала заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій позовні вимоги підтримала та просила його задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача за довіреністю Карацюба В.Л. до суду не з’явився, надавши заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій  проти позову заперечував, однак жодних доводів в обґрунтування заперечень не навів.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає позовні вимоги обґрунтованими та задовольняє позов з наступних підстав.

Згідно ст. 18 ч. 1 п. 1 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Постанова про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії (п. 3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 року).

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття  рішення.              

    Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються  при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Постановою №1866 від 20.10.2010 року на ОСОБА_1 з а скоєння правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень.  Тою ж постановою її визнано винною у наклеюванні оголошень у непризначених для цього місцях (на опорах електромереж) по пр.Металургів в м.Маріуполі, що є порушенням п.3.9 «Правил благоустрою, забезпечення чистоти та порядку в м.Маріуполі».

Відповідно до ч.1,2,4 ст.71 КАС України  кожна сторона має довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, окрім випадків, встановлених ст..72 цього кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень обов’язок по доведенню правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. Суб’єкт владних повноважень зобов’язаний надати суду всі наявні в нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази по справі.

На підставі ст..138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення проти них, або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при винесенні судового рішення по справі.

Як встановлено судом, відповідачка заперечувала проти наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, посилаючись на те, що вона особисто не розклеювала ніяких оголошень та доказів її вини у вчиненні цього правопорушення  не має.

Таким чином, оскільки відповідно до ст. 71 ч. 2 КАС України, обов'язок доказування правомірності своїх дій в даному випадку покладено на відповідача, суд вважає що відповідач не довів перед судом правомірності своїх дій та не надав переконливих доказів на підтвердження наявності в діях позивачки складу адміністративного правопорушення, зокрема її вини.

За таких умов суд приходить до висновку про те, що відповідач не довів правомірності своїх дій та наявності у діях позивача складу правопорушення, у якому особу визнано винною зазначеною постановою, у зв'язку з чим  постанова від №1866 від 20.10.2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП підлягає скасуванню із подальшим закриттям провадження по справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 10, 11, 70, 71, 161-163, 167 КАС України, суд –

        ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_3 задовольнити.

Скасувати постанову №1866 від 20.10.2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення та провадження по справі закрити.

Постанова є остаточною, набуває чинності з дня проголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя