справа № 2 а – 3493 \ 10
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 грудня 2010 року м. Маріуполь
Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі:
головуючого судді Дзюба М.В.,
при секретарі Петрухіной Т.Л.
з участю позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УДАІ ГУМВС України в Кіровоградській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати винесену відносно нього постанову ВА №209300 від 24.09.2010 року про притягнення його до відповідальності за ст. 122 ч. 2 КУпАП та закрити провадження у справі у зв’язку із відсутністю події адміністративного правопорушення.
В суді позивач підтримав позов, просив його задовольнити в повному обсязі та скасувати винесену відносно нього постанову від 24.09.2010 року про притягнення його до відповідальності за ст. 122 ч. 2 КУпАП, провадження по справі закрити. В обґрунтування посилався на те, що він в той день рухався автошляхом Київ-Знам’янка в лівому ряді, оскільки права смуга була зайнята та був зупинений інспектором ДПС. З протоколом був не згодний, вважає, що в його діях не має складу адміністративного правопорушення.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, судом належним чином повідомлений про місце та час розгляду справи. В письмових запереченнях просив суд у задоволенні адміністративного позову відмовити, посилаючись на те, що протокол та постанова винесені інспектором ДПС Поповим правомірно, доказом вчинення правопорушення є протокол про адміністративне правопорушення, в діях позивач є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП та стягнення на нього накладене в межах санкції статті.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає позовні вимоги необґрунтованими та у задоволенні позову відмовляє з наступних підстав.
Згідно ст. 18 ч. 1 п. 1 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Постанова про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії (п. 3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 року).
Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Постановою ВА №209300 від 24.09.2010 року на ОСОБА_1
з а скоєння правопорушення, передбаченого ст. 122 ч.2 КУпАП накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 430 гривень.
Тою ж постановою його визнано винним в тому, що він 24.09.2010 року, о 17 годині 30 хвилин, керуючи автомобілем НОМЕР_1, на 287 км автошляху Київ-Знам’янка, яка має дві смуги руху в одному напрямку, рухався в лівому ряді при вільному правому, чим порушив п.11.5 ПДР України.
Згідно п.11.5 ПДР України на дорогах, які мають дві чи більше смуги для руху в одному напрямку, виїзд на крайню ліву смугу для руху в тому ж напрямку дозволяється якщо праві зайняті, а також для повороту ліворуч, розвороту чи для зупинки на лівому боці дороги з однобічним рухом в населених пунктах, якщо це не суперечить правилам зупинки.
Частиною 2 ст.122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення водіями транспортних засобів правил проїзду перехресть, зупинок загального користування, проїзд на заборонений сигнал світлофора або жест регулювальника, ненадання переваги в русі маршрутним транспортним засобам, порушення правил обгону і зустрічного роз’їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми світловими приладами або попереджувальними сигналами при початку руху або зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування водієм під час руху засобами зв’язку, не обладнаними технічними пристроями, які дозволяють вести перемови без допомоги рук, а так само порушення правил навчальної їзди – тягнуть за собою накладення штрафу від 25 до 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Доказом вчинення адміністративного правопорушення є протокол ВА1 №065957 від 24.09.2010 року, складений уповноваженою на те посадовою особою МВС України, відповідно до вимог чинного законодавства та порушень ст.256 КУпАП при його складанні судом не встановлено.
Також в судовому ж засіданні позивач посилався на те, що йому не роз’яснені права та обов’язки, однак таке ствердження спростовується його підписом в протоколі ВА1 №065957 від 24.09.2010 року в графі «права та обов’язки, передбачені ст..63 Конституції України, ст..268 КУпАП роз’яснені і повідомлено про дату розгляду справи ».
Посилання позивача в позовній заяві на те, що інспектор, який його зупинив та склав протокол, не мав повноважень розглядати справу та виносити постанову, суд не сприймає та таке ствердження спростовується ст..255 КУпАП та п.2.3, 2.3.1 Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 26.02.2009 N 77 , відповідно до якої розглядати від імені органів Державтоінспекції МВС справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право:…за адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, другою, четвертою і п'ятою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою і другою статті 122, частинами першою і другою статті 123, статтею 125, частиною першою статті 126, частинами першою і другою статті 127, частинами третьою, восьмою і дев'ятою статті 133-1 КУпАП ( 80731-10 ), - працівники Державтоінспекції МВС, які мають спеціальні звання.
Щодо ствердження позивача про відсутність в його діях складу правопорушення, то суд такі доводи вважає безпідставними та не доведеними.
Таким чином, суд вважає, що подія правопорушення мала місце, в діях позивача є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, його вина у його скоєнні доведена протоколом про адміністративне правопорушення від 24.09.2010 року ВА1 №965957. Будь-яких переконливих доводів та доказів в їх обґрунтування, які би ставили під сумнів справжність викладених фактів в складених щодо позивача уповноваженою посадовою особою ДПС протоколі та постанові, суду не надано.
У зв'язку з викладеним, підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 про скасування постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.2 КУпАП, у суду не має та у його задоволенні суд відмовляє.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 10, 11, 161-163 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до УДАІ УМВС України в Кіровоградській області про скасування постанови ВА №209300 від 24.09.2010 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст..122 ч.2 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 430 гривень – відмовити.
Постанова є остаточною, набуває чинності в момент проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя