С права № 22ц-19749/2010р. Головуючий в 1 інстанції Вірченко О.М.
Категорія 27 Доповідач Хейло Я.В.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Новікової Г.В.
суддів Хейло Я.В., Кіянової С.В.
при секретарі Яменко А.Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НАК» на рішення Шахтарського міськрайонного суду від 22 жовтня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «НАК», ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, про звернення стягнення за кредитним договором ,-
в с т а н о в и в :
Позивач 30 вересня 2009 року звернувся до суду з позовом до відповідачів, мотивуючи свої вимоги тим, що 13 жовтня 2008 року відповідно до договору поруки ОСОБА_3 поручилася за належне виконання ТОВ «НАК» зобов’язань за кредитною угодою від 19.08.2005 року між ТОВ «НАК» та ЗАТ КБ «ПриватБанк», згідно якої банк надав товариству кредит у вигляді кредитної лінії з загальним лімітом 2 000 000 грн. зі строком повернення 14.10.2008 року. Такий же договір поруки було укладено 14 жовтня 2008 року і з ОСОБА_2Оскільки, ТОВ «НАК» прострочило виконання своїх обов’язків за кредитним договором у розмірі 2027822,32 грн., ОСОБА_3, повідомив належним чином ТОВ «НАК», як поручитель погасила заборгованість товариства перед банком.
8 квітня 2009 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір переуступки прав вимоги, відповідно до якого ОСОБА_3 передала позивачу право вимоги за договором поруки.
Оскільки термін прострочення ТОВ «НАК» грошового зобов’язання складає з 16.10.2008 року по 07.04.2010 року 16 місяців, позивач, як новий кредитор, просив суд стягнути з ТОВ «НАК» та ОСОБА_2, як другого поручителя , заборгованість по кредитному договору у сумі 2027822,32 грн., 3% річних та суму інфляції у розмірі 406509,15 грн.
Рішенням Шахтарського міськрайонного суду від 22 жовтня 2009 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ «НАК» на користь ОСОБА_1 заборгованість по кредитному договору у розмірі 2027822,32 грн. та 406509,15 грн. суму інфляції та відсотків за неналежне виконання грошового зобов’язання .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1000 грн.
В апеляційній скарзі відповідач - ТОВ «НАК» оспорює обґрунтованість судового рішення та ставить питання про його скасування в частині стягнення з підприємства суми інфляції та відсотків та ухвалення в цієї частині нового рішення про відмову у задоволенні вимог позивача, оскільки вважає, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апелянт зазначає, що підприємству не було відомо про розгляд справи у суді, справу було розглянуто у відсутність представника підприємства, якій дізнався про існування судового рішення лише на стадії відкриття виконавчого провадження, підприємство не отримувало ні від поручителя ні від нового кредитора доказів про перехід до позивача прав вимоги за договором та строк виконання зазначених у договорі зобов’язань на час звернення до суду з позовом не настав, оскільки відповідно до укладеної між ТОВ «НАК» та банком додаткової угоди строк повернення кредиту складає 17.11.2009 р.
В засіданні апеляційного суду представник ТОВ «НАК» за дорученням Уфатова О.М. доводи апеляційної скарги підтримала і просила її задовольнити.
Представник позивача за дорученням ОСОБА_5 проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити, рішення суду залишити без зміни.
ОСОБА_3, ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином та суд вважає можливим розглянути справу у їх відсутність.
Апеляційний суд, заслухав доповідача, сторони, вивчив матеріали справи, доводи апеляційної скарги,вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із роз’ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п.2 постанови „ Про судове рішення у цивільній справі ” № 14 від 18 грудня 2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст.2 ЦПК , вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст.8 ЦПК , а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого – суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Обгрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставинах, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень,підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Ухвалюючи рішення про стягнення на користь позивача суми боргу з урахуванням інфляції та відсотків, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив строк виконання зобов’язання за кредитною угодою та повинен сплатити позивачеві, як новому кредиторові, суму боргу з урахування інфляції та відсотків за неналежне виконання грошового зобов’язання.
Апеляційний суд не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 19.08.2005 року між ТОВ «НАК» та ЗАБ КБ «ПриватБанк » було укладено кредитну угоду, відповідно до якої Банк надав підприємству кредит у вигляді відновлюваної кредитної лінії у розмірі 2250000 грн. зі строком повернення 19.08.2008 року .
13 жовтня 2008 року відповідно до договору поруки ОСОБА_3 поручилася за належне виконання ТОВ «НАК» зобов’язань за кредитною угодою від 19.08.2005 року між ТОВ «НАК» та ЗАТ КБ «ПриватБанк» (а.с.22).
ТОВ «НАК» прострочило виконання своїх обов’язків за кредитним договором у розмірі 2027822,32 грн. та ОСОБА_3, як поручитель ТОВ «НАК» 14 жовтян 2008 року погасила заборгованість товариства перед банком у сумі 2027822,15 грн. (а.с.23)
8 квітня 2009 року між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір переуступки прав вимоги, відповідно до якого ОСОБА_3 передала позивачу право вимоги за договором поруки від 13 жовтня 2008 року (а.с.5).
Будь-які докази про повідомлення ТОВ «НАК» як боржника про заміну кредитора у зобов’язанні у матеріалах справи відсутні.
Відповідно ст.516,517 ЦК України заміна кредитора у зобов’язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про зміну кредитора у зобов’язанні , новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання свого обов’язку первісному кредитору є належним виконанням.
Первісний кредитор у зобов’язанні повинен передати новому кредитору документи, які засвідчують права, що передаються та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Боржник має право не виконувати свого обов’язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов’язанні.
Згідно ст.ст.554, 556 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором в тому же обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Після виконання поручителем зобов’язання, забезпеченого порукою до поручителя переходять усі права кредитора у цьому зобов’язанні , в тому числі і ті, що забезпечували його виконання.
Виходячи зі змісту зазначеної норми закону до поручителя переходять ті права, які до моменту переходу набули характеру вимоги, в тому числі і право на стягнення неустойки нарахованої до переходу права до поручителя.
До переходу права до поручителя будь-яка неустойка банком за неналежне виконання умов кредитного договору нарахована не була, а тому ОСОБА_3 , набувши право вимоги в зв’язку з виконанням нею як поручителем свого зобов’язання за договором поруки мала право на вимогу сплаченої нею як поручителем суми у розмірі 2027822,15 грн. та відповідно на передачу цього права в межах зазначеної суми новому кредиторові.
Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до пункту 8 договору поруки від 13 жовтня 2008 року до поручителя, який виконав обов’язки боржника переходять всі права кредитора за кредитним договором.
В даному випадку ОСОБА_3. передала позивачеві, як новому кредитору право вимоги за договором поруки від 13 жовтня 2008 року, предметом якого було надання поруки за невиконання ТОВ «НАК» своїх обов’язків за кредитним договором № 05-831 від 19.08.2005 року у вигляді поновлюваної кредитної лінії з загальним лімітом 2 000 000 грн. зі сплатою 23% річних за його користування та у випадку порушення строків повернення кредиту сплати штрафу, пені та інших збитків (а.с.22).
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає,що позивач , як новий кредитор має право вимоги до відповідача в тому обсязі, в якому мала право вимоги ОСОБА_3 у зв’язку з виконанням нею договору поруки та позовні вимоги позивача про стягнення з ТОВ «НАК» суми інфляції та відсотків за неналежне виконання грошового зобов’язання не ґрунтуються на законі та задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст.303 ЦПК України під час розгляду справи у апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд,-
В И Р І Ш И В :
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НАК» задовольнити.
Рішення Шахтарського міськрайонного суду від 22 жовтня 2009 року в частині стягнення суми інфляції та відсотків у розмірі 406509,15 грн. скасувати.
ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «НАК», ОСОБА_2 про стягнення суми інфляції та відсотків за неналежне виконання грошового зобов’язання у розмірі 406509,15 грн. - відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без зміни.
Рішення набирає чинності з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий : Судді: