С права № 22ц-19854/2010р. Головуючий в 1 інстанції Бурлаченко О.О.
Категорія 79 Доповідач Хейло Я.В.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Новікової Г.В.
суддів Хейло Я.В., Маширо О.П.
при секретарі Яменко А.Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Донецька від 16 грудня 2009 року у справі за позовом Комунального комерційного підприємства «Донецькміськтепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання ,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання посилаючись на те, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 та послуги теплопостачання їй надає підприємство позивача. Позивач тривалий час не здійснює оплату за надані послуги внаслідок чого за період з 01.07.2005 року по 01.07.2009 року утворилася заборгованість у сумі 3351,47грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.
Заочним рішенням Київського районного суду м. Донецька від 16 грудня 2009 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь
Комунального комерційного підприємства заборгованість за послуги теплопостачання за період з 01.07.2005 року по 01.07.2009 року у сумі 3351,47грн. та судові витрати.
Ухвалою Київського районного суду м. Донецька від 21 серпня 2010 року заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишена без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 оспорює обґрунтованість рішення суду та ставить питання про його скасування, оскільки вважає, що рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства. Апелянт зазначає, що не була належним чином повідомлена про час та місце судового розгляду справи, є власником а не наймачем квартири, видачу розрахункової книжки не можна вважати укладанням двостороннього договору про надання послуг, на протязі зазначеного у рішенні суду періоду послуги теплопостачання не надавалися належним чином та суд не врахував норми закону щодо строку позовної давності при визначенні періоду стягнення заборгованості.
В засіданні апеляційної суду відповідач доводи апеляційної скарги підтримала та просила її задовольнити.
Представник позивача у судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.
Апеляційний суд заслухав доповідача, відповідача , вивчив матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із роз’ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п.2 постанови „ Про судове рішення у цивільній справі ” № 14 від 18 грудня 2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст.2 ЦПК , вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст.8 ЦПК , а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого – суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Обгрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставинах, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень,підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
З висновком суду про стягнення з відповідача заборгованості за послуги теплопостачання в сумі 3351,47 грн. , яка утворилася в період з липня 2005 року по липень 2009 року включно, погодитися неможливо виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України порушення норм матеріального або процесуального права є підставами для скасування судового рішення і ухвалення нового рішення або зміни рішення.
Згідно матеріалів справи відповідач ОСОБА_1 мешкає в квартирі АДРЕСА_1 та є власником цієї квартири, яка належить їй на підставі договору дарування від 18.08.1999 року.
Сторони визнають, що зазначена квартира розташована в багатоповерховому будинку та забезпечена централізованим опаленням.
Згідно довідки ККП «Донецькміськтепломережа» заборгованість за централізоване опалення по квартирі АДРЕСА_1 складає 3351,47грн., яка утворилася за період з серпня 2005 року по червень 2009 року включно внаслідок того, що послуги за опалення взагалі не оплачувалися її власником (а.с.4).
Відповідно до частини 1 ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 20, ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875 - IV оплачувати житлово-комунальні послуги щомісяця у строки, встановлені договором або законом, зобов’язаний споживач.
Згідно ст. 1 зазначеного Закону споживач – це фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Згідно «Правил надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення», затверджених постановою КМ України від 30 грудня 1997 року № 1497, які діяли до 21 липня 2005 року, споживач - це наймач (власник) квартири (приватного будинку), якому надаються послуги з централізованого холодного та гарячого водопостачання, теплопостачання та водовідведення у житловому фонді та підсобних приміщеннях.
Згідно п. 23 «Правил надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення», затвердженних постановою КМ України від 30 грудня 1997 року № 1497, розрахунковим періодом для встановлення розміру оплати послуг є календарний місяць, плата за який вноситься не пізніше 10 числа наступного за розрахунковим місяця, якщо договором не встановлено інших термінів.
Згідно п. 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005р. № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.
З матеріалів справи встановлено, що письмовий договір про надання послуг з централізованого опалення між позивачем та відповідачем не укладався, тому плату за послуги з теплопостачання відповідач зобов’язана була вносити до липня 2005 року - не пізніше 10 числа наступного за розрахунковим місяця, а з липня 2005 року - щомісяця не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Ці строки оплати послуг, наданих в період по червень 2009 року включно, сплинули.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про невиконання відповідачем свого обов’язку оплачувати житлово-комунальні послуги щомісяця у строки, встановлені законом, але помилково послався у рішення на норми ст.64,67,68 ЖК України, які регулюють обов’язки наймача житлового приміщення, тоді як відповідач є власником квартири.
Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки та відповідно до частини 3 ст. 267 ЦК України застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
В матеріалах справи відсутні дані про належне повідомлення відповідача про розгляд справи у суді 16 грудня 2009 року, що відповідно до діючого законодавства не є підставою для скасування рішення суду, проте через ці обставини відповідач була позбавлена можливості заявити суду про застосування строку позовної давності при розгляді справи у суді першої інстанції, але надала таку заяву апеляційному суду.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості 17.08.2009 року, в зв’язку з чим відповідно до частини 2 ст. 264 ЦК позовна давність перервалася. Будь-яких поважних причин пропуску строку на звернення до суду з заявленими позовними вимогами позивачем ні в позовній заяві, ні в судовому засіданні не наведено. Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість лише в межах строку позовної давності - за останні три роки перед пред’явленням позову, тобто за період з 1 вересня 2006 року по 1 липня 2009 року у сумі 2813,75 грн.
Враховуючи зазначене, рішення суду в частині задоволення позову підлягає скасуванню, а саме, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за 1 вересня 2006 року по 1 липня 2009 року у сумі 2813,75 грн.
Суд не може прийняти до уваги доводи апеляційної скарги відповідача в тієї частині, що підприємством позивача жодного дня не надавалися послуги теплопостачання до її квартири, оскільки відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести у суді ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідачем у судовому засіданні не надано належних доказів про повну відсутність теплопостачання у зазначений у позові період. Відповідно до вимог «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005р. № 630 у разі неналежного надання або ненадання послуг споживач повідомляє про це виконавця в усній формі за
допомогою телефонного зв'язку чи у письмовій формі та за результатами перевірки приміщення споживача складається акт-претензія про неналежне надання або ненадання послуг, який підписується споживачем та представником виконавця. Проте таки акти, складені за заявою відповідача, відповідно до вимог Правил в матеріалах справи відсутні, а посилання у скарзі на факти звернення ТСЦ «Побутрадіотехніка» на незадовільну подачу теплової енергії до їх приміщення не є належним доказом цього факту.
Інші наведені в апеляційній скарзі доводи є непереконливими, не спростовують висновків суду і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.
Відповідно до ст.303 ЦПК України під час розгляду справи у апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.
Керуючись ст. 307, ст. 309, ст. 315, ст. 316 ЦПК України, Апеляційний суд Донецької області , -
В И Р І Ш И В:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Донецька від 16 грудня 2009 року в частині стягнення суми заборгованості та періоду заборгованості скасувати.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального комерційного підприємства «Донецькміськтепломережа» заборгованість за послуги теплопостачання за період з 1 вересня 2006 року по 1 липня 2009 року у сумі 2813,75 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без зміни.
Рішення набирає чинності з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий : Судді: