С права № 22ц-20056/2010р.                   Головуючий в 1 інстанції Князьков В.В.

Категорія 21                                             Доповідач Хейло Я.В.

 У Х В А Л А

           ІМЕНЕМ УКРАЇНИ      

            17 листопада 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

                                           головуючого судді Новікової Г.В.

                          суддів Хейло Я.В., Осипчук О.В.

                                           при секретарі Яменко А.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2  на рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 8 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа приватний  нотаріус Донецького міського нотаріального округу Миронова Наталія Петрівна, про визнання угоди дарування недійсною,-

                                                              в с т а н о в и в :

      Позивачі 19.11.2009 року звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що їм на праві спільної часткової власності належить квартира за адресою м. АДРЕСА_1. Співвласником 31,5\100 частки цієї квартири була також і відповідач ОСОБА_4

      28 грудня 2006 року між ОСОБА_6 , яка діяла від імені ОСОБА_4 на підставі довіреності та ОСОБА_7 було укладено договір дарування 31,5\100 частки спірної квартири.

      Вважали, що зазначений договір дарування є недійсним, оскільки ОСОБА_3 ніколи не користувався спірною квартирою, його особисті речі у квартирі відсутні, є всі підстави вважати, що договір дарування підписано не особисто ОСОБА_7, крім того ОСОБА_4 та ОСОБА_7 не є родичами та ОСОБА_4 мала намір продати належну їй частку квартири, а не подарувати її. Позивачі вважають, що договір дарування є удаваним, укладеним з метою приховати іншу угоду, а також з метою позбавити позивачів права на переважне право купівлі частки квартири у спільній частковій власності.

      Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 8 вересня 2010 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

      В апеляційній скарзі позивачі оспорюють обґрунтованість рішення суду і ставлять питання про його скасування та ухвалення нового рішення про повне задоволення заявлених ними вимог, оскільки вважають, що рішення суду не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи. Суд неповно з’ясував обставини, що мають суттєве значення для вирішення спору, не дав належної оцінки наданим ними доказам, що свідчать про удаваність угоди дарування, порушив вимоги процесуального права та позбавив їх можливості надати всі докази для підтвердження заявлених позовних вимог.      

      В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги підтримали і просили  її задовольнити.

      Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином.  

      Апеляційний суд,  заслухав доповідача, позивачів, вивчив матеріали справи, доводи апеляційної скарги,вважає, що скарга не  підлягає  задоволенню з наступних підстав.    

      Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

      Згідно із роз’ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п.2 постанови „ Про судове рішення  у цивільній справі ” № 14 від  18 грудня 2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст.2 ЦПК , вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст.8 ЦПК , а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого – суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

      Обгрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі  повно і всебічно з’ясованих обставинах, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень,підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

      При розгляді справи судом встановлено, що 25 лютого 2005 року на підставі свідоцтва про право власності на спадщину ОСОБА_2 отримала у спадщину 34,25% квартири АДРЕСА_1 (а.с.10).

      2 лютого 2009 року на підставі свідоцтва про право на спадщину  ОСОБА_1 отримала у власність 3425\10000  частин у квартирі АДРЕСА_1 (а.с.12).

      Відповідно до свідоцтва про право власності від 30 березня 2004 року ОСОБА_4 належала частина у розмірі 31,5\100 спірної квартири (а.с.15).

      28 грудня 2006 року між ОСОБА_6, яка діяла на підставі довіреності   від імені ОСОБА_4   та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір дарування, відповідно до якого ОСОБА_4 передала, а ОСОБА_3 прийняв в дар 31,5\100 частин спірної квартири АДРЕСА_1 Договір посвідчено приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Мироновою Н.П. за № 8665 (а.с.15)

      Відповідно до ст.361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

      Стаття 235 ЦК встановлює, що удаваним є правочин, який створено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. При цьому, особа яка вимагає застосування наслідків удаваного правочину повинна довести, що він вчинений з метою приховати інший правочин , т.т. обов’язок доведення тієї обставини, що сторони подібної мети не мали покладається на позивача.  

      Ухвалюючи рішення  суд першої інстанції правильно визначив правовідносини, що виникли між сторонами та обґрунтовано прийшов до висновку про відмову у задоволенні   заявлених вимог через , оскільки позивачі не надали належних та переконливих доказів на їх підтвердження.

      Висновки суду є правильними, оскільки  грунтуються на обставинах, які встановлені в судовому засіданні, наданих сторонами доказах, у відповідності з нормами матеріального і  процесуального законодавства.      

       Наведені в апеляційній скарзі доводи є непереконливими, не спростовують висновків суду і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.

      Відповідно до ст.303 ЦПК України під час розгляду справи у апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.

      Керуючись ст. ст. 307, 308, 314 ЦПК України, апеляційний суд,-

У х в а л и в  :

      апеляційну скаргу  ОСОБА_1 та ОСОБА_2   відхилити.

       Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 8 вересня  2010 року залишити без зміни.

      Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку  протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :                                                   Судді: