С права № 22ц-20056/2010р. Головуючий в 1 інстанції Андрюшина Л.А.
Категорія 41 Доповідач Хейло Я.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Новікової Г.В.
суддів Хейло Я.В., Кіянової С.В.
при секретарі Яменко А.Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Макіївки від 21 жовтня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист права власності, визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-
в с т а н о в и в :
Позивач 27 квітня 2010 року звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що з 1983 року проживав , а з 1998 року був зареєстрований за адресоюАДРЕСА_1 разом з відповідачем ОСОБА_2 та матір’ю ОСОБА_3 Вказаний будинок належить відповідачу на праві власності. 13 вересня 2003 року він був засуджений та відбував покарання по 20 жовтня 2008 року. Після звільнення він мав намір мешкати у будинку, проте відповідач перешкоджає йому у користуванні будинком, хоча, він як колишній член його сім’ї має таке право. Просив суд вселити його у будинок за зобов’язати відповідача не чинити йому перешкоди у користуванні житлом.
ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом про захист права власності, посилаючись на те, що йому на підставі договору дарування від 2 червня 1971 року належить домоволодіння за адресою АДРЕСА_1. З 1985 року він перебував у шлюбі з матер’ю позивача ОСОБА_3 та проживав з нею та позивачем у будинку. У 1997 році ОСОБА_3 зібрала речі та виїхала з сином з будинку. У квітні 1998 року позивач звернувся до нього з проханням тимчасово зареєструвати його у будинку щоб отримати паспорт та він зареєстрував його, але позивач до будинку після реєстрації не вселявся. На теперішній час шлюб з ОСОБА_3 розірвано. 16 серпня 2005 року він зареєстрував шлюб з іншою жінкою, але не може її зареєструвати у будинку, оскільки позивач не дає згоду на її реєстрацію. Вважає, що він, як власник будинку, має право на власний розсуд розпоряджатися своєю власністю, проте не може це зробити через те, що у будинку значиться зареєстрованим ОСОБА_1 Просив суд захистити його право власності та визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право користування жилим приміщенням.
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Макіївки від 21 жовтня 2010 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Визнано ОСОБА_1, таким, що втратив право користування жилим приміщенням за адресою АДРЕСА_1
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 оспорюють обґрунтованість рішення суду і ставить питання про його скасування та ухвалення нового рішення про повне задоволення заявлених ним вимог, оскільки вважає, що рішення суду не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи. Апелянт зазначає, що він, як колишній член сім’ї власника будинку має рівні права щодо користування ним та відповідач порушує його права, створюючи перешкоди у користуванні будинком.
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримав і просив її задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити, рішення суду залишити без зміни.
Апеляційний суд, заслухав доповідача, позивачів, вивчив матеріали справи, доводи апеляційної скарги,вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із роз’ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п.2 постанови „ Про судове рішення у цивільній справі ” № 14 від 18 грудня 2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст.2 ЦПК , вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст.8 ЦПК , а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого – суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Обгрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставинах, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень,підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
При розгляді справи судом встановлено, що за договором дарування від 2 червня 1971 року ОСОБА_2 є власником 3\4 частини домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 (а.с.23-24).
Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу , шлюб з ОСОБА_3 - матір’ю ОСОБА_1 розірвано 12 липня 2005 року(а.с.25).
З довідки адресно-довідкового сектору м. Макіївки від 16 квітня 2010 року вбачається, що у будинку значиться зареєстрованим з 22 квітня 1998 року ОСОБА_1 (а.с.7)
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції правильно визначив правовідносини, що виникли між сторонами та обґрунтовано прийшов до висновку про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_1 та задоволення позовних вимог ОСОБА_2
Висновки суду є правильними, оскільки грунтуються на обставинах, які встановлені в судовому засіданні, наданих сторонами доказах, у відповідності з нормами матеріального і процесуального законодавства.
Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Ст. 391 ЦК України встановлює, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядженням своїм майном.
Судом,встановлено, що ОСОБА_2, як співвласник будинку, обмежений у здійсненні свого права власності через перешкоди з боку ОСОБА_1, який не має правових підстав щодо здійснення права власності чи користування будинком.
Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі в тієї частині, що він має право на користування жилим приміщенням як колишній член сім’ї його власника не можуть бути прийняти судом до уваги, оскільки не ґрунтуються на законі. Відповідно до ст.156 ЖК України, члени сім,ї власника жилого будинку, які проживають разом з ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Стаття 64,156 Житлового Кодексу України передбачає, що до членів сім’ї власника будинку (квартири) належить його дружина, діти, батьки. Позивач ОСОБА_1 до кола вказаних осіб не відноситися, а тому норми ст.156 ЖК України на нього не поширюються.
Інші наведені в апеляційній скарзі доводи є непереконливими, не спростовують висновків суду і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.
Відповідно до ст.303 ЦПК України під час розгляду справи у апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 314 ЦПК України, апеляційний суд,-
У х в а л и в :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Центрально-Міського районного суду м. Макіївки від 21 жовтня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий : Судді: