Справа № 2-4270/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2010 року                                                      Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого: судді    Смоляра А.О.

при секретарі:             Олексієнко Я.М., Проскура Т.О., Таценко О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ІІ Черкаська державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

В Придніпровський районний суд м. Черкаси звернулась ОСОБА_1, з позовом до ОСОБА_2, в якому просила визнати недійсним заповіт вчинений ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 27.11.2009 року, посвідчений державним нотаріусом  Другої Черкаської нотаріальної контори.

Свої позовні вимоги мотивувала тим, що заповіт, який вона просить визнати недійсними був вчинений її батьком ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, та який на момент вчинення зазначеного правочину не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними через психічне захворювання, а тому вважає, що такий заповіт слід визнати недійсним.

В судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримав, та просив задовольнити його з підстав викладених у позові.

Представник відповідача  позов не визнала та пояснила, що вважає, що померлий ОСОБА_4  при складанні заповіту, не мав ніяких психічних розладів, та розумів значення своїх дій та правові наслідки укладеного ним заповіту. До цього він тривалий час спілкувався з сім’єю відповідача та бував у нього на сімейних святах, а в день укладення заповіту, сам зателефонував відповідачу та ініціював звернення до нотаріуса з метою складення заповіту. Доводи позивачки вважає надуманими, та такими, що не відповідають дійсності. Свої доводи аргументувала тим, що ОСОБА_4 хоча іноді і проявляв себе як хвора людина яка потребувала сторонньої допомоги, але був психічно здоровою людиною. Крім того вказувала, що ОСОБА_4 не за довго до смерті їздив до своєї дочки, та просив доглянути його до смерті, але з його слів, вона йому відмовила та саме тому він написав заповіт на зовсім чужих йому людей.

ОСОБА_2 допитаний в судовому засіданні в якості свідка, надав суду аналогічні пояснення, та просив не задовольняти позовні вимоги позивачки.

Свідки ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10  в судовому засіданні пояснили, що знали покійного ОСОБА_4 та повідомили суду, що він мав явні ознаки психічного захворювання, багато хто починав доглядати за ним з надією, що він перепише на них квартиру, але коли бачили, що ОСОБА_4 має ознаки психічно хворої людини, то відмовлялися від догляду за ним, та від претензій на його квартиру.

    Свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, та ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснили, що також знали за життя покійного ОСОБА_4, та не помічали ніяких психічних відхилень в його поведінці.

Представник Другої державної Черкаської нотаріальної контори в судове засідання не з’явився, надав суду заяву в якій просив справу розглядати без його участі на підставі наявних у справі доказів.

Допитана в якості свідка нотаріус ОСОБА_16 суду пояснила, що вона проводила реєстрацію оскаржуваного заповіту, та пам’ятає, що в той день ОСОБА_4 приходив до неї на роботу разом з ОСОБА_2. Вона перевірила паспорт ОСОБА_4, ніякої підозри він у неї не викликав. Вона запитала, чи є у нього родичі, на що він відповів, що є дочка в Росії, яка його не прийняла як батька. Також розповідав, що ОСОБА_2 ніби то доглядає його. Прочитавши текст заповіту ОСОБА_4 власноручно підписав його. Єдине що з її слів було неординарним в поведінці ОСОБА_4, це те, що він весь час ходив по кабінету та на її пропозицію, відмовився присісти, також було видно, що йому жарко, хоча в кабінеті була нормальна температура, але ці обставини не викликали у нотаріуса ніяких сумнівів у психологічному стані ОСОБА_4.

Заслухавши сторони по справі, свідків, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав:

Відповідно до вимог ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній формі.

Згідно вимог ст. 225 вказаного Кодексу правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або)  не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Судом достовірно встановлено, це об’єктивно підтверджується актом №410 посмертної судово-психіатричної експертизи  від 06.09.2010 року, та листом №754/03 від 30.09.2010 року, що на момент укладання оскаржуваного позивачкою правочину, а саме 27.11.2009 року, ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, страждав хронічним захворюванням у формі хронічного маячного розладу що позбавляло його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Допитаний в судовому засідання експерт ОСОБА_17, пояснив, що при проведенні посмертної експертизи ОСОБА_4 експерти досліджували як дані медичних документів так і покази свідків, одні з яких зазначали, що ОСОБА_4 був на їх думку психічно хворим, а інші навпаки стверджували, що він був психічно здоровою людиною. Та роблячи співвідношення таких даних з науковими даними комісія дійшла до висновку, що ОСОБА_4 на момент складання заповіту був психічно хворим, та не керував своїми діями і не міг їх розуміти.

Зазначив, що до такого висновку експерти дійшли не тільки на підставі пояснень свідків а і на підставі інших об’єктивних даних.

Оцінюючи пояснення нотаріуса, що засвідчувала заповіт, надані нею в судовому засіданні в якості свідка, суд не може не звернути увагу на те, що спілкуючись з особою, нотаріус повинен був впевнитись у тому, що особа усвідомлює значення своїх дій та може ними керувати, оскільки це є обов’язковою і найважливішою складовою в усьому процесі вчинення нотаріальної дії, так вона повинна була під час вивчення документа, що посвідчує особу запитати про вік особи, поставити питання щодо особи, стосовно мети його звернення до нотаріуса, задати додаткові запитання щодо адреси його проживання, орієнтації у часі та подіях, що відбуваються, місця і дати народження його та близьких родичів тощо. Але з пояснень нотаріуса наданих в суді в повній мірі такі дії вчинені не були. Крім того, вона не надала належної оцінки схвильованому стану ОСОБА_4 під час здійснення ним правочину, який як вона сама зазначила проявлявся у тому, що йому було жарко та він з незрозумілих причин під час оформлення заповіту не хотів присісти а ходив по кабінету.

Посилання представника відповідача на те, що висновки експертизи є необ’єктивними, суд оцінює критично. Також критично суд оцінює і покази тих свідків, які в судовому засіданні заявляли про те, що на їх думку ОСОБА_4 був цілком психічно здоровою людиною, оскільки вони не є спеціалістами в області психіатрії, та крім того, фактично вона всі є родичами відповідача, та можуть бути зацікавлені в результаті розгляду справи. В той час, як інші свідки, які дають абсолютно протилежні покази, ніяким чином не пов’язані з позивачкою їх покази щодо поведінки ОСОБА_4 цілком узгоджуються між собою та з висновками експертів про об’єктивний стан його здоров’я.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність при судовому розгляді заявленого ОСОБА_1 позову про визнання недійсним заповіту.

За таких обставин у суду є всі підстави для задоволення позову.

Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, та враховуючи, що позивачка оплатила державне мито та витрати на ІТЗ в бюджет держави, що підтверджується відповідними квитанціями, то при винесенні рішення в прядку ч.1 ст. 88 ЦПК України з відповідача слід стягнути судові витрати по сплаті державного мита в сумі 17 грн. та витрат на ІТЗ в сумі 37 грн. на користь позивачки.

Керуючись, ст.ст. 203, 216, 225, 1266 ЦК України, ст.ст. 88, 208, 209, 214-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати недійсним заповіт вчинений ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 посвідчений державним нотаріусом Другої Черкаської нотаріальної контори 27 листопада 2009 року за зареєстрованим в реєстрі  за № 3-2232.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті державного мита в сумі 17 грн. та витрат на ІТЗ в сумі 37 грн. а всього в сумі 54 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області через Придніпровський районний суд м. Черкаси шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

ГОЛОВУЮЧИЙ: