Справа № 22-14860                                   Головуючий  в 1 інстанції – Мєлєшак О.В.

     Категорія - 27                                                  Доповідач – Могутова Н.Г.

Р І Ш Е Н Н Я

 Іменем      України

11 листопада 2010 року                          Апеляційний суд Донецької області в складі:

                                                              головуючого   Лоленко А.В.

                                                              суддів              Могутової Н.Г.

                                                                                       Сукманової Н.В.

                                                              при секретарі  Полякової Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Авдіївського міського суду Донецької області від 13 квітня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства „Райффайзен банк Аваль” про визнання недійсним частини договору та внесення змін до договору ,-

в с т а н о в и в:

                 ОСОБА_2 звернувся до апеляційного суду із апеляційною скаргою на рішення Авдіївського міського суду Донецької області від 13 квітня 2010 року, яким йому відмовлено в задоволенні позову до Відкритого акціонерного товариства „Райффайзен банк Аваль” (далі – ВАТ „Райффайзен банк Аваль”)  про визнання недійсним п.1.4.1.7 частини 2  кредитного договору  №014/10-2-243 від 21 листопада 2007 року, укладеного між ОСОБА_2 та ВАТ „Райффайзен банк Аваль” та визнання недійсним зміни  до кредитного договору  №014/10-2-243 від 21 листопада 2007 року, укладеного між ОСОБА_2 та ВАТ „Райффайзен банк Аваль” , що викладені у листі №07-175/96-3027 щодо зміни  процентної ставки за кредитним договором №014/10-2-243 від 21 листопада 2007 року.

                ОСОБА_2  в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду і  ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

                В судовому засіданні представники позивача доводи апеляційної скарги підтримали.

                ОСОБА_2  в судовому засіданні не приймав участі, про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином.

                Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважає рішення суду законним і обґрунтованим.

                Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з наступного:

                21 листопада 2007 року між ВАТ „Райффайзен банк Аваль” та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір  №014/10-2-243,  відповідно до умов якого позивач отримав  транш на суму 940000 грн. зі строком користування до 21 листопада 2017 року  включно з виплатою процентної ставки 14,5 % річних.

                22 листопада 2007 року між сторонами було укладено договір іпотеки і ОСОБА_2 передав в іпотеку  нерухоме майно – адміністративну будівлю, що розташована за адресою АДРЕСА_1

                22 липня 2008 року банк в односторонньому порядку змінив умови договору, збільшив розмір процентної ставки за користування кредитом  з 14,5 % річних  на 17%  шляхом направлення  на адресу позивача листа. № 07-175/96-3027 .

                15 липня 2009 року ОСОБА_2  звернувся з позовом до суду до ВАТ „Райффайзен банк Аваль”)  про визнання недійсним п.1.4.1.7 частини 2  кредитного договору  №014/10-2-243 від 21 листопада 2007 року, укладеного між ОСОБА_2 та ВАТ „Райффайзен банк Аваль” та визнання недійсним зміни  до кредитного договору  №014/10-2-243 від 21 листопада 2007 року, укладеного між ОСОБА_2 та ВАТ „Райффайзен банк Аваль” , що викладені у листі щодо зміни  процентної ставки за кредитним договором №014/10-2-243 від 21 листопада 2007 року.

                Рішенням Авдіївського міського суду Донецької області від 13 квітня 2010 року ОСОБА_2 відмовлено в задоволенні позову з тих підстав, що  умовами кредитного договору передбачено можливість зміни в односторонньому порядку процентної ставки за кредитним договором, а також, що відповідач  згідно з умовами кредитного договору повідомив позивача про зміну процентної ставки, тому відсутні підстави  для визнання недійсними змін, що викладені в листі  №07-175/96-3027.

              Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому  задоволенню, а рішення суду скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання недійсним зміни  до кредитного договору  №014/10-2-243 від 21 листопада 2007 року, укладеного між ОСОБА_2 та ВАТ „Райффайзен банк Аваль” , що викладені у листі №07-175/96-3027 щодо зміни  процентної ставки за кредитним договором №014/10-2-243 від 21 листопада 2007 року з таких підстав.

              Як вбачається з матеріалів справи, дійсно 21 листопада 2007 року між ВАТ „Райффайзен банк Аваль” та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір  №014/10-2-243,  відповідно до умов якого позивач отримав  транш на суму 940000 грн. зі строком користування до 21 листопада 2017 року  включно з виплатою процентної ставки 14,5 % річних. 22 листопада 2007 року між сторонами було укладено договір іпотеки і ОСОБА_2 передав в іпотеку  нерухоме майно – адміністративну будівлю, що розташована за адресою АДРЕСА_1

              Згідно зі ст. 1 п. 23 Закону України «Про захист прав споживачів»  споживчий кредит – це кошти,  що надаються  кредитодавцем  (банком або іншою фінансовою установою)  споживачеві  для придбання продукції.

              В судовому засіданні було встановлено, що позивач отримав  кредит  для придбання  адміністративної будівлі.

              Враховуючи наведене, суд першої інстанції зробив правильний висновок, що  кредитний договір, укладений між сторонами, не є споживчим, тому положення Закону України «Про захист прав споживача» не повинні застосовуватися, а саме положення ст. 11 цього Закону, де йде мова  про несправедливі умови  договору споживчого кредиту, зокрема встановлення дискримінаційних  стосовно споживача  правил зміни відсоткової ставки.

               За таких обставин у суду не було законних підстав для задоволення позовних вимог  ОСОБА_2 про визнання недійсним п.1.4.1.7 частини 2  кредитного договору  №014/10-2-243 від 21 листопада 2007 року, укладеного між ОСОБА_2 та ВАТ „Райффайзен банк Аваль”, яким передбачено порядок змін щодо розміру  процентної ставки позичальником.

               Тому апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції в цій частині  необхідно залишити без змін.

             Судом також було відмовлено в задоволенні  позовних ОСОБА_2 про

визнання недійсним зміни  до кредитного договору  №014/10-2-243 від 21 листопада 2007 року, укладеного між ОСОБА_2 та ВАТ „Райффайзен банк Аваль” , що викладені у листі №07-175/96-3027 щодо зміни  процентної ставки за кредитним договором №014/10-2-243 від 21 листопада 2007 року.                  

             Апеляційний суд вважає, що в цій частині рішення суду необхідно скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 в повному обсязі, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи та судом неправильно були застосовані норми матеріального права.

             Так, згідно з п.п. 1.4.1.7.1; 1.4.1.72   частини № 2 кредитного договору №014/10-2-243 від 21 листопада 2007 року, укладеного між ОСОБА_2 та ВАТ „Райффайзен банк Аваль”, про зміну процентної ставки  банк повідомляє позичальника  шляхом направлення листа з повідомленням  про вручення за 20 (двадцять) календарних днів до вступу в дію зміненої процентної ставки. Таке повідомлення є невід»ємною  частиною цього договору.  Зміни до договору набувають чинності, а нова процентна ставка починає діяти  з 21(двадцять першого) дня  після відправлення  банком повідомлення  відповідно до п.1.4.1.7.1 цього договору.  Сторони досягли згоди,  що датою,  з якої починається  відлік  зазначеного вище  двадцятиденного строку, вважається дата зазначена в квитанції, яка надається банку відділенням зв»язку  при відправленні  листа  з повідомленням про вручення.(а.с.6)

              Як вбачається з листа №07-175/96-3027 щодо зміни  процентної ставки за кредитним договором №014/10-2-243 від 21 листопада 2007 року, вказаний лист від 22 липня 2008 року(а.с.4).

              На підтвердження  дати, з якої починається відлік  зазначеного вище  двадцятиденного строку, відповідач надав до суду не квитанцію, яка надається банку відділенням зв»язку  при відправленні  листа  з повідомленням про вручення, а саме повідомлення про вручення (а.с.82).

              У  зазначеному повідомленні вказано, що  ОСОБА_3 отримав лист банка тільки 29 серпня 2009 року, тобто з моменту укладення вказаного листа банком пройшло більш року.

              Суд першої інстанції, також встановив вказані обставини, зазначивши, що  у відповідності  до порядку, визначеного умовами договору, відповідач повідомив позивача про зміну процентної ставки, листом  №07-175/96-3027 від 22.07.2008р., направленого на адресу позивача поштовим повідомленням від 27.08.2009 року, яке було отримане 29.08.2009 року (а.с.88).

              Вказані обставини, встановлені судом першої інстанції,  жодна із сторін їх не оскаржує.

              Тобто, встановлено, що позивачу направлено лист банка 27 серпня 2009 року, і нова процентна ставка починає діяти з 21 дня  після відправлення  банком повідомлення. Оскільки відлік  зазначеного вище  двадцятиденного строку, вважається дата зазначена в квитанції, яка надається банку відділенням зв»язку  при відправленні  листа  з повідомленням про вручення, то нова процентна ставка за документами, наданими банком, повинна діяти з 17 вересня 2009 року.

              На цей час вже діяли положення ч. 3 ст. 1056-1 ЦК України, згідно з якими  умова договору щодо права банку  іншою фінансовою установою  змінювати розмір  процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

             За таких обставин  зміни  до кредитного договору  №014/10-2-243 від 21 листопада 2007 року, укладеного між ОСОБА_2 та ВАТ „Райффайзен банк Аваль”, що викладені у листі №07-175/96-3027 щодо зміни  процентної ставки за кредитним договором №014/10-2-243 від 21 листопада 2007 року, необхідно визнати недійсними.                

             Відповідно до ст. 309 ЦПК України, підставою для скасування рішення в апеляційному порядку і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неправильне застосування судом норм матеріального права.

             Апеляційний суд вважає за необхідне скасувати рішення суду  першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними зміни до кредитного договору, що викладені в листі ВАТ „Райффайзен банк Аваль”  Вих. № 07-175/96-3027  від 22 липня 2008 року на № 59 від 20 серпня 2008 року «щодо зміни процентної ставки за кредитним договором   № 014/10-2/243 від 21 листопада 2007 року» і задовольнити в цій частині позовні вимоги в повному обсязі. В іншій частині рішення суду необхідно залишити без змін.

            Керуючись ст. ст. 307,  309, 314, 316 ЦПК України, Апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В:

                Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

                Рішення Авдіївського міського суду Донецької області від 13 квітня 2010 року  в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства „Райффайзен банк Аваль” про внесення змін до кредитного договору скасувати.

                       Визнати недійсними  зміни до кредитного договору № 014/10-2/243 від 21 листопада 2007 року, укладеному між ОСОБА_3 та Відкритим акціонерним товариством „Райффайзен банк Аваль”, що викладені в листі Відкритого акціонерного товариства „Райффайзен банк Аваль”  Вих. № 07-175/96-3027  від 22 липня 2008 року на № 59 від 20 серпня 2008 року «щодо зміни процентної ставки за кредитним договором   № 014/10-2/243 від 21 листопада 2007 року».

                       В іншій частині рішення суду залишити без змін.

          Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

      Судді: