Справа № 19205 Головуючий у 1 інстанції Родіна Н.В.
Категорія 53 Доповідач Лук'янова С.В.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
15 листопада 2010 року Апеляційний суд Донецької області у складі :
головуючого судді Лоленко А.В.
суддів Лук'янової С.В., Солодовник О.Ф.
при секретарі Коваленко М.І.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Микитівського районного суду міста Горлівки Донецької області від 13 серпня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Шахта ім.Гагаріна» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд
в с т а н о в и в :
13 липня 2010 року позивач звернувся до відповідача з позовом про стягнення 45763 грн. 90 коп., які підлягали виплаті йому при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та у відшкодування моральної шкоди п’яти тисяч гривень (а.с.1-2).
Рішенням Микитівського районного суду міста Горлівки Донецької області від 13 серпня 2010 року з відповідача на користь позивача стягнута заборгованість по заробітній платі в сумі 1091 грн. 82 коп., середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в сумі 4367 грн. 28 коп.; у задоволенні позову в іншій частині відмовлено; з відповідача на користь держави стягнуті судові витрати (а.с.39-40).
Цим рішенням встановлено, що позивач перебував з відповідачем у трудових відносинах з 4 червня 2007 року і був звільнений з роботи 5 травня 2010 року за станом здоров’я на підставі п.2 ст.40 КЗпП України. Станом на 13 серпня 2010 року заборгованість по заробітній платі перед позивачем складає 1091 грн. 82 коп. Тому суд прийшов до висновку, що в цій частині позов підлягає задоволенню.
Суд прийшов до висновку, що задоволенню підлягає і позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Вирішуючи питання про розмір суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд врахував суттєву нерозмірність заборгованості по заробітній платі (1091 грн. 82 коп.) і середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (427 грн. 97 коп. х 82 робочі дні за період з 5 травня по 13 серпня 2010 року = 29957 грн. 90 коп.), суд прийшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 4367 грн. 28 коп. (1091 грн. 82 коп. х 4 місяці періоду затримки розрахунку при звільненні).
Суд прийшов до висновку про недоведеність позивачем спричинення йому моральної шкоди і тому позов в цій частині не підлягає задоволенню (а.с.39-40).
В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення Микитівського районного суду міста Горлівки Донецької області від 13 серпня 2010 року в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні і відшкодування моральної шкоди та ухвалення в цій частині нового рішення про задоволення його позову у повному обсязі через порушення судом норм матеріального і процесуального права (а.с.43-44).
В судовому засіданні апеляційного суду позивач підтримав доводи апеляційної скарги; представник відповідача не з’явився в судове засідання апеляційного суду, відповідач про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Згідно з п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» від 24 жовтня 2008 року у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Апеляційна скарга подана позивачем в частині рішення про часткове задоволення позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції – зміні в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні і судового збору та скасуванню в частині відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди з ухваленням в цих частинах нового рішення через наступне.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції правильно встановив, що позивач перебував з відповідачем у трудових відносинах з 4 червня 2007 року і був звільнений з роботи 5 травня 2010 року за станом здоров’я на підставі п.2 ст.40 КЗпП України.
Матеріали справи підтверджують, що станом на липень 2010 року, тобто на час звернення позивача із зазначеним позовом, розмір суми, яку відповідач був зобов’язаний виплатити позивачу при звільненні складав 45763 грн. 90 коп. (а.с.4). На час ухвалення рішення судом першої інстанції розмір заборгованості відповідача складав 1091 грн. 82 коп. (а.с.33).
Згідно зі ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок (ч.1). В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений в цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму (ч.2).
Згідно з вимогами ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ч.1). При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ч.2).
Відповідно вимогам п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» при частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
Матеріали справи підтверджують, що позов про стягнення заборгованості по заробітній платі суд задовольнив повністю, оскільки після звернення позивача з позовом до суду відповідач частково сплатив заборгованість і станом на 13 серпня 2010 року – час ухвалення рішення суду заборгованість складала 1091 грн. 82 коп. Таким чином, сума заборгованості стягнута рішенням суду (1091 грн. 82 коп.) у меншому розмірі (у порівнянні до розміру заявленого позову 45763 грн. 90 коп.) не через наявність спору між сторонами про розмір цієї заборгованості, а у зв’язку з тим, що станом на 13 серпня 2010 року відповідач частково добровільно сплатив позивачу заборгованість і не сплаченою залишилася лише сума 1091 грн. 82 коп. (а.с.4, 33).
За таких обставин апеляційний суд вважає, що у суду першої інстанції буди відсутні підстави для застосування ч.2 ст.117 КЗпП України і п.20 постанови зазначеного Пленуму Верховного Суду України.
Згідно з довідкою відповідача розмір середньоденної заробітної прати позивача складає 427 грн. 97 коп. (а.с.28). Розмір цієї середньоденної заробітної плати визначений відповідачем у відповідності з вимогами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (з відповідними змінами).
На час ухвалення рішення судом першої інстанції кількість робочих днів позивача за період з 6 травня по 13 серпня 2010 року склала 69 днів, тобто час затримки розрахунку при звільнення складав 69 днів. В судовому засіданні апеляційного суду позивач не заперечував проти цього. Тому розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні складає: 427 грн. 97 коп. х 69 днів = 29529 грн. 93 коп. і саме ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за затримку розрахунку при звільненні, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.
Згідно зі ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Апеляційний суд вважає, що порушення відповідачем трудових прав позивача, яке полягає у невиплаті позивачу при звільненні належних позивачу сум у розмірі 45763 грн. 90 коп. (а.с.4), вимагало від позивача додаткових зусиль для організації свого життя і спричинило позивачу моральну шкоду. Надані позивачем докази підтверджують факт спричинення позивачу моральної шкоди. Тому апеляційний суд вважає, що рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди через недоведеність позивачем спричинення йому такої шкоди, підлягає скасуванню.
Одночасно апеляційний суд вважає, що стягнення з відповідача на користь позивача залишку заборгованості по заробітній платі і середнього заробітку за час затримки розрахунку про звільненні і поновлення його порушеного права є достатньою компенсацією, спричиненої позивачу моральної шкоди. Тому апеляційний суд вважає, що позивачу належить відмовити у стягненні з відповідача грошової компенсації у відшкодування моральної шкоди.
У зв’язку із зміною розміру суми, стягнутої з відповідача на користь позивача, підлягає зміні рішення суду першої інстанції і в частині стягнення з відповідача на користь держави судового збору. 1091 грн. 82 коп. + 29529 грн. 93 коп. = 30621 грн. 75 коп. х 1% = 306 грн. 22 коп. є сумою судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача на користь держави. Розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи судом першої інстанції визначено у відповідності до вимог діючого законодавства.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.4, 316 ЦПК України, апеляційний суд
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 частково задовольнити.
Змінити рішення Микитівського районного суду міста Горлівки Донецької області від 13 серпня 2010 року в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні і судового збору та скасувати в частині відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з Державного підприємства «Шахта ім.Гагаріна» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 29529 (двадцять дев’ять тисяч п’ятсот двадцять дев’ять) грн. 93 коп.
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до Державного підприємства «Шахта ім.Гагаріна» в частині стягнення грошової компенсації у відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з Державного підприємства «Шахта ім.Гагаріна» на користь держави судовий збір в сумі 306 (триста шість) грн.. 22 коп. на розрахунковий рахунок 31411537700004, код 22090100, отримувач місцевий бюджет Ворошиловського району міста Донецька, МФО 834016, банк ГУ ДКУ в Донецькій області.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку шляхом подання скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий
Судді