Справа  № 19557                                                         Головуючий у 1 інстанції  Виродов Ю.Т.

Категорія  46                                                                Доповідач Лук'янова С.В.

У  Х  В  А  Л  А

Іменем України

            8 листопада   2010 року        Апеляційний суд Донецької області у складі :

            головуючого судді   Бугрим Л.М.          

            суддів Лук'янової С.В.,  Лоленко А.В.

            при секретарі   Перепечаєнко К.О.

            розглянув у відкритому  судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою Відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у місті Донецьку на ухвалу Київського районного суду міста Донецька  від 14 липня 2010 року у справі  за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність при виконанні рішення суду Відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у місті Донецьку, заінтересована особа ОСОБА_2.

            Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення заявника,   представника ВДВС, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний                  суд      

в с т а н о в и в :

            У березні 2009 року заявник звернувся в суд зі скаргою на  бездіяльність ВДВС при виконанні  рішення Київського районного суду міста Донецька від 9 листопада 2004 року та рішення Калінінського районного суду міста Донецька від 22 квітня 2005 року (а.с.1-3).

           У липні 2010 року заявник доповнив свою скаргу і просив визнати бездіяльність ВДВС при виконанні рішення Київського районного суду міста Донецька від 22 липня 2004 року та рішення апеляційного суду Донецької області від 9 листопада 2004 року такою, що порушує Закон України «Про виконавче провадження» (а.с.118-120).

            Ухвалою Київського районного суду міста Донецька  від 14 липня 2010 року скарга задоволена: дії ВДВС визнані такими, що частково порушують Закон України «Про виконавче провадження», що призвело до невиконання рішення Київського районного суду міста Донецька  від 22 липня 2004 року і ухвали апеляційного суду Донецької області від 9 листопада 2004 року (а.с.122-123).

            Цією ухвалою встановлено, що   заявнику належить певне майно, яку утримує ОСОБА_2; заявник неодноразово намагався отримати належне йому майно, у тому числі вказане у виконавчому листі, виданому  Київським районним судом міста Донецька, але не мав такої можливості, оскільки належним чином не повідомлявся про час і місце виконання рішення.

            Суд прийшов до висновку, що заявник не пропустив строк для оскарження дій ВДВС.

            Одночасно суд прийшов до висновку, що «в діях ВДВС відсутня бездіяльність, оскільки ВДВС проводив ряд певних дій по виконанню вказаних рішень суду, тому визнавати бездіяльністю дії ВДВС  безпідставно і передчасно» (а.с.122-123).

            В апеляційній скарзі ВДВС ставить питання про скасування ухвали Київського районного суду міста Донецька  від 14 липня 2010 року і постановлення ухвали відмову у задоволення скарги.

            25 січня 2007 року заявник відмовився від отримання майна, визначеного рішенням Київського районного суду міста Донецька про що був складений акт. Неодноразово заявник своїми діями перешкоджав отриманню майна.

            На підставі ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» 11 листопада 2008 року ухвалена постанова про повернення виконавчого документа заявнику. Ця постанова була направлена заявнику рекомендованим листом від 11 грудня 2008 року. Тому заявник пропустив строк для оскарження постанови про повернення виконавчого документа.

            ВДВС приймав заходи для виконання  виконавчого листа, виданого Калінінським районним судом міста Донецька про  перебачу заявнику меблів, холодильнику та інших речей. На 20 жовтня 2005 року було призначено виконання, заявник був повідомлений про це  рекомендованим листом, який заявник отримав, але не з’явився, про причини неявки не повідомив ВДВС. Тому ВДВС вдруге призначив  виконання виконавчого листа на 31 жовтня 2005 року про що також рекомендованим листом повідомив заявника. Останній вдруге не з’явився  для виконання рішення суду про що був складений акт.  11 листопада 2005 року на підставі п.4 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий лист повернутий заявнику, оскільки він перешкоджав проведенню виконавчих дій.

            У серпні 2006 року заявник повторно звернувся до ВДВС із заявою про прийняття виконавчого листа від 22 квітня 2005 року; 15 серпня 2006 року відмовлено у відкритті виконавчого провадження на підставі п.7 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження». Виконавчий лист і постанова про відмову направлені заявнику для у усунення недоліків.

            Виконавчий лист від 22 квітня 2005 року про передачу майна до теперішнього часу до виконання у ВДВС не пред’являвся  (а.с.130-132).

            В судовому засіданні апеляційного суду представник ВДВС підтримав доводи апеляційної скарги; заявник ОСОБА_3 не визнав апеляційну скаргу;  заінтересована особа не з’явилася в судове засідання апеляційного суду, надала заяву про розгляд справи у її відсутність.

            Згідно з вимогами п.15 постанови Пленуму Верховного Суду  України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» від  24 жовтня 2008 року  №12 у   разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини   вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

            Апеляційна скарга подана лише ВДВС в частині, якою вимоги заявника задоволені. У запереченнях, наданих заявником на апеляційну скаргу ВДВС, заявник просить залишити без зміни ухвалу суду від  14 липня 2010 року (а.с.205-207).

            Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції від 14 липня 2010 року – скасуванню з постановленням у справі нової ухвали про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_3 в частині бездіяльності ВДВС Калінінського районного управління юстиції у місті Донецьку при виконанні рішення Київського районного суду міста Донецька  від 22 липня 2004 року і ухвали апеляційного суду Донецької області від 9 листопада 2004 року  через наступне.

            Ухвалою Київського районного суду міста Донецька  від 14 липня 2010 року  дії ВДВС визнані такими, що частково порушують Закон України «Про виконавче провадження», що призвело до невиконання рішення Київського районного суду міста Донецька  від 22 липня 2004 року і ухвали апеляційного суду Донецької області від 9 листопада 2004 року (а.с.122-123).

            Матеріали справи підтверджують, що ухвалою апеляційного суду Донецької області від 9 листопада 2004 року змінена резолютивна частина рішення Київського районного суду міста Донецька від 22 липня 2004 року (а.с.16-18).

            Резолютивна частина рішення Київського районного суду міста Донецька від 22 липня 2004 року викладена у такій редакції: «задовольнити частково позовні вимоги ОСОБА_3 і ОСОБА_4

            Визнати за ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_1 вартістю 21938 грн., пральну машину «WIRPOOL» вартістю 318 грн., диван-ліжко «Малютка» вартістю 75 грн., а всього на загальну суму 22331 грн.

            Визнати за ОСОБА_3 право власності на автомобіль «ДЕУ Тіко» 1997 року випуску вартістю 12561 грн. 34 коп., набор кухонних меблів вартістю 397 грн. піч газову вартістю 172 грн., піч мікрохвильову «BOSCH» вартістю 232 грн., очисник повітря «ARDO» вартістю 159 грн., набор м’яких меблів вартістю 720 грн. пилосос «Філіпс» вартістю 230 грн., холодильник «Донбас» вартістю 80 грн., стіл однотумбовий вартістю 160 грн., шафу двохдверну з антресолями вартістю 90 грн., килим вартістю 54 грн., міксер «АКА» вартістю 13 грн. 50 коп., комбайн кухонний вартістю 28 грн., а всього на суму 14897 грн. 34 коп.

            Стягнути з ОСОБА_4 на коисть ОСОБА_3 різницю вартості часток в сумі 3716 грн. 83 коп..

            У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання квартири АДРЕСА_2 спільним майном подружжя відмовити.».

            Рішенням Київського районного суду міста Донецька  від 22 липня 2004 року і ухвалою апеляційного суду Донецької області від 9 листопада 2004 року не вирішувалося  питання про витребування зазначеного в цих судових рішеннях майна від ОСОБА_4 (а.с.122-123).

            Із змісту Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Мінюсту України від 15 грудня 1999 року №74/5, зареєстрованого в Мінюсті України 15 грудня  1999 року за №865/411111158, (з відповідними змінами) рішення суду про визнання права на майно не підлягає  примусовому виконанню у ВДВС.

            Згідно з Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від   7   вересня 1998 р. N 1388 (з відповідними змінами) копія рішення суду,  засвідчена в установленому порядку, є підставою для реєстрації за позивачем права власності на автомобіль «ДЕУ Тіко» 1997 року випуску вартістю 12561 грн. 34 коп.   в реєстраційно-екзаменаційному підрозділі Державтоінспекції.

            Право власності заявника на предмети домашнього вжитку, зазначені в рішенні суду першої інстанції від 22 липня 2004 року та ухвалі апеляційного суду Донецької області від 9 листопада 2004 року не підлягає реєстрації у державних органах, оскільки саме зазначені судові рішення підтверджують його право власності на вказане майно.

            Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що  дії ВДВС щодо  невиконання рішення Київського районного суду міста Донецька  від 22 липня 2004 року і ухвали апеляційного суду Донецької області від 9 листопада 2004 року є такими, що частково порушують Закон України «Про виконавче провадження»,  не відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права. Тому ухвала суду першої інстанції від 14 липня 2010 року підлягає скасуванню з постановленням іншої ухвали про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у місті Донецьку при виконанні рішення Київського районного суду міста Донецька  від 22 липня 2004 року і ухвали апеляційного суду Донецької області від 9 листопада 2004 року.

            Керуючись ст.ст. 303,  307 ч.2, 312 ч.1 п.2, 315 ЦПК України, апеляційний                  суд

                                                            У  Х  В  А  Л  И  В  :

            Апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у місті Донецьку задовольнити.

            Ухвалу Київського районного суду міста Донецька  від 14 липня  2010 року скасувати.

            Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні скарги на бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у місті Донецьку при виконанні рішення суду.

           Ухвала   набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом  двадцяти днів з дня проголошення.

            Головуючий    

            Судді