Справа № 19908 Головуючий у 1 інстанції Перекупка І.Г.
Категорія 34 Доповідач Лук'янова С.В.
У Х В А Л А
Іменем України
22 листопада 2010 року Апеляційний суд Донецької області у складі :
головуючого судді Лоленко А.В.
суддів Лук'янової С.В., Солодовник О.Ф.
при секретарі Коваленко М.І.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Димитровського міського суду Донецької області від 10 березня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Закритого акціонерного товариства страхова компанія «ВУСО» про стягнення матеріальної і моральної шкоди.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення позивача, представника відповідача ЗАТ СК «ВУСО», перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд
в с т а н о в и в :
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 ставить питання про зміну рішення Димитровського міського суду Донецької області від 27 серпня 2010 року і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову в частині стягнення суми у відшкодування моральної шкоди, стягнення 500 грн. за звіт СПД та зменшення суми витрат на правову допомогу та судової автотоварознавчої експертизи (а.с.232).
В судовому засіданні апеляційного суду позивач і представник відповідача ЗАТ СК «ВУСО» не визнали апеляційну скаргу; відповідач-апелянт належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, його представник надав заяву про розгляд справи у його відсутність і відсутність його довірителя.
Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 27 серпня 2010 року позов задоволений частково: з відповідача ОСОБА_1 (далі відповідач) на користь позивача у відшкодування матеріальної шкоди стягнуто 8000 грн., у відшкодування моральної шкоди 1000 грн.; оплата послуг експерта 940 грн., витрати з оплати послуг адвоката 2000 грн.; судові витрати в сумі 75 грн. З відповідача Закритого акціонерного товариства страхова компанія «ВУСО» (далі СК) на користь позивача стягнуто у відшкодування матеріальної шкоди 4822 грн. 36 коп., у відшкодування моральної шкоди 1000 грн., оплата послуг експерта 940 грн., витрати за послуги адвоката 1000 грн., судові витрати в сумі 53 грн. 22 коп. Позивачу відмовлено у задоволенні позову в іншій частині (а.с.216-221).
Цим рішенням встановлено, що позивач є власником автомобіля «RENAULT SCENIC» держномер НОМЕР_1. Постановою Димитровського міського суду від 6 лютого 2009 року відповідач визнаний винним у скоєні правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення за те, що 28 грудня 2008 року о 8 год. 50 хв. на автодорозі Димитров – Новоекономічне, керуючи автомобілем «КIА СЕRАTO 2.0» держномер НОМЕР_2 не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку та погодні умови, в результаті чого виїхав на смугу зустрічного руху, де зіткнувся з автомобілем «RENAULT SCENIC» держномер НОМЕР_1 під керуванням позивача, який рухався у зустрічному напрямку. Внаслідок зіткнення зазначені транспортні засоби зазнали механічні пошкодження. Зазначена дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення відповідачем п.12.1 Правил дорожнього руху.
Страхова компанія «ВУСО» сплатила позивачу у відшкодування шкоди 16000 грн. Загальна сума спричиненої позивачу шкоди складає 21432 грн. 36 коп. Суд прийшов до висновку, що зі страхової компанії на користь пози 1882 грн. 36 коп.; з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3550 грн. і франшиза 510 грн.
Суд прийшов до висновку про стягнення зі страхової компанії та відповідача на користь позивача по 940 грн. з кожного за проведення експертизи. Із врахуванням конкретних обставин справи, суд прийшов до висновку, що внаслідок пошкодження майна позивачу спричинена моральна шкода і у відшкодування цієї шкоди з кожного із відповідачів на користь позивача підлягає стягненню по 1000 грн.
Суд прийшов до висновку про відшкодування витрат з оплати послуг адвоката в сумі 3000 грн., оскільки розмір цієї суми відповідає вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року №590; при цьому 2000 грн. підлягає стягненню з відповідача і 1000 грн. – зі страхової компанії. Питання про інші судові витрати суд визначив у відповідності до вимог ст.88 ЦПК України (а.с.216-221).
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає через наступне.
Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Рішення Димитровського міського суду Донецької області від 10 березня 2010 року оскаржується лише відповідачем ОСОБА_1 і лише в частині стягнення суми у відшкодування моральної шкоди, стягнення 500 грн. за звіт СПД та суми витрат на правову допомогу та судової автотоварознавчої експертизи (а.с.232).
Відповідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку і дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення суми у відшкодування моральної шкоди, стягнення 500 грн. за звіт СПД, суми витрат на правову допомогу та судової автотоварознавчої експертизи та правильно визначив розмір сум, стягнутих з відповідача ОСОБА_1
Одним із предметів заявленого позивачем позову є матеріально-правова вимога про відшкодування моральної шкоди, спричиненої пошкодженням належного йому автомобіля внаслідок ДТП, яка мала місце 28 грудня 2008 року.
Відповідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (ч.1); моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із пошкодженням її майна (п.3 ч.2).
Частина 1 статті 1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Матеріали справи підтверджують і відповідачем-апелянтом не оспорюється, що саме з вини останнього пошкоджено майно позивача і тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що саме внаслідок його винних дій позивачу спричинена моральна шкода.
Визначаючи розмір суми у відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача-апелянта на користь позивача, суд першої інстанції врахував конкретні обставини справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують цього висновку суду першої інстанції. Апеляційний суд не знаходить підстав для зміни розміру суми, стягнутої з відповідача-апелянта на користь позивача у відшкодування моральної шкоди.
Згідно з п.3 ч.3 ст.79 ЦПК України одним із видів судових витрат, пов’язаних з розглядом судової справи, є витрати на правову допомогу.
Матеріали справи підтверджують, що між позивачем і адвокатом ОСОБА_4 укладені договори про надання юридичних послуг (а.с.28-30, 39-41). Квитанція до прибуткового касового ордеру №86 від 25 квітня 2009 року (а.с.31) та №95 від 21 червня 2009 року (а.с.189) підтверджують, що позивачем сплачено адвокату ОСОБА_4 3000 грн. за надання юридичних послуг: представництво інтересів позивача при розгляді спору про відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок ДТП пошкодженням автомобіля позивача (а.с.28-30, 39-41). Відповідно вимогам ч.2 ст.84 ЦПК України граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Згідно п.2 розділу Х1 Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України частина 2 статті 84 цього Кодексу набирає чинності з моменту набрання чинності відповідним законом; до цього часу граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У теперішній час граничні розміри компенсації витрат на правову допомогу визначено постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року №590 „Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави”. Згідно підпункту 1 пункту 1 додатку до вказаної постанови Кабінету Міністрів України витрати, пов’язані з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40% мінімальної заробітної плати за годину її роботи.
В рішенні суду першої інстанції наведений відповідний розрахунок часу, протягом якого адвокат надавав позивачу правову допомогу в судовому засіданні суду першої інстанції; зазначений розмір мінімальної заробітної плати, із якої визначалася сума компенсації у залежності від дати розгляд справи судом. Цей розрахунок складений у відповідності до вимог наведений норм матеріального права. Тому рішення суду першої інстанції в цій частині є обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують складений судом першої інстанції розрахунок суми, стягнутої з апелянта на користь позивача у відшкодування витрат на правову допомогу.
Пункт 4 ст.79 ЦПК України до судових витрат відносить витрати, пов’язані з проведенням судових експертиз. Предметом заявленого позову є матеріально-правова вимога про відшкодування шкоди, спричиненої пошкодженням автомобіля позивача внаслідок ДТП, яка мала місце 28 грудня 2008 року. Для з’ясування розміру зазначеної матеріальної шкоди у справі ухвалою суду була призначена експертиза. Відповідно до вимог ч.2 ст.86 ЦПК України кошти на оплату судової експертизи вносяться стороною, яка заявила клопотання про проведення експертизи. Згідно з вимогам ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Суд задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача-апелянта на користь позивача частини матеріальної шкоди, спричиненої пошкодженням автомобіля позивача внаслідок ДПТ. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача-апелянта суму у відшкодування вартості зазначеної експертизи.
Пункт 5 ст.79 ЦПК України до судових витрат відносить витрати на вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи. Оцінка вартості пошкодженого майна є обов’язковою. Тому апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача-апелянта Ѕ частину витрат, понесених позивачем за оцінку вартості матеріальної шкоди, зроблений СПД.
Враховуючи викладене в сукупності, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Тому рішення суду першої інстанції є законним і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Димитровського міського суду Донецької області від 10 березня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий
Судді