Справа №19945 Головуючий у 1 інстанції Крупко О.Г.
Категорія 51 Доповідач Лук'янова С.В.
У Х В А Л А
Іменем України
8 листопада 2010 року Апеляційний суд Донецької області у складі :
головуючого судді Лоленко А.В.
суддів Лук'янової С.В., Бугрим Л.М.
при секретарі Перепечаєнко К.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою позивачки ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 на рішення Ворошиловського районного суду міста Донецька від 31 серпня 2010 року у справі
за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», третя особа Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Калінінському районі міста Донецька про встановлення нещасного випадку на виробництві, який стався 27 червня 1974 року та складання акту форми Н-1,
позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Калінінському районі міста Донецька, Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», про прийняття на облік нещасного випадку, пов’язаного з виробництвом
та зустрічним позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Калінінському районі міста Донецька до ОСОБА_1, Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» про визнання недійсними актів форми Н-1 від 26 січня 1994 року та від 27 червня 1974 року.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника позивачки, представника відділення Фонду, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд
в с т а н о в и в :
В апеляційній скарзі позивачка і її представник ставлять питання про скасування рішення Ворошиловського районного суду міста Донецька від 31 серпня 2010 року і ухвалення нового рішення про задоволення позову через порушення норм матеріального і процесуального права. Суд не врахував те, що відділення Фонду не наведені докази з посиланням на норми діючого законодавства у підтвердження того, що нещасний випадок, який стався з позивачкою 27 червня 1974 року, не є страховим. Безпідставним є висновок суду про те, що відсутня вина підприємства у настанні 27 червня 2010 року нещасного випадку з позивачкою (а.с.159-162 т.2).
В судовому засіданні апеляційного суду представник позивачки підтримав доводи апеляційної скарги; представник відділення Фонду не визнав апеляційну скаргу; інші особи не з’явилися в судове засідання апеляційного суду, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Рішенням Ворошиловського районного суду міста Донецька від 31 серпня 2010 року відмовлено у задоволенні первинного позову і задоволений зустрічний позов: визнані недійсними акти форми Н-1 від 26 січня 1994 року та від 27 червня 1974 року.
Цим рішенням встановлено, що 27 червня 1974 року позивачка з іншими працівниками підприємства прямувала на роботу у нічну зміну на автобусі підприємства за спеціальним маршрутом Донецьк – Авдіївський коксохімзавод. Під час слідування по бульвару Шевченка в місті Донецьку за особистим проханням позивачки водій автобусу зупинив автобус у непередбаченому зупинкою місці вище зупинки "Набережна", напроти будинку, де мешкала позивачка, оскільки останній необхідно було взяти пропуск на Авдіївський коксохімзавод. Позивачка вийшла з автобусу та в порушення правил дорожнього руху обійшла його з переду, де на проїзній частині дороги була травмована тролейбусом, який рухався по дорозі і об'їжджав автобус. За цим фактом виробничим об'єднанням "Донецьквугілля" був складений акт форми Н-1 від 27 червня 1974 року, який не був взятий на облік. За результатами повторного розслідування знову був складений акт за формою Н-1 від 26 січня 1994 року, який в подальшому був визнаний недійсним.
Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 04 жовтня 1995 року, залишеним без зміни ухвалою Донецького обласного суду від 02 листопада 1995 року, відмовлено у задоволенні позову, оскільки суд прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність вини підприємства у травмуванні позивачки 27 червня 1974 року. При розгляді вказаної справи, суд встановив, що 27 червня 1974 року нещасний випадок з позивачкою не пов'язаний з виконанням нею трудових обов'язків. Відповідач ВО "Донецьквугілля", правонаступником якого є ДП "Донецька вугільна енергетична компанія", не порушив правила охорони праці; нещасний випадок (травмування позивачки) трапився за межами транспорту відповідача, на якому рухались робітники, саме з вини позивачки, яка порушила Правила дорожнього руху, а саме: вийшла на проїжджу частину дороги не впевнившись у відсутності транспортних засобів, що наближаються.
Суд прийшов до висновку, що нещасний випадок, який стався з позивачкою 27 червня 1974 року, не пов'язаний з виконанням нею трудових обов’язків, тому позови позивачки не підлягають задоволенню.
Суд прийшов до висновку, що зустрічний позов Відділення Фонду підлягає задоволенню, оскільки підставою для проведення страхових виплат є акт форми Н-1 за встановленою законом формою; позивачкою надані чернетки акту форми Н-1 від 27 червня 1974 року та акт від 26 січня 1994 року; судом встановлено, що нещасний випадок, який стався з позивачкою 27 червня 1974 року, не пов'язаний з виробництвом, тому вказані акти є недійсними (а.с.156-158 т.2).
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає через наступне.
Відповідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку і дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовів позивачки та про наявність підстав для задоволення позову відділення Фонду.
Судом першої інстанції правильно встановлені обставини травмування позивачки 27 червня 1974 року: 27 червня 1974 року позивачка з іншими працівниками підприємства прямувала на роботу у нічну зміну на автобусі підприємства за спеціальним маршрутом Донецьк – Авдіївський коксохімзавод; під час слідування по бульвару Шевченка в місті Донецьку за особистим проханням позивачки водій автобусу зупинив автобус у непередбаченому зупинкою місці вище зупинки "Набережна", напроти будинку, де мешкала позивачка, оскільки останній необхідно було взяти пропуск на Авдіївський коксохімзавод; позивачка вийшла з автобусу і в порушення правил дорожнього руху обійшла автобус з переду, де на проїзній частині дороги була травмована тролейбусом, який рухався по дорозі і об'їжджав автобус.
Обставини травмування позивачки 27 червня 1974 року були предметом дослідження в суді під час розгляду справи за її ж позовом до виробничого об’єднання «Донецьквугілля» про відшкодування шкоди, спричиненої ушкодженням здоров’я. Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 4 жовтня 1995 року (а.с.7-11 т.2), залишеним без зміни ухвалою Донецького обласного суду від 2 листопада 1995 року (а.с.12-14 т.2), відмовлено у задоволенні позову про відшкодування шкоди, спричиненої ушкодженням здоров’я, оскільки суд прийшов до висновку про відсутність вини підприємства у травмуванні позивачки 27 червня 1974 року. За Правилами відшкодування підприємствами, установами, організаціями шкоди, спричиненої працівнику каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з його роботою, затвердженими 22 грудня 1961 року, які діяли на час травмування позивачки, та за Правилами відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472 (з відповідними змінами), які діяли на час розгляду справи Ворошиловським районним судом міста Донецька 4 жовтня 1995 року та Донецьким обласним судом 2 листопада 1995 року, тобто на час розгляду зазначеного спору, наявність вини підприємства у спричиненні працівнику ушкодження здоров’я є обов’язковою умовою для покладення на підприємство обов’язку відшкодувати шкоду.
Зазначені рішення від 4 жовтня 1995 року та ухвала від 2 листопада 1995 року набрали законної вили, не скасовані.
Згідно ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції не мав підстав для задоволення позовів позивачки та для відмови у задоволенні позову відділення Фонду.
Враховуючи викладене в сукупності, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, постановив обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для скасування або зміни рішення суду з мотивів, викладених в апеляційній скарзі не вбачається.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Ворошиловського районного суду міста Донецька від 31 серпня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий
Судді