Справа № 2-12415/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2 грудня 2010 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області
в складі: головуючого судді Філь О.Є.
при секретарі Челядник Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Красноармійську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Шахтоуправління «Покровське», третя особа Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську, про відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ПАТ «Шахтоуправління «Покровське», третя особа Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську, про відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 01.07.1997 року по 05.08.2009 року з перервою він працював на ВАТ «ВК «Шахта Красноармійська-Західна № 1» в якості гірничого робітника очисного вибою 5 та 4 розрядів з повним підземним днем у шахті.
Під час роботи він отримав професійне захворювання, а саме: хронічна вертеброгенна попереково-крижива радікулопатія у стадії загострення з больовим, м»язово-тонічним, правостороннім корінцевим синдромом. Після проходження медичного обстеження відповідач по цьому випадку склав акт за формою П-4 від 24 травня 2010 року.
Згідно виписці з акту огляду МСЕК обласної профпатологічної медико-соціальної експертної комісії від 21.06.2010 року йому встановлено 50 відсотків втрати працездатності та третя група інвалідності.
Внаслідок професійного захворювання відбулося ушкодження його здоров»я, в зв»язку з чим йому нанесений моральну шкоду, яка полягає в тому, що він протягом тривалого часу постійно перебуває у хворобливому стані у зв»язку з захворюванням.
На теперішній час він відчуває себе втраченою для суспільства та родини людиною. Його фізичний та моральний стан не дозволяє йому відчувати себе повноцінною людиною. Його постійно турбують сильні болі, тривале лікування позначилося на його загальному стані, він знаходиться в подавленому стані, відносини в його родині погіршилися, він став інвалідом.
У відповідності до ст. 237-1 Кодексу законів про працю України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань,втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Порядок відшкодування шкоди викладений у Цивільному Кодексі України. А саме, згідно ст. 16 ЦК України відшкодування моральної (немайнової) шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів цивільних прав та інтересів судом.
Згідно ст. 23 ЦК України: Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Моральну шкоду, яка була йому завдана професійним захворюванням, позивач оцінює в 80 000 грн.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити їх в повному обсязі.
Представник відповідача – ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» позовні вимоги не визнав у повному обсязі.
Представник третьої особи – відділення виконавчої дирекції Фонду соцстрахування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійськ Донецької області позовні вимоги визнав, суму відшкодування моральної шкоди просив визначити на розсуд суду.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав:
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ВАТ «ВК «Шахта «Красноармійська-Західна № 1», правонаступником якого є відповідач по справі ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» з 01.07.1997 року по 14.05.1998 року, з 16.05.2000 року по 05.08.2009 року (а.с. 7-8), був звільнений з роботи за власним бажанням в зв»язку з виходом на пенсію за віком.
Під час роботи позивач ОСОБА_1 отримав професійне захворювання, а саме: хронічна вертеброгенна попереково-крижива радікулопатія у стадії загострення з больовим, м»язово-тонічним, правостороннім корінцевим синдромом. . Після проходження медичного обстеження відповідач по цьому випадку склав акт за формою П-4 від 24.05.2010 року (а.с. 9-10).
Згідно виписці з акту огляду МСЕК обласної профпатологічної медико-соціальної експертної комісії від 21.06.2010 року йому встановлено 50 відсотків втрати професійної працездатності з 11.06.2010 року та третя група інвалідності (а.с. 11).
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв”язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Законом України “Про охорону праці”, а саме, ч. 1 ст. 9, було визначено, що відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження здоров”я або у випадку смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Відповідно до змін, внесених до Закону України “Про загальнообов”язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності” від 23.02.2007 року були виключені положення щодо відшкодування моральної шкоди з Фонду соціального страхування.
Проте, право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу. Встановлений законодавцем розподіл обов»язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.
Відповідно до роз”яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)” спори про відшкодування заподіянної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються лише у випадках, передбачених законодавством.
Судом встановлено, що в зв”язку з професійним захворюванням позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він, був здоровою працездатною людиною, втратив 50 % працездатності в зв»язку з професійним захворюванням. Після одержання інвалідності і втрати працездатності у нього змінилися умови життя, що тягнуть за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання і послаблення організму, переживання з приводу погіршення відносин з оточуючими. Спостерігається критичне відношення до себе, як до неповноцінного, в трудовому відношенні, громадянина.
Позивач ОСОБА_1 отримав професійне захворювання, яке виникло в зв»язку з тривалим періодом праці в шкідливих умовах, пов»язаних з важкою фізичною працею (а.с. 9-10), за показниками факторів виробничої середи, важкості та напруженості праці робоче місце необхідно вважати з особливо шкідливими та особливо тяжкими умовами праці.
Вищезазначене законодавство, а також роз”яснення Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року із змінами від 25.05.2001 року «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» пов”язують факт заподіяння моральної шкоди не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стресс, а із наявністю втрат фізичного і психичного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв”язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.
Виходячи із наведених вище обставин, довідки МСЕК, суд вважає, що позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і згідно ст. 237-1 КЗпП України, роз”ясненням Пленуму Верховного Суду України, позивач має право на її відшкодування.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань, а саме значне погіршення стану здоров”я позивача, те, що професійна працездатність в зв»язку з професійним захворюванням втрачена на 50% позивач визнаний інвалідом третьої групи.
Виходячи із викладеного, суд вважає можливим стягнути з відповідача ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 15000 грн.
Згідно до ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров»я.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» на користь держави підлягають стягненню судові витрати: по сплаті судового збору – в розмірі 8,50 грн., по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи – в розмірі 15,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 237-1 КЗпП України, ст. 23, 268 ЦК України, ст. ст. 3, 5, 7, 8, 10, 14, 57-60, 79, 88, 208-209, 212-218 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», з рр 26008980102771 в Донбасському філіалі ВАТ «Кредитпромбанк» м. Красноармійська, МФО 335593, код ЕДРПОУ 13498562 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 15000 (п'ятнадцять тисяч) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», рр 26008980102771 в Донбасському філіалі ВАТ «Кредитпромбанк» м. Красноармійська, МФО 335593, код ЕДРПОУ 13498562 на користь держави судовий збір в розмірі 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 15,00 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: