Справа № 2-2492/2010 рік

     Р І Ш Е Н Н Я

І М * Я  М       У К Р А Ї Н И

29 листопада 2010 року

Ленінський районний суд м. Луганська в складі:

головуючого – судді Запорожченко О.О.,

при секретарі – Поповій М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луганську цивільну  справу за позовом  ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк» в особі Луганської філії ПАТ КБ "ПриватБанк" про витребування незаконно вилученого майна,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду в інтересах ОСОБА_2 з позовом до ПАТ КБ «Приват Банк» в особі Луганської філії про витребування незаконно вилученого майна, в якому зазначила, що 26.12.2007 року ОСОБА_2 та ТОВ «Луганський Автомобільний альянс» був укладений договір купівлі-продажу транспортного засобу з використанням банківського кредиту. Відповідно до вищевказаного договору ОСОБА_2 був придбаний автомобіль LIFAN за 64120,00 грн.

28.12.2007 року між ОСОБА_2 та відповідачем ЛФ ПАТ «Приват Банк» відділенням «Алчевськ-2», був укладений кредитний договір №LGTSAK05651514, згідно якого відповідач зобов»язується надати кредитні кошти на строк з 28.12.2007 року по 27.12.2012 року включно у розмірі 13015,08 доларів, на наступні цілі: 8753,97 доларів, на купівлю автомобіля (споживчий кредит), а також у розмірі 6,75 доларів для сплати за реєстрацію Предмету застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна; на сплату страхових платежів за договором страхування ТЗ, договором особистого страхування у сумі 679,88 доларів, а також винагороди за надання фінансового інструменті в розмірі 175,08 доларів, та у розмірі 3399,40 доларів на сплату страхових платежів, зі сплатою за користування Кредитом відсотків у розмірі 0,93 % на місяць на суму залишку заборгованості за Кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,14% від суми виданого кредиту на придбання автомобіля.

 28.12.2007 року між ОСОБА_2 та відповідачем був укладений договір застави рухомого майна згідно до якого заставою забезпечується виконання зобов»язань за кредитним договором № LGTSAK05651514 від 28.12.2007 року. Відповідно до договору застави рухомого майна предмет застави складає автомобіль LIFAN 520, рік випуску 2007, кузов LLV2A1470100854, державний № НОМЕР_1.

З моменту укладання кредитного договору № LGTSAK05651514 від 28.12.2007 року ОСОБА_2 своєчасно робив внески на погашення заборгованості за кредитним договором. Заборгованості не було. Кожен місяць, як того вимагає п. 7.1. Кредитного договору № LGTSAK05651514 від 28.12.2007 року ОСОБА_2 надавав банку кошти у розмірі 225 доларів, що підтверджується квитанціями про погашення кредиту.

09.12.2009 року за кермом автомобіля LIFAN 520, державний номер НОМЕР_1, який є заставним майном знаходилась позивачка. Коли позивач зупинила автомобіль біля обочини, до неї підійшов незнайомий їй чоловік та представився, як кредитний інспектор. Після чого він пояснив позивачці, що за кредитним договором № LGTSAK05651514 від 28.12.2007 року у ОСОБА_2 виникла заборгованість за два місяці і що це є підставою для вилучення у позивачки автомобіля, так як він є заставним майном з подальшою його реалізацією з метою задовольняння вимог заставодержателя. Позивач намагалась пояснити, що вона та ОСОБА_2 ведуть переговори з банком про можливість виходу з ситуації та просила не вилучати автомобіль. Однак, не зважаючи на це, кредитний інспектор вилучив у позивачки автомобіль LIFAN 520, державний номер НОМЕР_1, про що склав акт від 09.12.2009 року.

З моменту укладання кредитного договору № LGTSAK05651514 від 28.12.2007 року ОСОБА_2 та позивач зробили всі передбачені вищевказаним кредитним договором платежі, пов»язані з першими початковими внесками, страхуванням транспортного засобу, та особистого страхування. Спільними зусиллями позивач кожен місяць вносили грошові кошти на погашення кредиту, таким чином позивач у повному обсязі виконували вимоги кредитного договору № LGTSAK05651514 від 28.12.2007 року. Однак у зв»язку з тим, що у кінці 2008 року початку 2009 року у країні склалася складна економічна та фінансова ситуація, позивач лишилася без роботи у зв»язку зі скороченням. У зв»язку з цим фінансове положення позивача стало значно гіршим з того моменту коли муж позивача ОСОБА_2 укладав кредитний договір.

У зв»язку з вищезазначеними обставинами у позивача виникла заборгованість по погашенню кредиту за два місяці, а саме за серпень 2009 року та за вересень 2009 року.

Розуміючи складність ситуації, що виникла та передбачає негативні наслідки позивач та її чоловік намагались зустрітися з керівництвом відповідача, але жодної зустрічі так і не відбулося так як кожен раз позивачу відмовляли з причин зайнятості, або відсутності керівництва вищезазначеної установи.

Позивач не відмовлявся від подальшого погашення кредиту та не намагався вчинити шахрайських дій, що підтверджується тим, що з жовтня 2009 року позивач та її чоловік поновили сплату грошей за кредитним договором № LGTSAK05651514 від 28.12.2007 року (копії квитанцій додаються).

Жодного разу відповідач не вступав у зв»язок з позивачем та не робив ніяких попереджень про можливість вилучення автомобіля, аж доки 09.12.2009 року відповідачем з порушенням умов договору та чинного законодавства у позивача було вилучено автомобіль LIFAN 52, державний номер НОМЕР_1.

Так про вилучення автомобіля було складено акт від 09.12.2009 року. У акті вказано, що автомобіль був вилучений у присутності власника ОСОБА_2, хоча насправді при вилучені автомобіля чоловіка позивача не було. На акті стоїть печатка, про те, що акт дійсний тільки за підписом ОСОБА_3, якої на акті не має, а стоїть лише підпис позивача та ОСОБА_4, який назвав себе кредитним інспектором.

Таке вилучення не відповідає умовам договору застави від 28.12.2007 року та чинному законодавству в частині регулювання правовідносин пов»язаних з вилученням заставленого майна.

Відповідач мінуючи суд та виконавчу службу на які безпосередньо покладено функцію вирішення правових питань та виконання зобов»язань, самостійно винесли рішення про вилучення автомобіля LIFAN 520, державний номер НОМЕР_1 та привели його до виконання, що на погляд позивача є грубим порушенням чинного законодавства та безпосередньо порушенням прав власності.

Після того, як у позивача вилучили автомобіль її чоловік ОСОБА_2 звернувся до відповідача з письмовою заявою вхід. №2020 (з) від 14.12.2009 року у якій просив відповідача дозволити погасити заборгованість, та знову встати до графіку платежів, а також повернути незаконно вилучений автомобіль.

Так як відповіді на вищевказану заяву не надійшло чоловік позивача повторно звернувся до керівництва відповідача з заявою про подальше співробітництво вхід. №02 (з) від 05.01.2010 року, у якій зазначалося, що відповідно до ст.. 36 ЗУ «Про заставу», якщо зобов»язання забезпечене заставою, передбачає виконання частинами, заставодавець має право припинити звернення стягнення на предмет застави шляхом виконання простроченої частини зобов»язань.

19.01.2010 та 25.01.2010 року ОСОБА_2 отримав два листа від відповідача, у яких зазначалося, що банк діє у відповідності з законодавством та не збирається йти на поступки.

Відповідач не проаналізувавши ситуації, що склалася відразу не пішли на компроміс та у супереч діючому законодавству незаконно вилучили заставлений автомобіль.

Позивачка також зазначає, що такими діями відповідач окрім порушення конституційних прав, спричинили позивачу та її чоловіку ОСОБА_2 моральну шкоду. Так під час вилучення їх автомобіля, робітник банку повідомив, що автомобіль буде у подальшому реалізований для задовольняння вимог кредитора, однак у разі якщо коштів від продажу майна не вистачить стягнення буде застосовуватися на інше майно. Почувши такі слова та побачивши, якими методами відповідач здійснюють стягнення, позивач почала відчувати дуже сильні душевні страждання. Крім того, вилучений автомобіль був необхідний родині позивача так як використовувався у особистих та робочих потребах. Після того як автомобіль був вилучений, змінився звичайний образ життя позивача, так як без автомобіля позивач почала затрачувати більше часу для переміщення по місту. У зв»язку з свавіллям з боку робітників відповідача, та у зв»язку з тим, що відповідач порушує конституційні права особи та не несуть за це відповідальності, позивач та її чоловік відчували сильні душевні страждання. Спричинену моральну шкоду позивач оцінює у 2000 (дві тисячі) грн.

Також позивач зазначає, що у зв»язку з тим, що відповідач порушив права та інтереси позивача, їй довелося звернутися за юридичною допомогою до фахівця в області права, про що було складено договір про надання юридичної допомоги № б/н від 10 лютого 2010 року. За даним договором, позивачем було сплачено гроші у сумі 2000 грн. 00 коп.

У зв"язку з вищенаведеним позивачка просить визнати дії Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" в особі Луганської філії ПАТ КБ "ПриватБанк" Відділення "Алчевськ –2" незаконними у частині вилучення заставного майна, а саме: автомобіля LIFAN 520, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, зобов"язати  Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" в особі Луганської філії ПАТ КБ "ПриватБанк" Відділення "Алчевськ –2" повернути ОСОБА_2 незаконно вилучений автомобіль LIFAN 520, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 за умови сплати ним заборгованості за кредитним договором № LGTSAK05651514 від 28.12.2007 року, дозволити ОСОБА_2 подальше здійснювати виплатами, згідно до графіку погашення кредиту на умовах, передбаченим кредитним договором № LGTSAK05651514 від 28.12.2007 року, стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" в особі Луганської філії ПАТ КБ "ПриватБанк" Відділення "Алчевськ –2" у рахунок відшкодування моральної шкоди 2 000 гривень 00 копійок, а також стягнути з відповідача понесені судові витрати, а саме: судовий збір в сумі 100 гривень, витрати, пов"язані з інформаційно-технічним забезпеченням розгляду справи в сумі 120 гривень 00 копійок, та витрати на послуги фахівця в галузі права в сумі 2 000 гривень 00 копійок.

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити, надав суду пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд у задоволенні заявлених вимог відмовити у повному обсязі, суду надав письмові заперечення проти позову.

Суд заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи встановив, що 26.12.2007 року ОСОБА_2 та ТОВ «Луганський Автомобільний альянс» був укладений договір купівлі-продажу транспортного засобу з використанням банківського кредиту. Відповідно до вищевказаного договору ОСОБА_2 був придбаний автомобіль LIFAN за 64120,00 грн.

28.12.2007 року між ОСОБА_2 та відповідачем ЛФ ПАТ «Приват Банк» відділенням «Алчевськ-2», був укладений кредитний договір №LGTSAK05651514, згідно якого відповідач зобов»язується надати кредитні кошти на строк з 28.12.2007 року по 27.12.2012 року включно у розмірі 13015,08 доларів, на наступні цілі: 8753,97 доларів, на купівлю автомобіля (споживчий кредит), а також у розмірі 6,75 доларів для сплати за реєстрацію Предмету застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна; на сплату страхових платежів за договором страхування ТЗ, договором особистого страхування у сумі 679,88 доларів, а також винагороди за надання фінансового інструменті в розмірі 175,08 доларів, та у розмірі 3399,40 доларів на сплату страхових платежів, зі сплатою за користування Кредитом відсотків у розмірі 0,93 % на місяць на суму залишку заборгованості за Кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,14% від суми виданого кредиту на придбання автомобіля.

 28.12.2007 року між ОСОБА_2 та відповідачем був укладений договір застави рухомого майна згідно до якого заставою забезпечується виконання зобов»язань за кредитним договором № LGTSAK05651514 від 28.12.2007 року. Відповідно до договору застави рухомого майна предмет застави складає автомобіль LIFAN 520, рік випуску 2007, кузов LLV2A1470100854, державний № НОМЕР_1.

З моменту укладання кредитного договору № LGTSAK05651514 від 28.12.2007 року ОСОБА_2 своєчасно робив внески на погашення заборгованості за кредитним договором. Заборгованості не було. Кожен місяць, як того вимагає п. 7.1. Кредитного договору № LGTSAK05651514 від 28.12.2007 року ОСОБА_2 надавав банку кошти у розмірі 225 доларів, що підтверджується квитанціями про погашення кредиту.

09.12.2009 року коли за кермом автомобіля LIFAN 520, державний номер НОМЕР_1, який є заставним майном, знаходилась позивачка,  кредитним інспектором було вилучено у неї автомобіль, про що було складено акт, у зв"язку  з наявністю у її чоловіка заборгованості за два місяці за кредитним договором № LGTSAK05651514 від 28.12.2007 року.

З моменту укладання кредитного договору № LGTSAK05651514 від 28.12.2007 року ОСОБА_2 та позивач зробили всі передбачені вищевказаним кредитним договором платежі, пов»язані з першими початковими внесками, страхуванням транспортного засобу, та особистого страхування. ОСОБА_2 кожен місяць вносив грошові кошти на погашення кредиту, таким чином він у повному обсязі виконував вимоги кредитного договору № LGTSAK05651514 від 28.12.2007 року. Позивачем було порушено строки повернення кредитних коштів, та за кредитним договором виникла заборгованість по погашенню кредиту за два місяці, а саме за серпень 2009 року та за вересень 2009 року. Позивачка та її чоловік у зв"язку із виниклою ситуацією намагались її вирішити, у зв"язку з чим неодноразово звертались до відповідача як в усній так і в письмовій формі.  

ОСОБА_2 не відмовлявся від подальшого погашення кредиту та не намагався вчинити шахрайських дій, що підтверджується тим, що з жовтня 2009 року позивач та її чоловік поновили сплату грошей за кредитним договором № LGTSAK05651514 від 28.12.2007 року, що підтверджується копіями квитанцій, що перебувають в матеріалах справи.

Відповідно до  ч.3 ст. 20 ЗУ "Про заставу", при частковому виконанні боржником забезпеченого заставою зобов'язання, застава зберігається в початковому обсязі.

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснені. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку встановлених законом.

Відповідно до ст. 387 ЦК України,  власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави  заволоділа ним.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

У відповідності до ст. 400 ЦК України, недобросовісний володілець зобов"язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього обов"язку заінтересована особа має право пред"явити позов  про витребування цього майна.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання дій відповідача неправомірними та зобов"язання повернути вилучений автомобіль підлягають задоволенню.

Що стосується вимог про відшкодування моральної шкоди, то суд вважає ці вимоги такими що задоволенню не підлягають.

У відповідності до ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

 Вимога щодо відшкодування моральної шкоди, обґрунтовується моральними стражданнями позивача та її чоловіка, в інтересах якого вона виступає, які вони  зазнали внаслідок порушення їх прав, у зв"язку з незаконним вилученням у них автомобілю, у зв"язку з повідомленням робітником банку, що автомобіль буде у подальшому реалізований для задовольняння вимог кредитора, та у разі якщо коштів від продажу майна не вистачить стягнення буде застосовуватися на інше майно. Був змінений звичайний образ життя позивача, позивач вимушена витрачати більше часу для пересування містом. У зв"язку з чим позивачка та її чоловік відчували сильні душевні страждання. Проте на підтвердження спричинення позивачці та її чоловікові, в інтересах якого виступає позивачка, моральної шкоди не було надано жодного документального підтвердження, тому вимоги щодо стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають.

 Що стосується вимог про відшкодування судових витрат, що складаються з: судового збору в сумі 100 гривень 00 копійок, витрат, пов"язаних з інформаційно-технічним забезпеченням розгляду справи в сумі 120 гривень 00 копійок, а також витрат за юридичну допомогу в сумі 2 000 гривень, то вимоги в зазначеній частині підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню понесені позивачем витрати по оплаті державного мита,  в сумі 100 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн.

Що стосується відшкодування витрат на правову допомогу , то згідно ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Постановою КМУ від 27.04.2006 року № 590 „Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" встановлено, що витрати пов'язані з правовою допомогою стороні на користь якої ухвалено судове рішення, якщо компенсація сплачується іншою стороною не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

Таким чином, суд вважає, що вимоги у частині компенсації витрат на правову допомогу підлягають частковому задоволенню в сумі 350 грн. 00 коп., що не перевищує 40% від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України „Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати" від 20.10.2009 року № 1646-VІ за 1 годину 26 хвилин роботи адвоката в суді. Крім того, суд вважає, що на користь позивача повинні бути стягнені 300 гр. у відшкодування витрат на складання позовної заяви. Що стосується іншої частини вимог про відшкодування витрат на правову допомогу, суд не знаходить підстав для їх задоволення, оскільки вони не ґрунтуються на законі, та, на думку суду, не відповідають складності справи та необхідного об'єму правової допомоги.

Керуючись ст.ст.10, 11, 59, 60, 212-215 ЦПК України,  ст.ст. 23, , 321, 387, 391, 400 ЦК України, ст. 20 Закону України "Про заставу", Постановою КМУ від 27.04.2006 року № 590 „Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави", суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1, що діє в інтересах ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Визнати дії Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" в особі Луганської філії ПАТ КБ "ПриватБанк" Відділення "Алчевськ –2" незаконними у частині вилучення заставного майна, а саме: автомобіля LIFAN 520, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Зобов"язати  Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" в особі Луганської філії ПАТ КБ "ПриватБанк" Відділення "Алчевськ –2" повернути ОСОБА_2 незаконно вилучений автомобіль LIFAN 520, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 за умови сплати ним заборгованості за кредитним договором № LGTSAK05651514 від 28.12.2007 року.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" в особі Луганської філії ПАТ КБ "ПриватБанк" Відділення "Алчевськ –2" на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме: судовий збір в сумі 100 гривень, витрати, пов"язані з інформаційно-технічним забезпеченням розгляду справи в сумі 120 гривень 00 копійок, у відшкодування витрат на складання позовної заяви - 300 гривень 00 копійок, та за роботу адвоката в суді - 350 гривень 00 копійок.  

Стягнути з ОСОБА_5 на користь позивача заборгованість у сумі 29 255,07 дол. США, яка за курсом НБУ становить 225 264 гривень 03 копійки, а також судові витрати, які були сплачені позивачем при подачі позовної заяви, а саме : судовий збір в сумі 1 700 гривень 00 копійок та суму витрат, пов"язаних з інформаційно-технічним забезпеченням розгляду справи у розмірі 30 гривень 00 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження шляхом подачі до Апеляційного суду Луганської області через Ленінський районний суд м. Луганська апеляційної скарги.

Суддя                                                                               О.О.Запорожченко