Справа № 2-а-1425/2010
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А І Н И
21 жовтня 2010 року смт. Новоархангельськ
Новоархангельський районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді: Краснопольської Л.П.
при секретарі судового засідання: Лясковській О.М.
розглянувши у порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Новоархангельському районі про зобов’язання здійснити перерахунок розміру призначеної пенсії та забезпечення її виплати
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Новоархангельському районі Кіровоградської області на неправомірні дії відповідача щодо нарахування пенсії та стягнення недоплаченої щомісячної пенсії по інвалідності внаслідок загального захворювання.
В обґрунтуванні позову посилається на те, що він є інвалідом ІІІ групи, учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, а тому має право на пенсію у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю.
Однак, відповідач грубо ігноруючи ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» нараховував та виплачував йому державну пенсію, яка є меншою, ніж встановлена законом.
Позивач просить суд визнати незаконними дії відповідача щодо не нарахування йому пенсії у розмірі, визначеному законом та нарахування додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю і забезпечити її подальшу виплату. Крім того, просить зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити йому недоплачену пенсію у розмірі визначеному законом та нарахувати додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю за попередній період по даний час та зобов’язати нараховувати та сплачувати пенсію в подальшому відповідно до збільшення прожиткового мінімуму з урахуванням положень ч.3 ст.67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з мінімальної пенсії за віком встановленої в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом на відповідний період, які інваліду, щодо якого встановлено причинний зв'язок з Чорнобильською катастрофою по ІІ групі інвалідності за ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідач в судове засідання письмове заперечення на позов не подав. В разі ненадходження до суду заперечень, справа розглядається в порядку скороченого провадження не пізніше трьох днів з дня закінчення десятиденного строку, передбаченого ч. 3 ст. 183-2 КАС України для подання відповідачем заперечень.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 183-2 КАС України адміністративні справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат можуть розглядатися в порядку скороченого провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції категорії 1, інвалідом ІІІ групи безстроково, захворювання ОСОБА_1. пов’язане з виконанням обов’язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, він перебуває на обліку в УПФ України в області, має право на пільги, встановлені законодавством України для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, що підтверджується копіями документів, які знаходяться в матеріалах справи: паспортом, пенсійним посвідченням, посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, посвідченням інваліда ІІІ групи.
Згідно ст.49 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Ст.50 того ж Закону, станом на 01 січня 2007 року та 09 липня 2007 року встановлено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, інвалідам ІІ групи у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.
Із внесеними змінами до ст. 50 того ж Закону, станом на 10 квітня 2008 року та 16 квітня 2009 року визначено, що дана додаткова пенсія становить 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Ст.54 зазначеного Закону, станом на 09 липня 2007 року визначено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по ІІ групі інвалідності – 6 мінімальних пенсій за віком.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 р. від 22 травня 2008 року положення пункту 28 розділу 2 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 28 грудня 2007 року щодо внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнанні неконституційними.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України та ч. 2 ст. 73 Закону України “Про Конституційний суд України” закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Рішенням Конституційного Суду України визначено, що пільги, компенсації та гарантії є видом соціальної допомоги та невід’ємною частиною конституційного права на належний рівень, тому звуження змісту та об’єму цього права шляхом прийняття нових Законів або змін в діючі Закони, згідно статті 22 Конституції України не дозволяється. У відповідності до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Тлумачення словосполучення "звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина", що міститься в частині третій статті 22 Конституції України, Конституційний Суд України дав у Рішенні від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками), згідно з яким "конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними". При цьому Конституційний Суд України зазначив, що "загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена" (абзац четвертий підпункту 5.2 пункту 5 мотивувальної частини). З цих же міркувань виходив Конституційний суд України, ухвалюючи рішення № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р., зокрема в п. 5.4. якого було встановлено, що «законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними мають прийматися окремі закони.»
Як зазначено в рішенні №8-рп/2005 від 11 жовтня 2005р. по справі 1-12/2005, та №19-рп/2009р. від 08.09.2009р.), пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 та Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 також розглядалась проблема, щодо призупинення дії та внесення змін до Законів, які стосуються соціального захисту, за результатами такі зміни були визначені такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) та втратили свою чинність .
У відповідності до ч.1 ст. 17 Закону України ?ро виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського Суду як джерело права.
При розгляді справи ?ечко проти України" (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п.23 Рішення Суду). У зв'язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів. Суд не прийняв до уваги аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (п. 26 Рішення Суду ?ечко проти України").
Відповідно до положень ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Попри те, що Конституція України, як Закон прямої дії, має вищу юридичну силу, а Рішення Конституційного суду є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржено, Відповідач як орган владних повноважень, фактично відмовив у праві, гарантованому Конституцією України, про що свідчить письмова відповідь Управління Пенсійного фонду України, в якій чітко йде мова про те, що обчислення і виплата пенсії у розмірі, встановленому законом, не підлягає задоволенню із підстав, які не відповідають закону, та тим більше які вже Конституційним Судом визнані не конституційними.
Як вбачається з матеріалів справи позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду в Новоархангельському районі Кіровоградської області.
Згідно ст. 61 ЦПК України дана обставина доказування не потребує, як така, що визнається сторонами, суд не має сумнівів щодо достовірності цієї обставини та добровільності її визнання .
Відповідно до п.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що набрала чинність 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. Згідно зі ст. 70 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, мають право захищати у відповідних державних, судових органах свої законні інтереси.
За ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій і чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Таким чином, дії Відповідача не відповідають вимогам Конституції України та закону. Крім того, слід зазначити, що відповідно до ч.2 ст.46 Закону України «Пpo загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не нараховані суми пенсії, що не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Встановлена частиною третьою статті 46 Конституції України мінімальна соціальна гарантія для визначення пенсії та інших видів соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування, - прожитковий мінімум, який встановлюється законом, не може бути зменшений а ні законом, а ні підзаконним нормативно-правовим актом.
Позовні вимоги в частині нарахування позивачу та виплатити йому недоплаченої пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, рівної прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб та нарахування додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 15% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб підлягають задоволенню.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір немає. Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 с. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає, а тому суд не приймає до уваги посилання відповідачів на ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачу конституційної гарантії та права на отримання підвищення до пенсії.
Судом встановлено порушене право ОСОБА_1, яке полягає в не нарахуванні пенсії як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС та інваліду ІІІ групи у відповідності до діючого законодавства.
Виходячи з вищевикладеного, позовні вимоги позивача про зобов’язання управління пенсійного фонду України в Новоархангельському районі Кіровоградської області нарахувати та виплатити недоплачене підвищення до пенсії, підлягають задоволенню за період з 01 жовтня 2007 року по 21 жовтня 2010 року, тобто по день розгляду справи судом .
В зв’язку з цим, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги щодо зобов’язання відповідача в подальшому здійснювати йому виплату, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та інваліду ІІІ групи у відповідності до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки судом підлягають розгляду вже порушені права особи, а спори на майбутнє суд не вправі вирішувати .
Відповідно до ст. 44 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається та перераховується відповідним територіальним органом Пенсійного Фонду України.
Позивачем пред’явлено позовні вимоги до управління пенсійного Фонду України в Новоархангельському районі області. Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача покладено на УПФУ в Новоархангельському районі Кіровоградської області, за місцем проживання позивача.
Відповідно до п. 18 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», громадяни, віднесені до 1 і 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, звільнені від сплати державного мита. Відповідно до п.3 ч.3 ст. 81 ЦПК України, не підлягають оплаті при зверненні до суду і покладаються на сторони після розгляду справи судом витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи. Оскільки відповідно до п.34 ст.4 Декрету КМУ № 7-93 від 21.03.1991 року «Про державне мито» управління Пенсійного Фонду України звільняється від сплати державного мита, судові витрати підлягають компенсації за рахунок Державного бюджету України. Задовольняючи вимоги позивача в частині зобов’язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу державну соціальну допомогу як дитині війни згідно ст. 6 зазначеного закону, суд вважає, що витрати по оплаті судового збору необхідно віднести на рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 11,19, 22, 46, 95, 152 Конституції України, ч. 2 ст. 11, ст. 94, 98, ч.2,3 ст. 99, ч. 2 ст. 100, ст. 122, ст. 158 - 163 Кодексу Адміністративного Судочинства України Законом України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 р», Рішенням Конституційного Суду України № 26рп/2008 від 27.11.2008 року, суд, -
В И Р І Ш И В :
Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Новоархангельському районі про зобов’язання здійснити перерахунок розміру призначеної пенсії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Новоархангельському районі Кіровоградської області щодо нездійснення перерахунку і виплати пенсії у розмірі, визначеному законом та нарахування додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю за період з 01 жовтня 2007 року по 21 жовтня 2010 року, тобто по день розгляду справи судом .
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Новоархангельському районі Кіровоградської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 у розмірі шести мінімальних пенсій за віком, рівної прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб, та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 15% прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб, з урахуванням положень ч.3 ст.67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з мінімальної пенсії за віком встановленої в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом на відповідний період, як інваліду, щодо якого встановлено причинний зв'язок з Чорнобильською катастрофою по ІІ групі інвалідності за статтями 50, 54 того ж Закону та встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 01 жовтня 2007 року по 21 жовтня 2010 року, тобто по день розгляду справи судом .
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Кіровоградської області через Новоархангельський районний суд протягом 10 (десяти) днів з дня проголошення рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя: /підпис/
З оригіналом згідно:
Суддя: Л.П. Краснопольська