Справа № 2-а-7093
2010 рік
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
„01” грудня 2010 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:
головуючого – судді Кучеренко В.В.
при секретарі – Нагієвій А.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу, відкриту за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС роти ДПС ДАІ № 3 старшини міліції Швігель Віктора Йосиповича про оскарження дій суб`єкта владних повноважень та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить поновити строк оскарження протоколу серія АР 279456 та постанови від 20.05.2010 року про адміністративне правопорушення та скасувати протокол серія АР 279456 та постанову від 20.05.2010 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КпАП України та накладення адміністративного стягнення в розмірі 425 гривень. За тими підставами, що 20.05.2010 року о 17 годині 15 хвилин на 472 км а/д Одеса-Новоазовськ керуючи автомобілем ГАЗ-3302 д/н НОМЕР_1 його зупинив інспектор ДПС роти ДПС ДАІ № 3 старшина міліції Швігель В.Й. для перевірки документів. В ході перевірки йому було повідомлено про порушення ним правил обгону на перехресті, з чим він не погодився. В дискусії між ним та інспектором з`ясувалося, що насправді він не винен. Про складання протоколу він не знав, тому не мав змоги його підписати та занести до протоколу свідків. А його дані були отримані інспектором під час перевірки документів. Про існування протоколу та постанови про адміністративне правопорушення від 20.05.2010 року він дізнався у липні 2010 року, коли на його адресу надійшла постанова про відкриття виконавчого провадження з відділу ДВС Мелітопольського міськрайонного управління юстиції.
Позивач в судове засідання не з’явився, від нього надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з’явився, не повідомив суд про причини неявки, про час і дату судового засідання був повідомлений належним чином, заяви про відкладення розгляду справи та про розгляд справи за його відсутності від нього не надходило, тому суд визнає його неявку неповажною та вважає можливим розглянути справу за його відсутності.
Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, з урахуванням заяви позивача про розгляд справи за його відсутності та в зв’язку з неявкою відповідача, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, ураховуючи доводи позивача, що викладені в позовній заяві, дослідивши матеріали справи, вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно з п. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основних свобод кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов’язків … має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з ст. 13 Європейської конвенції з прав людини та основних свобод кожна людина, права і свободи якої викладені у цій Конвенції, порушуються, має ефективний спосіб захисту у відповідному національному органі незалежно від того, що порушення було вчинене особами, які діяли в офіційній якості.
У відповідності зі ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність, Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Стаття 55 Конституції України вказує, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Частиною першою ст. 2 КАС України, передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних повноважень управлінської функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з вимогами частини 2 статті 19 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання позивача.
У відповідності до вимог ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
У відповідності до вимог ч.1 ст.71 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності з вимогами ч. 2 зазначеної статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Постановою інспектора ДПС роти ДПС ДАІ № 3 старшини міліції Швігель Віктора Йосиповича серії АР (номер відсутній) по справі про адміністративне правопорушення від 20 травня 2010 року на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень за те, що він 20.05.2010 року о 17 годині 10 хвилин на 472 км а/д Одеса-Новоазовськ керуючи автомобілем ГАЗ-3302 д/н НОМЕР_1, порушив правила обгону скоїв обгон на перехресті при наявності дорожнього знака 1.23.1 „Прилягання другорядної дороги”, чим порушив п. 14.6 (а) ПДР України.
Підставою для винесення вказаної постанови став протокол про адміністративне правопорушення.
У відповідності до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як вбачається з доводів позивача, зазначених в адміністративному позові та в протоколі про адміністративне правопорушення він не знав про існування протоколу та постанови про адміністративне правопорушення, тому не мав змоги давати пояснення, знайомитися з матеріалами справи, подавати докази, заявляти клопотання, тощо. Про існування вищезазначеної постанови ОСОБА_1 дізнався з листа ВДВС Мелітопольського міськрайонного управління юстиції, коли були пропушені всі строки на оскарження протоколу та постанови про адміністративне правопорушення. Крім того, як вважає позивач при накладенні на нього адміністративного стягнення не були враховані характер вчиненого правопорушення, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.
Підстав для не прийняття вказаних доводів у суду немає.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена – до вищестоящого органу (вищестоящій посадовій особі) або до районного, міського районного в місті, міського або міськрайонного суду, в порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими КУпАП.
Згідно ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом 10 днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Відповідно до вимог ст. 162 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єкта владних повноважень.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 293 КУпАП, орган, (посадова особа), при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність та обґрунтованість винесеної постанови та може змінити міру стягнення в рамках, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, але, щоб стягнення не було посилене.
Відповідно до ст. 22 КУпАП, при малозначності скоєного адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважена вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності та обмежитись усним зауваженням.
З урахуванням пом’якшуючих обставин, а також того, що скоєне ОСОБА_1 правопорушення не потягло настання будь-яких негативних наслідків, суд приходить до висновку, що правопорушник усвідомив протиправність своєї поведінки і є всі підстави вважати, що він не буде більш допускати такої поведінки, тому вважає можливим в даному випадку досягти виховних та попереджувальних заходів без застосування до нього заходів адміністративного впливу, звільнивши ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності передбаченої ст. 122 ч. 2 КУпАП, обмежившись усним зауваженням.
На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 9, 55 Конституції України, п.5 Прикінцевих та перехідних положень, п. 1 ст.6, ст. 13 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, ст.ст. 2, 6, 17, ч.2 ст. 19, 69, 71, 162, 171-2, 283, 293 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 22, 33, 122 ч. 1, 251, 279-280, 286, 289, 293 КУпАП,
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора ДПС роти ДПС ДАІ № 3 старшини міліції Швігель Віктора Йосиповича про оскарження дій суб`єкта владних повноважень та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.
Змінити постанову по справі про адміністративне правопорушення серії АР (номер відсутній) від 20.05.2010 року, звільнивши ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності передбаченої ст. 122 ч. 2 КУпАП, обмежившись усним зауваженням.
В іншій частині позову відмовити.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя: В.В.Кучеренко