Справа № 2-97

2009 p.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2009 року Ленінський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого судді І.П.Іванова

при секретарі О.Г. Іншаковій

за участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_3 до AT «Кондитерська фабрика «АВК м. Донецьк» про поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу, визнання неправомірним позбавлення грошової премії та стягнення моральної шкоди, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду із позовом до відповідача про поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу, оплату лікарняного листа, визнання неправомірним позбавлення грошової премії за підсумками роботи в травні 2008 року та стягнення моральної шкоди у розмірі 1700 гривень мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі наказу № 208 від 02.10.07 р. вона була прийнята на роботу до AT «Кондитерська фабрика «АВК м. Донецьк», в якості конфетника 2 розряду та направлена до кондитерського цеху № 1.

За період роботи зауважень не мала, регулярно за результатами роботи щомісячно отримувала грошову премію передбачену умовами оплати праці.

До прийому на роботу на фабрику вона працювала на ВАТ "Вінтер" пакувальницею цеху мороженого де також добросовісно відносилась до трудових обов’язків за що преміювалась та мала подяки.

03 червня 2008 р. вона захворіла і за станом здоров’я зверталась до станції швидкої медичної допомоги.

Отримавши медичну допомогу їй стало легше і вона вийшла на роботу, але ж під час роботи стан здоров’я погіршився і вона просила керівництво цеху відпустити її з роботи для звернення до лікарні.

У відповідь керівництво в грубій формі перешкоджало їй звернутися за медичною допомогою, вимагаючи при цьому подати заяву про звільнення за власним бажанням і лише тоді відпустити з роботи.

Однак, вона такого бажання не мала, але ж під психологічним та фізичним тиском вимушена була написати таку заяву, але ж одразу через охоронця на прохідній вона подала нову заяву про відкликання раніше поданої заяви про звільнення.

У період з 03 по 17 червня 2008 р. вона не працювала, тому що була на лікарняному. Адміністрації цеху про хворобу вона повідомила своєчасно і тому видавати наказ про її звільнення не було ніяких правових підстав.

Після хвороби 18.06.08 р. вона прибула на фабрику, здала листок непрацездатності від 03.06.08 р. та у нормувальника цеху уточнила свій графік роботи. її бригада згідно графіку починала роботу 19 червня.

Вийшовши на роботу 19.06.08 р. та відпрацювавши близько години вона керівництвом цеху № 1 була відсторонена від роботи на підставі звільнення, але ж наказу про звільнення їй для ознайомлення надано не було, вона була позбавлена перепустки на фабрику і силою з допомогою охорони була виставлена на вулицю.

До цього часу не дивлячись на її заяву від 5 червня та скаргу до КТС від 19.06.08 р. вона відповідей по суті не отримала.

Крім її незаконного звільнення AT «Кондитерська фабрика «АВК м. Донецьк» безпідставно, позбавило її 100 відсотків премії за підсумками роботи за травень 2008 p., також їй не відомо з яких підстав це зроблено, вона не допускала ніяких порушень трудової чи технологічної дисципліни. Про цей факт вона дізналась з розрахункового листка її заробітної плати.

Вважає, що незаконними діями AT «Кондитерська фабрика «АВК м. Донецьк» грубо порушило її трудові права, щодо захисту від незаконного звільнення та права на заробітну плату, гарантовані ст. 43 Конституції України.

Вказані порушення призвели до її глибоких нервово-психічних, моральних страждань, втрата роботи та заробітку порушила її звичні умови життя та вимагає від неї значних додаткових зусиль, що дає підстави вимагати відшкодування моральної шкоди.

З 20 червня 2008 року з вини AT «Кондитерська фабрика «АВК м. Донецьк» вона не працює. Грошовий розрахунок у зв’язку зі звільненням до цього часу AT «Кондитерська фабрика «АВК м. Донецьк» не провело, період хвороби на підставі листка працездатності сер. НОМЕР_1 не оплатило.

В судовому засіданні позивачка позовні вимоги змінила, просила суд поновити її на роботі, стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу з 04.06.2008 року по день поновлення на роботі, визнати неправомірним позбавлення грошової премії за травень 2008 року та стягнути моральну шкоду у розмірі 1700 гривень. Не розглядати її позовні вимоги в частині оплати лікарняного листа, тому що в неї не має оригіналу цього листка.

Представник відповідача позов не визнав вказавши, що факт психологічного та фізичного тиску на позивачку ні чим не підтверджено, при з’ясуванні обставин звільнення позивачки вказані факти не знайшли свого підтвердження. Позивачка за медичною допомогою в медпункт підприємства не зверталася. Крім того, позивачка розірвала трудовий договір за власною ініціативою.

Представники третіх осіб, виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 які проводили перевірку заяви позивачки про не обгрунтований відказ відповідача в оплаті лікарняного листа, суду заявили, що ОСОБА_3 звільнена від праці листком непрацездатності № 305182 з 04.06.2008 по 17.06.2008 - обгрунтовано. Звільнення від праці з причин тимчасової непрацездатності 03.06.2008 не підтверджено даними медичної документації та зроблено в порушення п 2.5 Інструкції № 455 п. п. 5.1.1 та 5.3.7 наказу МЗ України від 09.04.2008 року № 189 «Про затвердження Положення про експертизу тимчасової непрацездатності», зареєстрованого у Мін.юсті. України 04.07.2008 року № 589/15280.

Заслухавши позивачку та її представника, представника відповідача, представників третьої особи, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, суд вважає, що позов ОСОБА_3 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 38 КЗпП України Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Розірвати трудовий договір за власною ініціативою у порядку, передбаченому вказаною вище статтею, може будь-який працівник незалежно від того, яку посаду він займає.

Розірвання трудового договору, укладеного на невизначений термін, за ініціативою працівника може бути проведено тільки на підставі його письмової заяви. Ніякі інші докази бажання працівника розірвати трудовий договір за своєю ініціативою не приймаються.

Працівник не зобов’язаний висловлювати причини, що спонукали його подати заяву про звільнення за власним бажанням. Проте вказівка причини має значення у випадку, якщо у працівника є право і бажання припинити трудовий договір в строк, менший двох тижнів. Так, у разі наявності у працівника поважної причини власник або уповноважений їм орган зобов’язаний розірвати трудовий договір в строк, про який він просить навіть наймінімальніший термін, наприклад один день. До поважних причин відносяться: переїзд на нове місце проживання; переклад одного з подружжя в іншу місцевість; надходження в учбовий заклад; неможливість мешкання в даній місцевості; вагітність; догляд за дитиною до досягнення ним чотирнадцятирічного віку або за дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сімї або інвалідом першої групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу по конкурсу, а також інші причини.

Судом встановлено, що з 02.10.2007 року позивачка працювала у відповідача в якості конфетника 2 розряду, на підставі її письмової заяви про звільнення за власним бажанням від 03.06.2008 року, наказом AT «Кондитерська фабрика «АВК м. Донецьк» по особистому складу від 03.06.2008 року № 150-к, конфетника 2 розряду конфетного цеху № 2 ОСОБА_16 було звільнено (а.с. 118-121).

Відповідачем було надано суду положення № 9 «Про преміювання» працівників AT «Кондитерська фабрика «АВК м. Донецьк», де вказано, що працівники позбавляються премії повністю або частково у випадках порушення технологічної дисципліни.

Інструкцією № 3 правил особистої гігієни персоналу, зазначено, що перед відвідуванням туалетів необхідно зняти одежу (якщо це халат) або одягнути зверху санітарної одежі (якщо це костюм) - темний халат для туалету, а при виході зняти, провести ретельну санітарну обробку рук та продезінфікувати підошву взуття.

Так, 30.05.2008 року до особистої картки позивачки, було внесено запис про грубу порушення санітарних норм та правил (відвідування туалетної кімнати у санітарному одязі).

Ці обставини суду підтвердили свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_11, при цьому Тихонова суду пояснила, що за вказані дії позивачка не була премійована. Наказ про позбавлення її премії не видавався, тому, що цього не передбачено положенням про преміювання. Прізвище позивачки не було включено до списку працівників цеху про примірювання. 03.06.2007 року, позивачка працювала та у робочій час надала їй, як виконуючому обов’язки начальника цеху № 2, заяву про звільнення за власним бажанням. Вказану заяву вона завізувала, після цього позивачка із заявою пішла до відділу кадрів. Ні хто з працівників цеху, керівництва підприємства не здійснював психологічного та іншого тиску на позивачку при цьому. Вона діяла добровільно, за власним бажанням. Після цього, вона з заявою про відкликання заяви про звільнення ні к кому з працівників підприємства не зверталася.

Викладені обставини в суді підтвердили свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15

Судом були допитані свідки ОСОБА_17, ОСОБА_7 3найомі позивачки, які суду заявили, що вони були свідками коли 03.06.2008 року о 17-00 годині позивачка заходила на перепускний пункт відповідача із заявою про відклик своєї заяви про звільнення за власним бажанням, після чого вони відвезли позивачку до Оленівської поліклиники, яка вже не працювала.

До пояснень цих свідків суд ставиться критично, тому що вони є знайомими позивачки і таким чином бажають допомогти позивачці у вирішенні даного спору. Пояснення цих свідків ні чим не підтверджені та спростовуються поясненнями вказаних у рішенні свідків.

В своїй позовній заяві, а також у судовому засіданні позивачка вказувала, що вона звільнена незаконно тому, що 03.06.2008 року вже була на лікарняному, але ж судом встановлено, що 03.06.2008 року позивачка працювала та їй лікарняний лист з 03.06.2008 р. був виданий незаконно і зроблено було це лікарем тільки на вимогу позивачки. Фактично на лікарняному позивачка знаходилась вже після звільнення за власним бажанням з 04.06.2008 року.

Суд вважає, що таким чином позивачка намагається ввести суд в оману, що вона була звільнена відповідачем у період знаходження на лікарняному.

З пояснень представника відповідача вбачається, що позивачка лікарняний лист на підприємство не віддавала. Тому, в суді позивачка просила не розглядати її позов в частині сплати по лікарняному листку.

Суд також вважає, що позивачка не була премійована у травні 2008 року обгрунтовано, оскільки порушила інструкцію № 3 «Правил особистої гігієни персоналу» (а.с. 60-63).

Таким чином, судом встановлено, що при звільнені позивачки відповідач діяв в межах трудового законодавства, а тому позов позивачки задоволенню не підлягає в повному обсязі.

На підставі ст. ст. 231, 232 КЗпП України. Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позовній заяві ОСОБА_3 до AT «Кондитерська фабрика «АВК м. Донецьк» про поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу, визнання неправомірним позбавлення грошової премії та стягнення моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копій до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Рішення винесено у нарадчій кімнаті.