Р І Ш Е Н Н Я                                        справа №2-146/10р.

                                                                  Іменем      України

09 червня 2010 року  Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська в складі:  

головуючого судді  -  Решетніка М.О.

при секретарі           -  Скрипниченко К.Г.          

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: КЖРЕВП Бабушкінського району м.Дніпропетровська "Про відшкодування матеріальної та моральної шкоди", -

                                                      В с т а н о в и в :

Позивачі звернулися до суду з позовом до відповідачки. В обґрунтування своїх позовних вимог посилаються на те, що вони є власниками квартири АДРЕСА_1. Відповідачка проживає поверхом вище даного будинку, у квартирі АДРЕСА_2.

Відповідачка без дозволу виконкому Бабушкінської райради м.Дніпропетровська здійснила самовільне перепланування квартири і переобладнання сантехнічного обладнання в квартирі, а саме: заклала двері з коридору на кухню, а з кухні прорубала двері в спальню, перемістила унітаз в коридор на 3,0м. від каналізаційного стояку, замість допустимого 0,5м. Ванну встановила на колишнє місце унітазу, тобто на косу хрестовину, біля чого встановила також умивальник. Всю водяно-каналізаційну систему вона провела в горизонтальній площині з застосуванням прямої хрестовини й замурувала в залізобетонній плиті перекриття між їхньою та своєю квартирою, обклавши зверху кахелем. Після вказаного ремонту в їхній квартирі в 2000 році на стелі виникли тріщини, у зв’язку з чим вони вимушені були робити ремонт, щоб їх усунути. А починаючи з грудня 2002 року водяно-каналізаційна система в квартирі відповідачки вийшла з ладу, волога із замурованих в перекритті труб почала проникати в їх квартиру та відповідно затоплювати їх. Ці затоплення фекальними водами були неодноразовими й стали систематичними і продовжувались до 17 березня 2006 року. Весь цей час вода постійно сочилася з вище розташованої квартири АДРЕСА_2 на стелю і стіни приміщень їх квартири. Було пошкоджено за наслідками залиття в ванній кімнаті – стеля 4кв.м., в туалеті – стеля 2,4кв.м., стіни 2кв.м., а також їм необхідно для ремонту провести ґрунтовку та побілку санітарних приміщень. Все вищевикладене підтверджується Актами та висновками відповідних органів. У зв’язку з чим просили стягнути з відповідачки на їх користь на відшкодування матеріальних збитків суму у розмірі 4824грн.77коп., моральну шкоду – 20000грн., відшкодування витрат за юридичну допомоги у розмірі 2370грн., на відшкодування судових витрат у розмірі 102грн., а також зобов’язати відповідачку відновити у первісний стан та місцезнаходження сантехнічне обладнання (унітаз, ванну) та мережу, відповідно до нормативів ДБН В.2.2-15-2005.  

В судовому засіданні позивачі та їх представник позов підтримали, просили його задовольнити у повному обсязі посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Відповідачка в судове засідання не з’явилася без поважної причини, про день розгляду справи повідомлена належним чином, в зв’язку з чим судом ухвалено про заочний розгляд справи у відповідності до ст..224 ЦПК України.

Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, про день розгляду справи повідомлений належним чином .  

Заслухавши пояснення позивачів та їх представника, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов необхідно частково задовольнити з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засідання, позивачі є власниками квартири АДРЕСА_1 (а.с.25 т.1). Квартира АДРЕСА_2 того ж будинку, що розташована поверхом вище квартири позивачів, належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого 01 червня 2001 року 7-ю Дніпропетровською держнотконторою, реєстр №1-2141 (а.с.115 т.1).

В квартирі ОСОБА_3 без отримання дозволу виконкому Бабушкінської райради м.Дніпропетровська та інших було здійснено самовільне перепланування квартири і переобладнання сантехнічного обладнання в квартирі (а.с.28,181,282 т.1 та а.с.161 т.2), а саме: закладено двері з коридору на кухню, а з кухні прорубано двері в спальню, переміщено унітаз в коридор на 3,0м. від каналізаційного стояку, замість допустимого 0,5м. Ванна встановлена на колишнє місце унітазу, тобто на косу хрестовину, біля чого встановлено також умивальник. Вся водно-каналізаційна система проведена в горизонтальній площині з застосуванням прямої хрестовини, що є недопустимим згідно п.17.6 СНІП 2.04.01.85 (а.с.139-141 т.2) й замуровано в залізобетонній плиті перекриття між її та квартирою позивачів, обкладено зверху кахелем (а.с.181 т.1).

Після здійснення вказаного ремонту в квартирі позивачів з 2000 року на стелі виникли тріщини, у зв’язку з чим останні вимушені були робити ремонт, для їх усунення. А починаючи з грудня 2002 року водно-каналізаційна система в квартирі відповідачки вийшла з ладу, волога з замурованих в перекритті труб почала проникати в квартиру АДРЕСА_1, тобто в квартиру позивачів, заливаючи (зволожуючи) стелю, стіни і інше. Ці залиття були неодноразовими й стали систематичними і продовжувались до 17 березня 2006 року. Весь цей час вода постійно сочилася з вище розташованої квартири АДРЕСА_2 на стелю і стіни, що підтверджується Актом від 18.04.2005 року складеного комісією КЖЕП-1 (а.с.23 т.1). Було пошкоджено, за наслідками залиття в ванній кімнаті – стеля 4кв.м., в туалеті – стеля 2,4кв.м., стіни 2кв.м., а для ремонту необхідно здійснити провести ґрунтовку та побілку санітарних приміщень (а.с.15 т.1).

Відповідно до ст..383 ЦК України, власник на свій розсуд може здійснювати ремонт і зміни в квартирі за умови, якщо ці зміни не приведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку, при наявності дозволу про перепланування та переобладнання.

В п.1.4.1 «Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій», затверджених наказом Держкомітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005р. за №7Б вказано, що переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється виконувати після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів, відповідно до законодавства. А в п.1.4.4 цих «Правил…» вказано, що переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що призводять до порушення, вимог протипожежної безпеки та засобів протипожежного захисту, що погіршує умови експлуатації і проживання всіх або окремих громадян у будинку або квартирі, не допускається.

Впродовж з 2002 року по 2006 рік позивачі неодноразово звертались до КЖЕП-1, КЖРЕВП Бабушкінського району м.Дніпропетровська з метою з’ясування причин залиття їх квартири та усунення течі (а.с.13-14, 179-180 т.1).

Відповідно до Актів комісії КЖЕП-1, відповідачка не надавала доступ до своєї квартири для обстеження сантехнічного обладнання та системи.  

Таким чином залиття квартири продовжувалось на протязі 4-х років, у зв’язку з чим позивачі неодноразово робили ремонт та відповідно несли матеріальні збитки.

Згідно висновку №506-08 судової будівельно-технічної експертизи була визначена вартість ремонтно-відновлюваних робіт з матеріалами, які необхідно провести після залиття приміщень в квартирі АДРЕСА_1 і таке становить 474грн.70коп. (а.с.69-76 т.2)

Таким чином саме така заподіяна позивачам шкода в сумі 474грн.70коп. підлягає стягненню з відповідачки, а в іншій частині необхідно відмовити, оскільки зазначений розмір в уточненому позові нічим не підтверджений, а визначити експертним шляхом розмір шкоди, що було роз’яснено їм судом, позивачі відмовились, визначили таку суму самостійно.

Необхідно погодитися також, що діями відповідачки позивачам заподіяна і моральна шкода, оскільки в результаті залиття квартири створює її мешканцям дискомфорт, на поновлення порушеного права вони вимушені витрачати свій час та енергію, від чого змінюється звичний спосіб життя, а тому вказана шкода підлягає відшкодуванню у розмірі 4000грн., а в іншій частині цих вимог відмовити.

У відповідності до ст.88 ЦПК України необхідно стягнути в відповідачки на користь позивачів також і понесені ними витрати, а саме оплата держмита у розмірі 102грн. (а.с.2 т.1), оплата за послуги спеціаліста по оцінці ремонтно-відновлюваних робіт у розмірі 50грн. (а.с.178 т.1), за проведення експертизи в сумі 1126грн.08коп. (а.с.179 т.2) та за юридичну допомогу в сумі 2320грн. (а.с.72,279,281 т.1 та а.с.14 т.2), відправлення кореспонденції – 20грн.45коп., а також зняття копій документів у сумі 78грн.35коп. (а.с.63-69 т.1, а.с.176,177 т.2), що підтверджується відповідними квитанціями та чеками.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3,10,57,60,212-215 ЦПК України, ст.ст.1166,1167 ЦК України, суд –

                                       ВИРІШИВ:

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди 474грн.70коп., моральної шкоди – 4000грн., на повернення судових витрат 3696грн.88коп., а всього 8171грн.58коп.

Зобов’язати ОСОБА_3 протягом двох місяців з дня набрання рішення законної сили відновити у первісний стан та місцезнаходження сантехнічне обладнання (унітаз, ванну) та мережу, відповідно до нормативів ДБН В.2.2-15-2005, у квартирі АДРЕСА_2, котра належить їй на праві власності.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та подальшої подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Або шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду Дніпропетровської області через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його постановив, за письмовою заявою відповідача, котра може бути подана протягом десяти днів із дня отримання копії заочного рішення.  

Суддя                   /підпис/

Копія вірна:

Голова Бабушкінського

райсуду м.Дніпропетровська                                                                                        Л.О. Татарчук