справа № 2-2130/10р.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем  України

03 червня 2010 року Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючого судді – Решетніка М.О.

при секретарі          -  Демеш М.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: орган опіки та піклування виконкому Красногвардійської райради м.Дніпропетровська «Про відібрання дитини, визначення місця її проживання та відшкодування моральної шкоди», зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: орган опіки та піклування виконкому Бабушкінгської райради м.Дніпропетровська «Про визначення місця проживання дитини», -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з вищезазначеним позовом до відповідача. В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що вона з листопада 2002 року по вересень 2006 року перебувала у фактичних шлюбних відносинах з відповідачем. Від спільного проживання у них народився син – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3. Стосунки між ними почали погіршуватись внаслідок зловживання відповідачем спиртних напоїв. Почались сварки та скандали, у зв’язку з чим в вересні 2006 року відповідач пішов з сім’ї. А в березні 2010 року почав вимагати, щоб син проживав з ним. Оскільки в добровільному порядку про місце проживання дитини вони домовитись не змогли, відповідач самовільно викрав дитину з дитячого садка. У зв’язку з чим просила постановити рішення, яким відібрати сина ОСОБА_3 у батька ОСОБА_2 та встановити місце проживання дитини з нею, тобто з матір’ю ОСОБА_1, а також стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 1500грн.

ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом. В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що він з листопада 2002 року по вересень 2006 року перебував у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_1 Від спільного проживання у них народився син – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3. В вересні 2006 року він пішов із сім’ї, оскільки відповідачка почала вести легковажний спосіб життя. Син ОСОБА_3 залишився проживати разом із матір’ю. Однак після спілкування з дитиною, він помітив, що його мати та дідусь негативно впливають на дитину, його психічний стан значно погіршився. У зв’язку з чим, просив постановити рішення, яким встановити місце проживання сина ОСОБА_3 з батьком – ОСОБА_2    

В судовому засіданні позивачка позов підтримала та просила його задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позові. В задоволенні зустрічного позову просила відмовити в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити в задоволенні. Зустрічний позов просив задовольнити в повному обсязі.

Представник третьої особи в судовому засіданні просив постановити рішення згідно чинного законодавства та надали до суду свій висновок.

Заслухавши пояснення сторін, свідчення свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, сторони з листопада 2002 року по вересень 2006 року перебували у фактичних шлюбних відносинах.

Від спільного проживання у них народився син – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується свідоцтвом про народження, виданого 27 серпня 2003 року Красногвардійським відділом РАЦС Дніпропетровського МУЮ Дніпропетровської області, актовий запис №614 (а.с.10).

В вересні 2006 року ОСОБА_2 пішов із сім’ї, вирішити питання щодо місця проживання дитини в добровільному порядку сторони не можуть.

Відповідно до ст..161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися судом. При вирішенні спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що матір’ю малолітнього ОСОБА_3 є ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1. Остання проживає разом зі своїм батьком – ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.13,14).

Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов (а.с.27) санітарний стан житла задовільний, у кімнатах чисто, одна з кімнат в стані ремонту: не поклеєні шпалери. У кімнатах є всі необхідні меблі, для хлопчика створено необхідні умови для проживання.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 психічно здорова, про що свідчить довідка №312 видана 18 червня 2009 року Психоневрологічним диспансером СМЕЧ-6 (а.с.7).

На даний час позивачка знаходиться у декретній відпустці по догляду за дитиною. З попереднього місця роботи ТОВ «Ейпріл» характеризується комунікабельним та відповідальним працівником, чуйна та порядна людина (а.с.8).

Посилання відповідача, як і свідчення свідків на те, що ОСОБА_1 зловживає наркотичними засобами та веде аморальний спосіб життя, суд не може взяти до уваги, оскільки такі посилання документально нічим не підтверджуються.

Батьком неповнолітнього ОСОБА_3 є ОСОБА_2, котрий в даний час проживає за адресою: АДРЕСА_2. Квартира належить громадянці ОСОБА_6, з якою ОСОБА_2 проживає однією сім’єю без реєстрації шлюбу. Деякий час з ними проживав також і неповнолітній ОСОБА_3 – син сторін. Згідно акту обстеження житлово-побутових умов проживання, складений 05.08.2009р. представниками управління служби у справах дітей Бабушкінської районної у м.Дніпропетровську ради (а.с.55) санітарний стан цього житла задовільний, є всі необхідні речі для проживання, у дитини була своя кімната. У висновку виокремлено, що дитина, як і сам ОСОБА_2 проживають у цій квартирі без реєстраційного обліку.

Сам ОСОБА_2 працює піскоструйником у ВАТ «Дніпрополімермаш» (а.с.96), характеризується позитивно.

З урахуванням всіх викладених вище обставин, суд вважає, що кожен із батьків має можливість належним чином займатись вихованням дитини та її утримувати, забезпечені необхідними умовами для цього, і таким чином сторони в рівній мірі мають право на те, щоб місце проживання дитини було визначено з кожним.

Відповідно до висновку Органу опіки та піклування Бабушкінської районної у м.Дніпропетровську ради за №13/15-88 від 22.03.2010р. (а.с.75-76) місце проживання дитини можливо визначити з батьком ОСОБА_2.

Разом з тим принципом 6 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року визначено, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виключні обставини, бути розлучена зі своєю матір’ю.

У даному випадку немає жодних обставин (виключних), за яких можливо було б розлучити малолітнього ОСОБА_3 з матір’ю і визначити його місце проживання з батьком, а тому, з урахуванням зазначеного та інтересів дитини суд вважає за необхідне визначити місцем проживання дитини з позивачкою ОСОБА_1, а в позові ОСОБА_2 відмовити.  

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в спорах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» спори про відшкодування заподіяної фізичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, коли встановлена відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов’язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов’язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

          Свою вимогу про відшкодування моральної шкоди позивачка мотивує неправомірними діями відповідача, які виразились у відібранні у неї дитини, через що вона відчувала моральні переживання, відповідно також просила відібрати дитину у відповідача і повернути сина їй.

Будь-яких доказів того, що відповідач своєю поведінкою створив ситуацію, яка могла стати небезпечною для її життя і здоров»я, суду позивачкою не надано. Такі дії відповідача не були направлені на заподіяння шкоди позивачці, оскільки ним приймались міри щодо використання свого права на участь у вихованні сина, саме через це і виник у сторін спір, тому вимоги ОСОБА_1 про стягнення  моральної шкоди з ОСОБА_2 задоволенню не підлягають, як і в частині відібрання дитини, оскільки на час вирішення спору хлопчик уже проживає з матір’ю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,11,57,60,213-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, з матір’ю ОСОБА_1.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 та позову ОСОБА_2 – відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та подальшої подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Або шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду Дніпропетровської області через Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська.

Суддя:            /підпис/

Згідно з оригіналом:

Голова Бабушкінського

райсуду м.Дніпропетровська                                                                           Л.О. Татарчук