ЯЛТИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
«23» листопада 2010 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим
у складі: головуючого, судді САВРАНСЬКОЇ Т.І.
при секретарі Юрченко С.В.
за участю :
позивачки ОСОБА_3
представника Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-закупівельна фірма «Агросервіс» (ідентифікаційний код 20661117) на підставі довіреності від 25 червня 2010 року
Максимова П.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-закупівельна фірма «Агросервіс» і ОСОБА_5 про стягнення суми боргу з заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, компенсації за затримку розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди ,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_3 звернулась до Ялтинського міського суду АРК із зазначеним позовом у порядку цивільного судочинства і просить суд :
- Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-закупівельна фірма «Агросервіс» на її користь заборгованість із заробітної плати за період з 1 березня 2010 року по 30 травня 2010 року в розмірі 2520 гривень, компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 1064 гривні, суму середньої заробітної плати за затримку розрахунку при звільненні з 31 травня 2010 року по 28 вересня 2010 року в розмірі 3332 гривні та у відшкодування моральної шкоди 4000 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що ОСОБА_3 з 1 листопада 2008 року і по 30 травня 2010 року працювала за сумісництвом на посаді головного бухгалтера ТОВ Торгово-закупівельна фірма «Агросервіс», але при звільненні їй не була виплачена заробітна плата з 1 березня 2010 року і компенсація за невикористану відпустку. На думку позивачки, це надає їй право вимагати, крім зазначених сум, також й сплати середньої заробітної плати за затримку розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.
У судовому засіданні ОСОБА_3 наполягала на задоволенні позовних вимог із зазначених підстав.
Представник відповідача Максимов П.О. заперечував проти позову, надавши розписки ОСОБА_3 про одержання нею певних грошових сум в якості заробітної плати за січень та лютий 2010 року, що нібито свідчить про дотриманням товариством вимог закону про вчасність виплати працівникові заробітної плати.
Позивачка та представник відповідача не заявили у суді, що факти, які мають значення для справи, їм відомі особисто, тому не вирішувалось питання про їх допит як свідків згідно зі ст. 184 ЦПК України.
Вислухавши пояснення позивачки та представника відповідача, з’ясувавши обставини справи та дослідивши відповідні докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви з таких підстав.
Товариство з обмеженою відповідальністю Торгово-закупівельна фірма «Агросервіс» є юридичною особою, ідентифікаційний код 20661117, місцезнаходження: 98690, АРК, м. Ялта, смт. Форос, вул. Космонавтів, 14Б, праводієздатність товариства підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 446391.
Як убачається з Наказу директора ТОВ Торгово-закупівельна фірма «Агросервіс» № 9 від 1 листопада 2008 року ОСОБА_3 з 1 листопада 2008 року були прийнята на роботу головним бухгалтером на 0.7 ставки з правом підпису фінансової та податкової звітності.
У судовому засіданні у відповідністю з ч. 1 статті 61 ЦПК України позивачка та представник відповідача визнали, що з 30 травня 2010 року ОСОБА_3 була звільнена за власним бажанням (ч. 1 статті 38 КЗпП України), і досі працює за основною роботою.
ОСОБА_3 наполягає, що ані в день звільнення, ні до цього часу їй не виплачена заробітна плата за березень, квітень і травень 2010 року в розмірі 2520 гривень.
Представник позивача наполягає, що заробітна плата ОСОБА_3 була виплачена, надавши на підтвердження цього копії розписок, які датовані 18 березня 2010 року і 19 квітня 2010 року. Разом з цим, як убачається безпосередньо зі змісту наданих розписок, такі можуть підтверджувати лише виплату позивачці заробітної плати за січень і лютий місяць 2010 року. Крім того, виплата заробітної плати працівникам здійснюється в установленому порядку з урахуванням вимог до фінансової звітності.
Відповідно до статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.
Як зазначено у статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи організації провадяться в день звільнення.
Отже, позовна вимога ОСОБА_3 про стягнення суми боргу із заробітної плати за період з 1 березня 2010 року по 30 травня 2010 року в розмірі 2520 гривень є обґрунтованою.
Щодо решти вимог, то для їх задоволення суд підстав не убачає.
Зокрема, щодо вимоги про стягнення компенсації за невикористану відпустку в розмірі 1064 гривні, то відповідно до статті 25 Закону України «Про відпустки» сумісникам відпустка на термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи надається виключно без збереження заробітної плати. Тобто, стверджуючи, що вона працювала в ТОВ Торгово-закупівельна фірма «Агросервіс» за сумісництвом, ОСОБА_3 не мала права на відпустку зі збереженням заробітної плати, а відповідно й права на компенсацію за невикористану відпустку у відповідністю зі статтею 83 КЗпП України.
Зважаючи на те, що сторони визнали факт укладення трудового договору з ОСОБА_3 як із сумісником, і вона досі має основну роботу, то позивачка не має права на компенсацію за затримку розрахунку при звільненні за статтею 117 КЗпП України.
Відсутні передбачені статтею 237-1 КЗпП України підстави і для відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачка не довела перед судом моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків, що вимагало б від неї додаткових зусиль для організації свого життя.
Таким чином, розглянувши цивільну справу в присутності позивачки та представника позивача, з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви.
Судові витрати суд розподіляє відповідно до вимог статті 88 ЦПК України.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 83, 115, 116, 117 Кодексу законів про працю України, ст. 25 Закону України «Про відпустки», ст. ст. 1, 3, 10, 11, 14, 15, 60, 61, 158 ч. 1, 179, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В :
Позовну заяву ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-закупівельна фірма «Агросервіс» про стягнення суми боргу з заробітної плати – задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-закупівельна фірма «Агросервіс» (ідентифікаційний код 20661117) на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, суму боргу з заробітної плати за період з 1 березня 2010 року по 30 травня 2010 року в розмірі дві тисячі п’ятсот двадцять гривень.
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-закупівельна фірма «Агросервіс» і ОСОБА_5 про стягнення суми компенсації за невикористану відпустку, компенсації за затримку розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди – відмовити.
У порядку розподілу судових витрат стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-закупівельна фірма «Агросервіс» (ідентифікаційний код 20661117) в дохід держави суму судового збору в розмірі п’ятдесят одна гривня і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі сто двадцять гривень, а усього – сто сімдесят одну гривню.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Т.І. Савранська