2п-3277/10
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2010 р. м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі :
головуючого судді – Микуляк П.П.
при секретарі – Король К.І.
за участю позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з зазначеною позовною заявою, яку в процесі розгляду справи уточнив, посилаючись на те, що 27 листопада 2009 року на вул.Другеті в м.Ужгороді водій автомобіля «Дачія» ОСОБА_5 допустив зіткнення з автомобілем «Дейво-Сенс» під його керуванням. В результаті дорожньо-транспортна пригоди було суттєво пошкоджено автомобіль, згідно звіту експерта матеріальний збиток складає 27047 грн. після звернення до ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група», де була застрахована цивільно правова відповідальність відповідача, йому частково було виплачено страхове відшкодування в розмірі 16832 грн., у виплаті решти суми відшкодування без будь-яких мотивованих пояснень було відмовлено. Відмовляється відшкодувати зазначену різницю в сумі і винуватець ДТП ОСОБА_3
Позивач вважає, що такими неправомірними діями ОСОБА_3 йому спричинено моральну шкоду, оскільки факт ДТП та пошкодження автомобіля призвели до сильного стресового стану та спричинили йому значні морально-психологічні і фізичні страждання. По вказаним причинам у нього виник гіпертонічний криз і він був змушений звертатись в лікувальний заклад та проходити терапевтичне лікування. Розмір моральної шкоди ОСОБА_1 оцінює в сумі 1600 грн.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 уточнені позовні вимоги підтримали, просили суд із врахуванням гранично максимального ліміту страхового відшкодування в 25 тис. грн.. стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» на користь ОСОБА_1 невиплачену суму страхового відшкодування в розмірі 8168 грн., понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 3680 грн. та судові витрати в розмірі 356 грн. Стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 2047 грн., яка складає різницю між максимальним лімітом страхового відшкодування та фактично заподіяною шкодою, грошову компенсацію за заподіяну шкоду в розмірі 1600 грн. Стягнути з ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на оплату експертизи в розмірі 360 грн.
Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 в судовому засіданні уточнені позовні вимоги визнав частково та пояснив, що його довіритель погоджується відшкодувати ОСОБА_1 матеріальну шкоду завдану в результаті ДТП в сумі, яка складає розмір франшизи за згідно полісу № ВС/3501938 від 26.03.2009 р., що не виплачується страховою компанією, а саме 510 грн. Решту заявлених вимог до ОСОБА_3 представник вважає безпідставними та необґрунтованими.
Представник Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» в судове засіданні не з’явився повторно, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, приходить до висновку, що уточнена позовна заява підлягає до часткового задоволення з наступних підстав:
Постановою Ужгородського міськрайонного суду від 1 грудня 2009 року, якою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП, встановлено, що 27.11.2009 року о 21 год. 20 хв. останній керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухаючись в м.Ужгороді по вул.Другеті, в напрямку вул.Доманинська, на перехресті вул.Айвазовського, не дотримався безпечної дистанції та швидкості руху, допустив зіткнення в автомобілем НОМЕР_2, в результаті чого транспортні засоби отримали пошкодження.
Частиною 3 статті 61 ЦПК України передбачено, що обставини встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці факти.
Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою (ч.4 ст. 61 ЦПК України).
Судом встановлено, що за кермом автомобіля НОМЕР_3, який був пошкоджений під час ДТП, на підставі нотаріально посвідченої довіреності, виданої власницею автомобіля ОСОБА_6, знаходився позивач ОСОБА_1
Відповідно до ст.396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 цього Кодексу (захист права власності), в тому числі - на відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди (с.386 ЦК України).
З досліджених матеріалів справи вбачається, що на момент дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 27.11.2009 року, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 пов’язана з експлуатацією транспортного засобу «Дачія», р/н НОМЕР_4, згідно полісу № ВС/3501938 від 26.03.2009 р. була застрахована в ЗАТ «Страхова компанія «Українська страхова група», яка в подальшому перейменована на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група».
Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи.
Згідно ст.1194 ЦК України о соба, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Судом встановлено, що за заявою ОСОБА_1, уповноваженого представника власника автомобіля НОМЕР_5, ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» було виплачено страхове відшкодування в розмірі 16832 грн., і незважаючи на проведену ПП ОСОБА_7 на замовлення страховика оцінку №87 від 16.12.2009 р. , якою визначеного, що вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля складає 24592,03 грн., без будь-якого пояснення (мотивованого рішення) виплатити решту суми страхового відшкодування відмовляється.
Не погоджуючись із визначеною сумою завданих збитків позивачем було замовлено автотехнічне дослідження пошкодженого автомобіля. Згідно звіту про оцінку вартості матеріального збитку ПП ОСОБА_8 №10010601 від 06.01.2010 року вартість матеріального збитку, спричиненого власнику пошкодженням автомобіля НОМЕР_3, складає 27047 грн., з яких: вартість відновлювального ремонту - 25426,06 грн., втрата товарної вартості транспортного засобу - 1621 грн.
Пунктом 32.7 ст.32 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик не відшкодовує шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що з ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група», із врахуванням гранично максимального ліміту страхового відшкодування в 25 тис. грн., слід стягнути на користь ОСОБА_1 невиплачену суму страхового відшкодування в розмірі 7658 грн. (25000 грн. встановленого ліміту - 16832 грн. виплаченого страхового відшкодування - 510 грн. франшиза) та витрати на оплату експертизи в розмірі 360 грн. (розрахункова квитанція №000156 від 06.01.2010 р. ), а з ОСОБА_3 на користь позивача слід стягнути невиплачену суму страхового відшкодування (франшизу) в розмірі 510 грн.
Вимоги позивача в частині стягнення з ОСОБА_3 на його користь матеріальну шкоду в розмірі 2047 грн., яка складає різницю між максимальним лімітом страхового відшкодування - 25 тис. грн.. та фактично заподіяною шкодою - 2747 грн., до задоволення не підлягають, оскільки позивач всупереч ст.60 ЦПК України на надано суду доказу, який би підтвердив понесені ним витрати (фінансові документи щодо вартості придбаних запчастин та вартості проведених ремонтних робіт).
Відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, якщо шкода завдана внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Згідно роз’яснень, що містяться в п. 3, п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із змінами, внесеними постановою від 25 травня 2001 року №5) під моральною шкодою розуміються втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ. Моральна шкода може полягати зокрема: у приниженні честі, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв’язку з ушкодженням здоров’я. При визначенні моральної шкоди суд з’ясовує чим підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями вони заподіяні, чи знаходяться дії відповідача в причинному зв’язку з наслідками, що настали.
Приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 не доведено причинний зв'язок між діями відповідача та наслідками, які на його думку настати та спричинили йому моральну шкоду, суд приходить до переконання, що вимоги позивача в частині стягнення з ОСОБА_3 на його користь моральної шкоди в розмірі 1600 грн. до задоволення не підлягають.
У відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України пропорційно задоволених вимог, підлягають стягненню з ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» на користь позивача понесені ним витрати на оплату державного мита в розмірі 76,58 грн., з ОСОБА_3 - в розмірі 5,10 грн., а також з ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» та ОСОБА_3, солідарно, на користь позивача понесені ним витрати на правову допомогу 3680 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн., які документально підтвердженні.
Частиною 3 ст.88 ЦПК України визначено, що у розмірі зайво внесеної суми судовий збір та кошти на оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи повертаються. Позивач та його представник з заявою про повернення зайво сплаченої суми державного мита до суду не звертались.
Керуючись ст. ст. 1166, 1187 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 14, 60, 81, 88, 208, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України, суд, -
Р І Ш И В :
Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» на користь ОСОБА_1 невиплачену суму страхового відшкодування в розмірі 7658 грн., а також понесені ним витрати на оплату експертизи в розмірі 360 грн., державне мито в розмірі 76,58 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 невиплачену суму страхового відшкодування (франшизу) в розмірі 510 грн., а також понесені ним витрати на оплату державного мита в розмірі 5,10 грн.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» та ОСОБА_3, солідарно, на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на правову допомогу 3680 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.
В решті заявлених вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Микуляк П.П.