Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-8612/2010 р. Головуючий у 1 інстанції : Маврешко В.В.
Суддя-доповідач : Спас О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого Крилової О.В.,
суддів: Спас О.В.,
Бабак А.М.
при секретарі Мосіній О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що подав заяву про приєднання до апеляційної скарги
на рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 04 жовтня 2010 року
у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, 3-я особа, що не заявляє самостійних вимог –Охрімівська сільська рада Якимівського району Запорізької області про тлумачення заповіту
та зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до виконкому Охрімівської сільської ради Якимівського району Запорізької області, ОСОБА_5 про визнання заповіту недійсним, -
ВСТАНОВИЛА :
У липні 2010 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, 3-я особа, що не заявляє самостійних вимог –Охрімівська сільська рада Якимівського району Запорізької області про тлумачення заповіту та визнання права власності на спадкове майно.
В позові зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_9, після смерті якої відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку АДРЕСА_1. За свого життя, 01.02.1989 року спадкодавець ОСОБА_9 склала заповіт, посвідчений секретарем Охрімівської сільської ради Якимівського району Запорізької області, згідно якого, на випадок свої смерті вона заповідала належний їй будинок на користь ОСОБА_5
Після смерті ОСОБА_9, в установлений законом строк, позивач звернулась до державного нотаріуса Якимівського районного нотаріального округу ОСОБА_10 з заявою про прийняття спадщини. Але державний нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва на тій підставі, що спадкодавець під час укладення заповіту не зазначив який саме будинок їй заповів.
До того ж ОСОБА_5 зазначає, що вона є рідною племінницею спадкодавці, але крім неї є ще одна племінниця – ОСОБА_3, яка теж є потенційним спадкоємцем. Таким чином, за умови відсутності заповіту на її користь, позивач і відповідач є спадкоємцями п’ятої черги після померлої ОСОБА_9
Посилаючись на ці обставини, ОСОБА_5 просила суд розтлумачити заповіт, складений 01 лютого 1989 року ОСОБА_9 та посвідчений посадовою особою – секретарем Охрімівської сільської ради Якимівського району Запорізької області ОСОБА_11, викладений наступним чином: «Я, ОСОБА_12, проживающая в ІНФОРМАЦІЯ_1, на випадок моєї смерті роблю таке розпорядження: дом, находящийся в с.Охримовка Акимовского района Запорожской области завещаю ОСОБА_13», як заповіт, яким ОСОБА_9 призначено спадкоємцем належного їй спірного будинку позивача ОСОБА_5.
ОСОБА_3 ОСОБА_6, ОСОБА_7, не визнаючи позов звернулась до суду із зустрічним позовом до виконкому Охрімівської сільської ради Якимівського району Запорізької області, ОСОБА_5 про визнання заповіту недійсним.
У позові зазначали, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла їх тітка – ОСОБА_9 За своє життя, впродовж тривалого часу вона хворіла на епілепсію та слабоумство, у зв’язку з чим неодноразово проходила лікування у невропатолога та психіатра Якимівської ЦРЛ. Через свою хворобу ОСОБА_9 часто знаходилася у стані нервового розладу. За декілька днів до смерті була прикута до ліжка, не могла не тільки виконувати будь-яких дій, а і взагалі розмовляти. Відповідно до витягу з історії хвороби ОСОБА_14 на час смерті вона хворіла на інфаркт мозку, що й стало причиною ї смерті.
За своє життя ОСОБА_9 неодноразово висловлювала бажання після смерті передати свій будинок своїм племінникам – ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5, але ніколи не виказувала бажання скласти заповіт на користь якоїсь конкретної особи.
Посилаючись на ці обставини, ОСОБА_3 ОСОБА_6, ОСОБА_7 просили суд визнати недійсним заповіт ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 , засвідчений секретарем виконавчого комітету Охрімівської сільської ради Якимівського району Запорізької області ОСОБА_11 у спадковому реєстрі 01.02.1989 року за №11.
Просили зобов’язати нотаріуса Якимівської районної державної нотаріальної контори видати свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_3 ОСОБА_6, ОСОБА_7, яке відкрилося після смерті спадкодавця ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 та яке складається із житлового будинку АДРЕСА_1
Рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 04 жовтня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, 3-я особа, що не заявляє самостійних вимог –Охрімівська сільська рада Якимівського району Запорізької області про тлумачення заповіту, задоволено.
Розтлумачено заповіт, складений 01.02.1989 року ОСОБА_9 та посвідчений посадовою особою – секретарем Охрімівської сільської ради Якимівського району Запорізької області ОСОБА_11, як заповіт, яким ОСОБА_9 заповіла на випадок своєї смерті належний їй будинок АДРЕСА_1 ОСОБА_5.
У зустрічному позові ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до виконкому Охрімівської сільської ради Якимівського району Запорізької області, ОСОБА_5 про визнання заповіту недійсним та покладення на нотаріуса зобов’язання видати свідоцтва про право власності на будинок, відмовлено.
В апеляційні скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити, у задоволені позову ОСОБА_5 відмовити.
До апеляційної скарги приєднався ОСОБА_4
Інші позивачі з рішенням суду погодилися.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
З матеріалів справи вбачається, що суд правильно встановив правовідносини, які склалися між усіма учасниками справи, дав їм належну правову оцінку. Під час розгляду справи апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції дотримався вимог ст. 212 ЦПК України і оцінив всі надані сторонами докази на ґрунті всебічного, повного, об’єктивного та безпосереднього їх дослідження, а також оцінив належність допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, відобразив в рішенні результати оцінки доказів. Рішення суду є законним та обґрунтованим, відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України, якою визначено, що законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції спірні правовідносини вірно врегульовані за ст. ст. 1217, 1223, 1256, 213 ЦК України, якими передбачено спадкування за заповітом особами, які в ньому зазначені, а також передбачена можливість тлумачення змісту правочину, зокрема, щодо з’ясування змісту окремих частин правочину шляхом порівняння з усім його змістом, намірами сторін.
Правильність здійсненого судом тлумачення заповіту підтверджується дослідженими судом доказами, а саме, заповітом, довідками сільської ради про наявність у померлої особи лише спірного житлового будинку, свідоцтвом про право власності ОСОБА_9 тільки на вказаний будинок, іншими доказами.
Суд першої інстанції належним чином дослідив зустрічні позовні вимоги і дійшов обґрунтованого висновку про відсутність передбачених законом підстав для визнання заповіту недійсним та про зобов’язання нотаріуса видати позивачам за зустрічним позовом свідоцтва про право власності на спадщину за законом.
Діючи згідно ст. ст. 10, 11 ЦПК України, які покладають на суд обов’язок здійснювати судочинство на засадах змагальності та диспозитивності, суд встановив, що надані позивачами за зустрічним позовом докази не дають підстав ані для застосування ч. 1 ст. 1257, ані ч. 2 ст. 1257 ЦК України, оскільки вказані позивачі одночасно заявляли про наявність обох цих підстав для визнання заповіту недійсним. В зустрічному позові позивачі посилалися і на ті обставини, що спадкодавець ОСОБА_9 не усвідомлювала значення своїх дій і не могла керувати ними, що правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що підпис в заповіті викликає у них сумнів.
Незважаючи на те, що підстави позовних вимог викладених зазначеним чином є непослідовними та такими, що взаємно виключають одні інших, суд першої інстанції ретельно дослідив їх, перевірив їх відповідність наданим доказам і встановив, що позов задоволенню не підлягає.
Доводи апеляційної скарги, в яких апелянти повторюють обставин, якими заперечувалися позовні вимоги за первісним позовом або обґрунтовувалися вимоги за зустрічним є неспроможними. Перелічені обставини були належним чином досліджені під час розгляду справи в суді першої інстанції і знайшли своє відображення в рішення суду, що перевірено під час апеляційного розгляду справи і вище зазначено в даній ухвалі.
Доводи щодо незрозумілості для апелянтів певних письмових доказів у справі, зокрема, довідки сільської ради про відсутність у спадкодавці іншої, ніж спірна, нерухомості не спростовують висновків рішення суду. Суд зробив правильний висновок про належність спадкодавцю лише одного житлового будинку. Доказів на спростування даної обставини інша сторона не надала.
Доводи апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції роз’яснень п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» щодо необхідності встановлення відповідності чи невідповідності правочину вимогам законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину є безпідставними, тому що дане питання правильно вирішене судом з застосуванням належних норм матеріального права, незважаючи на ту обставину, що всі позовні вимоги позивачі за зустрічним позовом ґрунтували саме на нормах ЦК України 2003р. Нормами ЦК України 2003р. мотивують свої доводи вказані позивачі і в апеляційній скарзі.
Довід апеляційної скарги щодо недійсності заповіту з тих підстав, що на час його складання у 1989р. існував колгоспний двір, на який, згідно ст.563 ЦК України 1963р. спадкоємство не відкривається, суперечить діючому законодавству. Дана норма права регулювала правовідносини осіб щодо обсягу спадщини, що відкрилася, до 16.12.1993р., коли втратила чинність згідно Закону України №3718-12.
На спірне майно спадщина відкрилася 28.12.2009р. і питання щодо відкриття спадщини вирішується згідно з діючим на вказаний час законом, а саме, згідно ст. 1218, 1220 ЦК України. У відповідності до цих норм матеріального права спадщина відкривається у день смерті особи, при цьому до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Доказів того, що спірне майно не належало спадкодавцю на час її смерті суду не надано.
Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.
Немає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та для постановляння нового рішення по справі
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313 – 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4, який приєднався до апеляційної скарги відхилити.
Рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 04 жовтня 2010 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий:
Судді: