Справа N 2-565

          2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

    "30" листопада 2010 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді ЗИМОГЛЯД В.В.

при секретарі ГАЛИКІНІЙ Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсним в частині покупця договору купівлі-продажу житлового будинку, суд

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2009 року позивачка звернулася до суду з вказаним позовом та просить: визнати недійсним в частині покупця договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 укладений 04.03.2008 між відповідачами ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2; перевести на неї права та обов»язки покупця за договором купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 укладений 04.03.2008 р. між відповідачами ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2.

У липні 2010 року позивачка надала суду уточнену позовну заяву, в якій просить: визнати недійсним в частині покупця договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 укладений 04.03.2008 між відповідачами ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2; перевести на неї та ОСОБА_6 права та обов»язки покупця за договором купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 укладений 04.03.2008 року між відповідачами ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2.

Свої позовні вимоги позивачка мотивує тим, що 4 березня 2008 року між ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2, який доводиться їй сином, було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_2 який посвідчено приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_7 4.03.2008 р. За вказаним договором купівлі-продажу ОСОБА_8 є покупцем, а ОСОБА_3. ОСОБА_4 є продавцями часток зазначеного будинку. Відповідно до зазначеного договору купівлі-продажу ОСОБА_3 передав у власність 1/3 частину житлового будинку, ОСОБА_4 передала 2/3 частини житлового будинку, а ОСОБА_2 прийняв у власність житловий будинок АДРЕСА_1 Продаж було вчинено за 71272 гривень. 29.03.2008 р. в КП ММБТІ, ОСОБА_9 зареєстрував за собою право власності на вказаний будинок. Після реєстрації права власності, її син ОСОБА_2 та його дружина ОСОБА_5 були зареєстровані в житловому будинку АДРЕСА_1 Під час укладання зазначеного договору купівлі-продажу її син ОСОБА_2 виступав покупцем, але фактично при укладанні цього правочину вона була покупцем, оскільки розрахунок за вказаним договором здійснювався нею за їх власні кошти. Цей факт підтверджується власноруч написаними відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розписками про отримання грошей за продаж житлового будинку. Відповідно до зазначених розписок 4 березня 2008 року ОСОБА_3 за продаж житлового будинку АДРЕСА_1 отримав від неї грошову суму у розмірі 17000 доларів США. Розписка отримана ними від ОСОБА_4, підтверджує той факт, що ОСОБА_4 4 березня 2008 року отримала від неї грошові кошти у сумі 39000 доларів США за продаж житлового будинку АДРЕСА_1. Таким чином, загальна сума грошових коштів переданих ними за купівлю житлового будинку АДРЕСА_1 складає 56000 доларів США, що відповідно до курсу НБУ складає 426720,00 грн. У зв'язку з тим, що житловий будинок АДРЕСА_1 був придбано за її власні грошові кошти, вона маює право на переведення прав та обов'язків покупця за договором від 04.03.2008 р., який був укладений 4 березня 2008 року між ОСОБА_3, ОСОБА_4 (продавці) та ОСОБА_2 (покупець).

У судовому засіданні позивачка позов підтримала в повному обсязі і пояснила,що не дивлячись на те, що вона офіційно розірвала шлюб зі своїм чоловіком, вони проживали однією сім’єю. Оскільки її чоловік ОСОБА_6 працює за кордоном і перебуває  у тривалих відрядженнях, то частину зароблених коштів, він давав їй для витрачання на власний розсуд. З часом, у неї зібралась достатня сума коштів на придбання будинку, і тому що її чоловік любить займатися господарством та поратися на земельній ділянці, вона вирішила придбати будинок. Крім того, вказаний будинок, вони збиралися з чоловіком, подарувати своєму синові ОСОБА_2 оскільки він нещодавно одружився і у нього не було власного житла. Згодом, вона підібрала варіант купівлі будинку, який її влаштовував за ціною. Зустрівшись з продавцями, вона домовилась про час укладення трехстороньої угоди. В призначений час, всі сторони по угоді зібрались у нотаріуса. Під час передачі коштів продавцям, з’ясувалося, що вона не взяла з собою паспорт. Оскільки з нею був її син ОСОБА_2, а  інші учасники трехстороньої угоди  поспішали, щоб не відкладати час укладення договору купівлі-продажу, він виступив замість неї в якості покупця.

У вересні 2007 року одружився її син ОСОБА_2 В зв’язку з тим, що молодого подружжя не було коштів для придбання власного житла, вони зареєструватися і проживати у спірному будинку.  

Оскільки, під час укладання договору купівлі-продажу житлового будинку були певні обставини, які перешкодили в оформленні договору, позивачка просить перевести на неї і її чоловіка право покупця за договорами від 04.03.2008 року, який був укладений між ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2

Відповідачка ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_10 у судовому засіданні позов не визнали та пояснили, що 22.09.2007р. між нею та ОСОБА_9 було укладено шлюб. В зв’язку з тим, що у них не було власних коштів на придбання житла, то їх батьки в рівних частках надали їм кошти. Таким чином, під час перебування у шлюбі 4.03.2008р. ними був придбаний житловий будинку АДРЕСА_1, за кошти її батьків та кошти батька її чоловіка ОСОБА_2. Договір купівлі-продажу підписано між ОСОБА_9, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, та посвідчено приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим номером 1206. Договір купівлі-продажу у повному обсязі відповідає вимогам діючого законодавства України, сторонами та нотаріусом при укладенні та посвідченні угоді дотриманні всі умови, передбаченні положеннями розділів 2 та 3 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», тобто, продавці укладаючи договір реально розуміли кому саме вони відчужують будинок, а хто саме передавав кошти на придбання будинку не має ніякого значення. Та обставина, що будинок придбався як спільна сумісна власність подружжя підтверджується також тим, що без її згоди договір не був би укладено, так як у нотаріальній справі за цим договором є її підпис як дружини ОСОБА_9 Крім того, очевидно також те, що на момент укладання договору купівлі-продажу у ОСОБА_11 не було наміру придбати будинок, у противному випадку саме вона б була стороною по договору. Сама по собі розписка не є додатком до договору, та не вносить до змісту угоди ніяких змін, тим більше, що сама ОСОБА_11 була присутня при укладанні договору та при здійсненні усіх нотаріальних дій, і розуміла, що право власності у момент укладення договору переходить до її сина, а значить відповідно до вимог ст.60 СК України і його  дружини.

Відповідачка та її представник просять відмовити в задоволені позову, оскільки вважають, що цей позов подано в суд, з метою виключення будинку з предметів розподілу майна.

Представник третьої особи  ОСОБА_12 у судовому засіданні позов підтримав і пояснив, що ОСОБА_1  і ОСОБА_6 тривалий час перебували у шлюбі. З часом, так склалися обставині, що їм довилося розірвати шлюб, але і після розлучення, вони проживали однією сім’єю і підтримували подружні стосунки. ОСОБА_2 працював і працює  за кордоном на посаді пілота. Його робота пов’язана з тривалими відрядженнями. Зароблені ним кошти, він передавав ОСОБА_1 для того, щоб вона могла витрачати їх  власний розсуд. Крім того, вони збиралися придбати будинок, щоб подарувати його своєму синові ОСОБА_2, т.я. він одружився і у них не було коштів для придбання власного житла. В березні 2008 року, його дружина придбала будинок АДРЕСА_1, в якому зареєструвалися і стали проживати його син зі своєю дружиною. Через деякий час сім’я сина розпалась і в оформленні договору дарування відпала необхідність.  Крім того, перебуваючи у відпустці він користується спірним будинком і господарює на прилеглій до нього земельній ділянці.

Таким чином, він вважає, що позов підлягає повному задоволенню, оскільки його син ОСОБА_2 та його дружина ОСОБА_5 не мали власних коштів для придбання житла, а розрахунок по договору купівлі-продажу спірного житлового будинку від 04.03.2008 року провадила його дружина ОСОБА_1 і фактично вони були покупцями.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з»явився, проте надав суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутність і зазначив, що підтримує раніше надані пояснення, відповідно до яких, йому після смерті дітей залишилася в  спадщину  1/3 частина житлового будинку АДРЕСА_1, а його невістці ОСОБА_4 - 2/3 частини вказаного будинку. Оскільки вони не збиралися проживати в цьому будинку, то  вирішили його продати. Згодом, до них звернулися покупці і вони домовились про зустріч.  Під час огляду житлового будинку, вони запропонували  ОСОБА_2 надати їм завдаток в рахунок подальшого оформлення угоди купівлі-продажу, на що той відповів, що необхідно будинок оглянути його матері, оскільки вона буде за власні кошти розраховуватися за угодою. Після того, як ОСОБА_1, оглянула будинок, то погодилася його придбати за 56 000 доларів США. Під час укладання договору купівлі-продажу житлового будинку у нотаріуса були присутні він, його невістка – ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_1, яка давала йому та його невістці гроші, про що вони написали розписки. За таких обставин він вважав, що покупцем є ОСОБА_1, яка давала кошти та претензій до покупця у нього не було.            

Відповідачка ОСОБА_4 в судове засідання не з»явилася, проте надала суду письмову заяву про розгляд справи у її відсутність та що підтримує раніше надані пояснення, відповідно до яких, вона оформила спадщину на 2/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1, а її свекор оформив спадщину на  1/3 частину будинку. Попереднім обговоренням продажу будинку займався ОСОБА_3, а вона приймала участь в укладанні самого договору купівлі-продажу. Зустрівшись в призначений час у нотаріуса разом зі своїм свекром ОСОБА_3, та  ОСОБА_2 і ОСОБА_1 вони уклали вказану угоду.  Перед тим, як укласти угоду, в окремій кімнаті нотаріальної контори, ОСОБА_1 надала їм кошти, про що вони з ОСОБА_3 написали їй розписки.

В зв’язку з тим, що у ОСОБА_1 надала кошти на придбання будинку, вона вважає, що позов підлягає задоволенню, оскільки фактичним покупцем за угодою, була ОСОБА_1

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з»явився, проте надав суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутність та зазначив що підтримує раніше надані пояснення згідно яких 22.09.2007 року він одружився з відповідачкою по справі ОСОБА_5.В той час, він працював міліціонером в Мелітопольському ЛО УМВД, а його дружина була студенткою. Власних коштів на придбання будинку у них не було. Його батько ОСОБА_2 працював пілотом за кордоном і надавав його матері ОСОБА_1 достатньо коштів, які вона заощадила для придбання будинку. Після того, як його мати домовилася з умовами укладення угоди про придбання будинку з ОСОБА_3 і ОСОБА_4, то вони призначили час оформлення угоди. В призначений час 4.03.2008 року, він зі своєю матір ’ю  ОСОБА_1 зустрілись у нотаріуса разом з продавцями. В окремій кімнаті нотаріальної контори, його мати ОСОБА_1 заплатила продавцям свої кошти за придбання будинку, про що ті написали відповідні розписки. В зв’язку з тим, що його батьки збирались подарувати йому житло, а у його матері не було при собі посвідчення особи, то, на підставах власної довіри,  договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1, було оформлено на нього, хоча фактично покупцем по угоді являлася його мати ОСОБА_1

В ході судового слідства приватний нотаріус ОСОБА_7 надала суду письмові пояснення в яких вона зазначила, що зі сторонами по справі, вона особисто не знайома.  4.08.2008 року між ОСОБА_3, ОСОБА_4, діючої як законного представника від імені свого малолітнього сина ОСОБА_13, та ОСОБА_2 вона посвідчила договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1. На укладення вказаного договору, дружина покупця ОСОБА_14 надала свою письмову згоду. Для розрахунку сторін за угодою, їм була надана окрема кімната розташована в нотаріальній конторі. Після того, як сторони розрахувалися, вони зайшли до неї в кабінет і на її питання продавці підтвердили, що отримали всі кошти за угодою і не мають претензій за розрахунку. Впевнившись у їх намірах, вона посвідчила вищезазначений договір.

Вислухавши та дослідивши пояснення позивачки, відповідачів по справі, приватного нотаріуса ОСОБА_7, а також пояснення відповідачки ОСОБА_5 та її представника, пояснення представника третьої особи ОСОБА_6, свідків: ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає необхідним позовні вимоги позивачки задовольнити частково на наступних підстав.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так 22.09.2007 року ОСОБА_2 одружився з відповідачкою по справі ОСОБА_5 В той час, він працював міліціонером в Мелітопольському ЛО УМВД, а його дружина була студенткою. Власних коштів на придбання будинку у них не було, що підтверджується поясненнями самих ОСОБА_2 і ОСОБА_5, а також поясненнями всіх свідків по справі.

04.03.2008 року між ОСОБА_3, ОСОБА_4, діючої як законного представника від імені свого малолітнього сина ОСОБА_13, та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 посвідченого приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_7, що підтверджується копією договору /а.с. 6/.

Згідно копії договору купівлі-продажу від 04 березня 2008 року, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, надалі Продавці, з одного боку, та ОСОБА_2, надалі Покупець, з другого боку, уклали договір, згідно яких: продавці продали, а покупець купив належний продавцям на праві приватної власності житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, розташованого на земельний ділянці площею 910 кв.м.

Згідно п. 4 договору купівлі-продажу житлового будинку продаж вчинений за 71272 гривні, які продавці одержали від покупця повністю до підписання цього договору.

Факт отримання коштів ОСОБА_3 і ОСОБА_4 підтверджується розписками, а саме відповідно до розписки /а.с. 14/ ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_1 кошти за продаж будинку по вул. Комінтерна, б. 146, в сумі 17000 доларів США, та відповідно до розписки /а.с. 15/ ОСОБА_4 отримала від ОСОБА_1 кошти за продаж будинку по вул. Комінтерна, б. 146, в сумі 195 000 грн, що в еквіваленті становить 39000 доларів США.

Вказані розписки ніхто зі сторін не оскаржував, отже з тим фактом, що гроші на придбання будинку давала сама позивачка ОСОБА_1 сторони погодились, а тому підстав не приймати їх до уваги у суду немає.

Позивачка у судовому засіданні пояснила, що на придбання будинку вона вклала свої особисті кошти, та кошти які надсилав їй для власних потреб її чоловік ОСОБА_6, працюючи пілотом за кордоном. Цей факт також підтвердив представник третьої особи ОСОБА_6, який пояснив, що ОСОБА_6 хоча і був розлучений з ОСОБА_1, проте вони продовжували проживати однією сім’єю  і тому він передавав їй зароблені у власне користування. Після того, як їх син ОСОБА_2 одружився, вони планували подарувати йому будинок, т.я. в нього не було власного житла і коштів на його придбання.

Також зазначений факт підтвердив і відповідач ОСОБА_2, який пояснював, що будинок був придбаний за кошти його матері, ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_5 не заперечує, що у покупку будинку були вкладені особисті кошти ОСОБА_1, які надавав їй ОСОБА_6

Відповідно до показань свідка ОСОБА_16, яка у судовому засіданні пояснила, в лютому 2008 року відповідачка ОСОБА_5 познайомила її зі своїм чоловіком  ОСОБА_2, після чого вона іноді заходила до них в гості. В літку 2009 року, вона відпочивала на морі разом з сім’єю ОСОБА_2 і зі слів ОСОБА_5 дізналася, що їх батьки склалися і за спільні кошти їм придбали будинок.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_15, пояснила, що ОСОБА_5 доводиться їй хрещеною донькою, а її мати ОСОБА_17 її кумою. Саме від ОСОБА_17 їй стало відомо, що вона разом із батьками свого зятя ОСОБА_2 збирається вкласти половину коштів на придбання будинку для сім’ї своєї доньки, для чого їй потрібно 28 000 доларів США, а так як у неї не вистачало коштів то вона просила у неї в борг 500 доларів США, але та відмовила в проханні, оскільки у неї не було в наявності вказаної суми.

 В судовому засіданні свідок ОСОБА_18 пояснила, що на ОСОБА_17 доводиться їй сестрою.  На початку березня 2008 року на прохання своєї сестри ОСОБА_17 вона надала їй в борг 500 доларів США, але договір займу вони не укладали, оскільки являються родичами. Як та їй пояснила, кошти потрібні для того, щоб придбати будинок її донці доньки ОСОБА_5

В судовому засіданні свідок ОСОБА_17 пояснила, що відповідачка по справі ОСОБА_5 доводиться їй рідною донькою. У вересні 2007 року, її донька ОСОБА_5 одружилася з ОСОБА_2 В зв’язку з том, що у них не біло власного житла і коштів на його придбання, то вони з сватами ОСОБА_2  домовилися, що придбають будинок за спільні кошти. В листопаді 2007 року вибрали будинок, котрий влаштовував всіх по ціні. До листопада 2008 року ОСОБА_3 оформлював документи необхідні для укладення угоди.  Після того, як всі документи були зібрані,  було призначено час укладення угоди у нотаріуса. В придбання будинку, вона вклала 28 000 доларів США, тобто половину вартості будинку, але розписок за передачу коштів  не оформлювала, т.я. заздалегідь знала, що продавці будуть укладати договір купівлі-продажу з її зятем ОСОБА_2 В зв’язку з тим, що такий варіант укладення угоди, її задовольнив, вона не була присутня при її укладенні договору купівлі-продажу.  Надані нею кошти складалися з 20 000 доларів США отриманих нею за  продаж будинку, який вона отримала у спадщину після своєї матері, а також 500 доларів США, котрі взяла в борг у ОСОБА_18

 Після укладення договору, її донька з зятем, проживали у вказаному будинку.    

В судовому засіданні свідок ОСОБА_19 поясни, що відповідачка по справі ОСОБА_5 доводиться йому рідною донькою. У вересні 2007 року, вона одружилася з ОСОБА_2 В зв’язку з том, що у них не біло власного житла і коштів на його придбання, то вони з сватами ОСОБА_2  розмовляли про те, що слід дітям придбати будинок. Після того, як знайшли будинок і домовилися з продавцями про його продаж. При укладанні угоди в кабінеті нотаріуса, він не був присутній, але знав умови договору зі слів продавців ОСОБА_3, котрих відвозив додому після оформлення договору. В придбання будинку вони з дружиною вкладали частку коштів, але він не знає яку, тому що цим займалася його дружина ОСОБА_17 Крім того, він пояснив, що дійсно його дружина отримала в спадок будинок, але він був проданий за 2000 доларів США. Де брала кошти його дружина, йому не відомо.

Надаючи оцінку показанням свідків, допитаних у судовому засіданні, суд враховує, що ОСОБА_17 і ОСОБА_19 є батьками ОСОБА_5, а ОСОБА_18 є сестрою ОСОБА_19, та що батьками ОСОБА_2 є ОСОБА_1 та ОСОБА_6, тобто найближчими родичами, котрі можуть бути заінтересованими у вирішенні справи. Крім того, свідок ОСОБА_16 знаходиться у дружніх відносинах з відповідачкою ОСОБА_5

Як вбачається з пояснень свідків ОСОБА_18 і  ОСОБА_15, зі слів матері відповідачки ОСОБА_5 - ОСОБА_20 їм відомо про те що її батьки вклали в придбання будинку, половину його вартості. В свою чергу свідку ОСОБА_16 по це відомо зі слів самої відповідачки ОСОБА_5, але жоден з цих свідків, особисто, не  був присутній ні під час укладення угоди, ні при передачі коштів на придбання будинку.

Суд критично відноситься до пояснень свідка ОСОБА_17 в частині того, що вона вклала в придбання будинку АДРЕСА_1, половину його вартості, а саме 28 000 доларів США, котрі склалися з продажу спадкового будинку, та отриманні позики, оскільки її пояснення спростовуються  поясненнями її чоловіка ОСОБА_19, котрий в судовому засіданні пояснив, що спадковий будинок його дружина дійсно продала, але за його продаж вона отримала 2000 доларів США, про наявність інших коштів, а також укладенні договору позики, йому нічого не відомо.

Відповідачка ОСОБА_5 заперечуючи проти позовних вимог, всупереч ст. ст. 10, 60 ЦПК України, не надала доказів на спростування позовних вимог, а обмежилась їх тлумаченням на власний розсуд. Не надано нею доказів тієї обставини, що вона, її батьки, особисто мали в наявності достатні кошти в рахунок оплати половини вартості будинку АДРЕСА_1 для придбання житла.

Крім того, суд вважає, що слід урахувати ту обставину, що під час укладення угоди, а саме передачі коштів продавцям ОСОБА_3, з’ясувалося, що позивачка по справі ОСОБА_1 не взяла з собою посвідчення особи, а т.я. угода була трехстороньою і в подальшому вони збиралися зі своїм чоловіком подарувати придбаний будинок своєму синові ОСОБА_2, то вирішила, що замість неї в якості покупця за угодою  буде її син ОСОБА_2 хоча фактично вона являлась покупцем, оскільки своїми коштами розрахувалась з продавцями за придбаний будинок.

Таким чином, доведеність тієї обставини, що спірний житловий будинок був придбаний позивачкою за її власні кошти та є приватною власністю позивача підтверджується, як поясненнями відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (продавцями будинку), так і письмовими доказами, а саме розписками про отримання грошових коштів продавцями особисто від ОСОБА_1, за прожаж належного їм будинку (а.с. 14, 15).

Суд вважає, що не має підстав не довіряти поясненням відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, оскільки вони не є зацікавленими особами в результаті розгляду справи, а також не знаходяться в дружніх або родинних відносинах ні з позивачкою ОСОБА_1, ні з відповідачами ОСОБА_2 і ОСОБА_5

Згідно за ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, крім передбачених ч. 2 зазначеної статті способів захисту прав та інтересів, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 20.12.1995 року судами розглядаються також позови, пов’язані з охороною права приватної власності. Відповідні положення щодо захисту права приватної власності поширюються також і на особу, яка хоча не є власником, але володіє майном з підстав, передбачених законом чи договором.

Визнаючи недійсним правочин купівлі-продажу в частині покупця будинку, що не тягне недійсності інших частин правочину не вимагає застосування передбачниех ст. 216 ЦК України наслідків.

Судом встановлено, що фактично власником житлового будинку по АДРЕСА_1 є позивачка ОСОБА_1, оскільки за її особисті кошти купувалось вказане нерухоме майно.  

Таким чином, суд вважає необхідним визнати недійсним в частині покупця договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_2 укладеного 04.03.2008 року між ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2, та перевести на позивачку ОСОБА_1 права та обов’язки покупця за договором купівлі-продажу житлового будинку від 04.03.2008 року.

Крім того, суд вважає, що слід відмовити  в частині позову про переведення права покупця на ОСОБА_6, оскільки як вбачається з доказів вивчених в ході судового слідства, подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_6 хоча і розірвали шлюбні відносини, але продовжували жити однією сім’єю і вести спільне господарство. Робота ОСОБА_6 була пов’язана з тривалими відрядженнями, в яких він перебував за кордоном і тому періодично надавав частину зароблених ним коштів у її власне користування та витрати на власний розсуд. Крім того, ні представник 3-ї особи, ні ОСОБА_2, ні ОСОБА_5, не заперечують той факт, що в придбання будинку були вкладені кошти, які заробляв  ОСОБА_6 і передавав позивачці для її власних потреб.  

Суд вважає, що не потребує доказування той факт, що чоловік позивачки ОСОБА_6 працює за кордоном на посаді пілота і заробляє значні кошти, оскільки цей факт не оспорюється учасниками процесу.

Між ОСОБА_1 і ОСОБА_6 дійсно була усна домовленість, що вони придбають будинок і подарують його своєму сину, в зв’язку з чим, тривалий час позивачка ОСОБА_1 заощаджувала кошти, але ОСОБА_6 особисто не був присутній ні при укладенні угоди, ні при передачі коштів продавцям, а також не давав письмового доручення позивачці, про витрату наданих ним коштів саме на придбання житла.   Таким чином, розпорядившись коштами на свій власний розсуд, позивачка придбала будинок АДРЕСА_1.

Керуючись ст. ст. 8, 16, 88, 328, 368, 392, 651, 655 ЦК України, ст. 15, 57-61, 84, 107, 208, 212-215 ЦПК України

                      В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсним в частині покупця договору купівлі-продажу житлового будинку – задовольнити частково.

          В изнати договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 укладений 04.03.2008 року між ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2, недійсним в частині покупця.

   Визнати що покупцем житлового будинку АДРЕСА_1 за договором, укладеним 04.03.2008 року, є ОСОБА_1.

   В частині переводу права покупця на ОСОБА_6 відмовити.  

   Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

    Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: