Справа № 2-1333/
2010 рік
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 листопада 2010 року
Гірницький районний суд м. Макіївки Донецької області у складі:
головуючого - судді Супрун М. Ю.
при секретарі - Антуль А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Макіївці цивільну справу
за позовом Публічного акціонерного товариства „Всеукраїнський акціонерний банк” в особі відділення № 97 Публічного акціонерного товариства „Всеукраїнський акціонерний банк” до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором
та
за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства „Всеукраїнський акціонерний банк”, третя особа: ОСОБА_2, про визнання недійсними кредитного договору, договору поруки та договору застави,
В С Т А Н О В И В :
В лютому 2010 року Відкрите акціонерне товариство „ Всеукраїнський акціонерний банк ” в особі відділення № 97 Відкритого акціонерного товариства „Всеукраїнський акціонерний банк”, назва якого під час розгляду справи була змінена на Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк», звернулось до суду з вищезазначеним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, в якому посилалось на те, що 01 квітня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством „Всеукраїнський акціонерний банк” та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 127А/08-М, за умовами якого банк надав останньої кредит в сумі 9673,27 доларів США, зі сплатою 14,7 %, а з 12 листопада 2008 року - 17, 5 % річних та кінцевим терміном погашення 29 березня 2013 року. Крім того, 01 квітня 2008 року в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_1 був укладений договір застави автотранспортного засобу марки ЗАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2. Одночасно з договором кредиту та договором застави між ВАТ „Всеукраїнський акціонерний банк” та ОСОБА_2 був укладений договір поруки, згідно з яким останній зобов’язався в разі невиконання позичальником ОСОБА_1 своїх зобов’язань щодо погашення кредиту, відповідати перед банком солідарно за вказаним кредитним договором. Враховуючи те, що взяти на себе зобов’язання за договором кредиту ОСОБА_1 належним чином не виконувались, просив стягнути з останньої та ОСОБА_2 солідарно на користь банку заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 71132, 14 грн.
В свою чергу, в травні 2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства „ Всеукраїнський акціонерний банк ” про визнання кредитного договору № 127А/08-М від 01 квітня 2008 року, договору застави автотранспортного засобу від 01 квітня 2008 року, укладених між нею та банком і договору поруки від 01 квітня 2008 року, укладеного між ОСОБА_2 та банком недійсними, в зв»язку з тим, що при укладенні договору кредиту банком було допущено порушення вимог валютного законодавства, оскільки він не мав індивідуальної ліцензії для здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування. Крім того, посилалась на те, що при укладенні даного договору банк, в порушення вимог ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» включив в кредитний договір умови, які є несправедливими, так як надав кредит у валюті, курс якої на теперішній час значно зріс до курсу національної валюти України що стало причиною здорожчання кредитного ресурсу. Вважає, що у зв»язку з істотної зміною становища щодо виконання нею боргових зобов»язань є підстави для визнання кредитного договору недійсним та пов»язаних з ним договорів застави та поруки.
Вищевказані позови ухвалою суду від 15 червня 2010 року були об»єднані в одне провадження.
У судовому засіданні представник ПАТ „Всеукраїнський акціонерний банк” Овчаренко С.В., діючий на підставі довіреності, позовні вимоги уточнив та суду пояснив, що 01 квітня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством „Всеукраїнський акціонерний банк”, яке 28.04.2010 року було перейменоване в Публічне акціонерне товариство „Всеукраїнський акціонерний банк”, та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 127А/08-М, за умовами якого банк надав ОСОБА_1 кредит в сумі 9673,27 доларів США, зі сплатою 14,7 %, а з 12 листопада 2008 року - 17, 5 % річних та кінцевим терміном погашення 29 березня 2013 року щомісячними платежами за графіком, встановленим додатком № 1 до кредитного договору. Крім того, 01 квітня 2008 року в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_1 був укладений договір застави автотранспортного засобу марки ЗАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2. Більш того, одночасно з договором кредиту та договором застави між ВАТ „Всеукраїнський акціонерний банк” та ОСОБА_2 був укладений договір поруки, згідно з яким останній зобов’язався в разі невиконання позичальником ОСОБА_1 своїх зобов’язань щодо погашення кредиту, відповідати перед банком солідарно за вказаним кредитним договором. Враховуючи те, що взяти на себе зобов’язання за договором кредиту ОСОБА_1 належним чином не виконувались, просив стягнути з останньої та ОСОБА_2 солідарно на користь банку заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 76 574, 25 грн., яка складається з заборгованості за кредитом – 8908, 22 дол. США, несплачених процентів за користування кредитом (поточні та прострочені) – 742, 77 дол. США, штрафу за неповернення кредиту в сумі 5442,11 грн. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання договорів кредиту, застави та поруки недійсними просив відмовити, посилаючись на те, що при укладенні вказаних договорів сторонами були дотримані усі вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст договорів не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особи, що вчинили вказані правочини мали необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників правочинів було вільним і відповідало їх внутрішній волі; дані правочини вчинені у формі, встановленій законом - письмовій; правочини спрямовані на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. Крім того, ОСОБА_1 до моменту укладення договору кредиту була ознайомлена з його змістом, погодилась з його умовами та уклала його без жодних заперечень. Також, посилався на те, що при укладенні кредитного договору ОСОБА_1 була надана інформація, передбачена ст. 11 Закону України «Про захист прав споживача», в тому числі доведено то, що валютні ризики (тобто ризики коливання валютних курсів) під час виконання зобов'язань за кредитним договором несе споживач. Вважає, що доводи ОСОБА_1, що банк не мав права здійснювати кредитні операції з видачі кредиту в іноземній валюті є безпідставними, так як Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк» здійснює свою діяльність виключно на підставі генеральної ліцензії, а індивідуальної ліцензії не має, оскільки здійснення кредитних операцій, у тому числі надання кредиту в іноземній валюті не потребує наявності індивідуальної ліцензії. Враховуючи викладене, просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
ОСОБА_1 в судовому засіданні позов Публічного акціонерного товариства „Всеукраїнський акціонерний банк” не визнала в повному обсязі, та суду пояснила, що 01 квітня 2008 року між нею та Відкритим акціонерним товариством „Всеукраїнський Акціонерний Банк”, було укладено кредитний договір № 127А/08-М., на час укладення якого вона надала інформацію про фінансово-майновий стан та довідку про отримання нею доходу у національній валюті України. Відповідно до п. 1.1. кредитного договору банк, як кредитор зобов'язався надати їй, як позичальнику у тимчасове користування на умовах зазначених в цьому договорі грошові кошти у сумі 9 673, 27 доларів США, зі сплатою 14,7 % річних (а з 12.11.2008 р. - 17,5 процентів річних), кінцевим терміном повернення основної заборгованості до 29 березня 2013 року. У забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором між нею та банком було укладено договір застави від 01 квітня 2008 року, посвідчений нотаріально, відповідно до умов якого вона передала в заставу банку у якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором транспортний засіб марки ЗАЗ, модель ТF699Р LАNОS, легковий седан, 2008 року випуску, колір чорний, двигун №НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить їй на праві власності. Також між її чоловіком ОСОБА_6 та ВАТ „ВіЕйБі Банк” було укладено договір поруки від 01 квітня 2008 року, згідно якого ОСОБА_7 виступив її поручителем. Вважає, що кредитний договір від 01 квітня 2008 року був укладений з порушенням вимог валютного законодавства та Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки надання та одержання кредиту в іноземній валюті, використання іноземної валюти, як засобу платежу можливо при дотриманні суб'єктами господарських відносин імперативних вимог законодавства, щодо одержання відповідної індивідуальної ліцензії, яку Відкрите акціонерне товариство „Всеукраїнський Акціонерний Банк” не одержувало . Крім того, на день укладання кредитного договору іноземний курс валюти становив: 1 долар США = 5,05 грн., та на сьогоднішній день становить 1 долар США = 7,92 грн. Отже, існує істотна зміна становища, щодо виконання боргових зобов'язань за кредитним договором і подальше виконання кредитного договору на умовах, що діють на даний час є порушенням одного із принципів цивільно - правових відносин, які закріплені у статті 3 Цивільного кодексу України - принципу справедливості. У зв'язку з тим, що проведення розрахунків за кредитним договором є суттєвою умовою кредитного договору, вважає, що визнання його недійсним в частині проведення розрахунків в іноземній валюті тягне за собою його неможливість виконання цілком. Крім того, в результаті укладення кредитного договору їй були завдані збитки у зв'язку з укладенням договорів страхування транспортного засобу, відкриттям рахунку на загальну суму, коливанням курсу долара США. Просила визнати недійсними кредитний договір № 127А/08-М від 01 квітня 2008 року, договір застави автотранспортного засобу від 01 квітня 2008 року, укладені між Відкритим акціонерним товариством „Всеукраїнський Акціонерний Банк” та нею, договір поруки від 01 квітня 2008 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством „Всеукраїнський Акціонерний Банк” та ОСОБА_7, застосувати до сторін кредитного договору двосторонню реституцію та зобов'язати їх повернути все, що було отримано ними за цим договором. В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства „Всеукраїнський Акціонерний Банк” відмовити в повному обсязі.
Представник ОСОБА_1 – ОСОБА_8, в судовому засіданні підтримав позов ОСОБА_1 та просив визнати недійсними кредитний договір № 127А/08-М від 01 квітня 2008 року, договір застави автотранспортного засобу від 01 квітня 2008 року, укладені між Відкритим акціонерним товариством „Всеукраїнський Акціонерний Банк” та ОСОБА_1, договір поруки від 01 квітня 2008 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством „Всеукраїнський Акціонерний Банк” та ОСОБА_7, застосувати до сторін кредитного договору двосторонню реституцію та зобов'язати їх повернути все те, що було отримано ними за цим договором. В задоволенні позовних вимог Публічному акціонерному товариству „Всеукраїнський Акціонерний Банк” відмовити в повному обсязі.
ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства „Всеукраїнський акціонерний банк” про стягнення солідарно з нього та з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, оскільки вважає, що цей договір був укладений з порушення вимог закону, тому просив відмовити в задоволенні цих позовних вимог. Крім того, він не заперечував проти задоволення позову ОСОБА_1, а саме визнання недійсними кредитного договору № 127А/08-М від 01 квітня 2008 року, договору застави автотранспортного засобу від 01 квітня 2008 року, укладених між ВАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_1, договору поруки від 01 квітня 2008 року, укладеного між ВАТ «ВіЕйБі Банк» та ним.
Суд, заслухавши пояснення сторін, їх представників, перевіривши матеріали справи, прийшов до наступного.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець ) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або речі, визначені родовими ознаками , а позичальник зобов»язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
В силу ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов»язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Так, згідно статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа ( кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно статті 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства. В силу статті 527 ЦК України, боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.
Стаття 554 ЦК України, передбачає те, що у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Судом встановлено, що 01 квітня 2008 року між ВАТ „Всеукраїнський акціонерний банк” та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 127А/08-М, за яким остання отримала кредит у розмірі 9673,27 доларів США на придбання автотранспортного засобу. Згідно п.п. 1.2, 1.3, кредитні кошти надані ОСОБА_1 строком до 29 березня 2013 року зі сплатою 14,7 відсотків річних за користування кредитними коштами. В силу п. 2.7.1. даного Договору, Банк має право вимагати дострокового виконання Боргових зобов»язань в цілому, або в визначеній частині у випадку невиконання Позичальником та/або Поручителем своїх боргових зобов»язань за цим Договором та/або умов договору застави/договору поруки. (т. 1 а.с.5-13)
Згідно з додатковою угодою від 12 листопада 2008 року до кредитного договору № 127А/08-М від 01 квітня 2008 року, з 12 листопада 2008 року ОСОБА_1 зобов’язалась сплачувати 17,5 відсотків річних за користування кредитними коштами (т.1 а.с.20).
Згідно договору застави, укладеного 01 квітня 2008 року між ВАТ „Всеукраїнський акціонерний банк” та ОСОБА_1 і посвідченого нотаріусом макіївського міського нотаріального округу Донецької області, в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором № 127А/08-М від 01 квітня 2008 року, ОСОБА_1 передала у заставу автомобіль марки ЗАЗ, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить їй на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії АНС № НОМЕР_4, виданого та зареєстрованого 28 березня 2008 року відділенням РЕВ м. Макіївки при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області(т.1 а.с.25-30)
З договору поруки від 01 квітня 2008 року, укладеного між ВАТ „Всеукраїнський акціонерний банк” та ОСОБА_2 вбачається, що останній взяв на себе зобов»язання у випадку невиконання боржником ОСОБА_1 умов договору кредиту від 01 квітня 2008 року, нести солідарну відповідальність перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу за кредитним договором, річних відсотків за користування кредитом та неустойки (т.1 а.с.34-36).
Судом встановлено, що позичальником ОСОБА_1 були порушені умови кредитного договору щодо щомісячної сплати кредиту та відсотків за його користування.
Згідно з розрахунку заборгованості за кредитним договором від 01 квітня 2008 року, станом на 01 лютого 2010 року остання має заборгованість на загальну суму в перерахунку на національну валюту України по курсу НБУ 76 574, 25 грн., яка складається з заборгованості за кредитом – 8908, 22 дол. США, несплачених процентів за користування кредитом (поточні та прострочені) – 742, 77 дол. США, штрафу за неповернення кредиту в сумі 5442,11 грн.(т.1 а.с.14)
Суд погоджується з розрахунками, проведеними Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк », оскільки вони повністю відповідають умовам кредитного договору.
Звернувшись до суду, ОСОБА_1 просила визнати недійсним кредитний договір від 01 квітня 2008 року з тих підстав, що він суперечить ЦК України та іншим актам цивільного законодавства. Крім того, ОСОБА_1 просила визнати договори застави та поруки від 01 квітня 2008 року недійсними, оскільки недійсне зобов»язання не підлягає забезпеченню.
Суд вважає, що ці позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
На підставі ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першої-третьої, п»ятої та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно з ч. 1 до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно з ч. 2 ст. 192 ЦК України, іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно з ч. 1 ст. 267 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч.ч.2,3 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов»язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземною валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків та території України за зобов»язаннями допускається у випадках, порядку та умовах, встановлених законом.
В силу ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», кошти - гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.
Статті 47 та 49 вказаного Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.
Згідно з частинами 1,2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та інших фінансовим установам України, національному оператору поштового зв»язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії на весь період дії режиму валютного регулювання.
Відповідно до п. 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене Постановою Правління НБУ № 275 від 17.07.2001 року( зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 21 серпня 2001 року за № 730/5921) за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, серед яких: неторговельні операції з валютними цінностями; операції з готівковою іноземною валютою (купівля, продаж, обмін), що здійснюються в пунктах обміну іноземної валюти, які працюють на підставі укладених банками агентських договорів з юридичними особами-резидентами;ведення рахунків клієнтів ( резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошової одиниці України; залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України; залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках; інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України.
З вищенаведеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів та проведення розрахунків за цими договорами в іноземній валюті.
Відповідно з п. «в» ч. 4 вищевказаного Декрету індивідуальної ліцензії потребують такі операції: надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.
До теперішнього часу законодавець не визначив межі термінів і сум надання/ одержання/ кредитів і іноземній валюті. Відповідно до п. 1.5. Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14 жовтня 2004 року № 483, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк ( ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку на здійснення яких Національний банк видав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).
Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку. Отже, у випадку наявності у банку відповідної генеральної ліцензії та письмового дозволу Національного банку України, здійснення кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства.
На підтвердження свого права на здійснення операцій з валютними цінностями Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк » представлено банківську ліцензію № 35 та Дозвіл № 35-1, видані Національним Банком України 03 грудня 2001 року.
Таким чином, операція з надання банками кредитів в іноземній валюті та проведення розрахунків за кредитними договорами не потребує індивідуальної ліцензії
Крім того, відповідно до ст. 36 Закону України «Про Національний Банк України», офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком.
Валютні курси, як зазначено в ч.1ст. 8 Декрету КМ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», встановлюються Національним банком за погодженням з Кабінетом Міністрів.
Поряд з цим, згідно з Положенням про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою правління НБУ від 12.11.2003 року № 496, офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долару США , установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют за станом на останню дату.
Отже незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.
Таким чином, укладаючи спірний кредитний договір в іноземній валюті, сторони приймали на себе певні ризики на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь-яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане, тому оспорюваний кредитний договір не можна вважати укладеним в порушення принципу справедливості умов правочину, передбаченого ст. 3 ЦК України та ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
Виходячи зі змісту ст. ст. 1046, 1054 ЦК України, відповідальність за валютні ризики лежить саме на позичальнику.
Відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов»язань, як це передбачено ст. 617 ЦК України.
Статтею 629 ЦК України, передбачено, що договір є обов»язковим для виконання сторонами. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов»язання (ст. 625 ЦК України)
Отже позичальник ОСОБА_1 зобов»язана виконувати кредитний договір відповідно до його умов та законодавства.
Враховуючи викладене, доводи позову ОСОБА_1 неспроможні і підстав для визнання договорів кредиту, іпотеки, застави від 01 квітня 2008 року з підстав, передбачених ч. 1 ст. 203 ЦК України та застосування наслідків недійсності договорів, не вбачається.
Разом з тим, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Всеукраїнський акціонерний банк” в особі відділення № 97 Публічного акціонерного товариства „Всеукраїнський акціонерний банк” основані на законі, оскільки судом встановлено порушення боржником ОСОБА_1 зобов’язання за кредитним договором, забезпеченого заставою та порукою, тому з останньої, а також з поручителя ОСОБА_2 необхідно стягнути солідарно загальну заборгованість за кредитним договором № 127А/08-М від 01 квітня 2008 року в сумі 76 574,25 грн.
Крім того, у відповідності до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, з відповідачів солідарно на користь позивача необхідно стягнути судові витрати, які понесло Публічне акціонерне товариство „Всеукраїнський акціонерний банк” в особі відділення № 97 Публічного акціонерного товариства „Всеукраїнський акціонерний банк” при зверненні до суду з позовною заявою, у вигляді витрат по сплаті судового сбіру в сумі 765,74 грн., та витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн., всього в сумі 885,74 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.3, 192, 203, 215, 267 , 526,527, 533, 554, 625, 629, 1046, 1049, 1054 ЦК України, Законом України «Про банки і банківську діяльність», Законом України «Про захист прав споживачів», 10,11,15, 57, 88, 209, 214-215 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В :
Позов Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі відділення № 97 Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» на р/р № 37396880020, код банку 380537, ЄДРПОУ 19017842 заборгованість за кредитним договором № 127А/08-М від 01 квітня 2008 року в сумі 76574,25 грн., а також судові витрати у вигляді судового збору в сумі 765,74 грн. та витрат на інформаційне - технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн., всього 77459,99 грн. ( сімдесят сім тисяч чотириста п»ятдесят дев»ять грн. 99 коп.)
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк», третя особа: ОСОБА_2, про визнання кредитного договору, договору поруки та договору застави недійсними відмовити.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Гірницький районний суд м. Макіївки Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.
СУДДЯ: