АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-7384/2010 р. Головуючий в 1 інстанції Люклянчук В.Ф.
Доповідач Савченко В.О.
УХВАЛА
іменем України
16 листопада 2010 року Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого Савченко В.О.,
суддів Карташова О.Ю., Медведєвої Л.П.
при секретарі Ковальчук Є.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу
по апеляційній скарзі ОСОБА_1
на рішення Стахановського міського суду Луганської області від 12 травня 2010 року
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про перевід прав та зобов’язань покупця за договором купівлі-продажу, визнання права власності -
В С Т А Н О В И Л А:
У грудні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про перевід прав та зобов’язань покупця за договором купівлі-продажу, визнання права власності. В обгрунтування позовних вимог зазначив , що йому на праві власності належить 22/100 частини жилого будинку з усіма господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 (квартираНОМЕР_1). Власниками іншої частини домоволодіння є територіальна громада в особі Стаханівської міської ради (58/100 частин (квартира НОМЕР_2 та НОМЕР_3) та власником була ОСОБА_5 (20/100 частин (квартира НОМЕР_4), після смерті якої її частина домоволодіння перейшла у спадок ОСОБА_2. Остання 14.07.2006 року продала належну їй частину ОСОБА_3. Так як він є співвласником вищезазначеного жилого будинку, то має першочергове право викупу частини у спільному домоволодінні, однак ОСОБА_2 не повідомила його про продаж своєї частки. В наступному 15.08.2006 року квартира НОМЕР_4 у домоволодінні була перепродана ОСОБА_3 ОСОБА_4 без повідомлення його про це.
Посилаючись на вищенаведене, позивач просив перевести на нього права та обов’язки покупця за договором купівлі-продажу 20/100 частини житлового будинку, укладеного 14.07.2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, визнавши договір недійсним; визнати за ним право власності на 20/100 частку жилого будинку (квартира НОМЕР_4); зобов’язати КП „Стахановське БТІ” здійснити перереєстрацію права власності з ОСОБА_4 на ОСОБА_1
Рішенням Стахановського міського суду Луганської області від 12 травня 2010 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судове рішення, як ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та задовольнити його позовні вимоги. Вважає, що суд першої інстанції при розгляді справи не дослідив усі обставини справи, зокрема, щодо правомірності дій нотаріуса при посвідченні договору купівлі-продажу від 14.07.2006 року, формально підійшов до дослідження доказів по справі, не взяв до уваги наявність у нього переважного права на придбання частини у спільному майні.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення, що оскаржується, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення поданої апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України, - під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Так, згідно із ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які буди досліджені в судовому засіданні. Цим вимогам закону оскаржене рішення відповідає у повному обсязі.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції посилався на те, що квартира НОМЕР_4 у вищезазначеному житловому будинку не є спільною власністю власників багатоквартирного житлового будинку, оскільки є самостійним об’єктом нерухомості, а тому правила ст. 362 ЦК України про переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності не підлягають застосуванню.
Такі висновки суду відповідають обставинам справи.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач є власником 22/100 частки житлового будинку АДРЕСА_1 (квартира НОМЕР_1), розташованого за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до договору купівлі-продажу від 13.06.2002 року (а.с.9-10). Квартира НОМЕР_4, що складає 20/100 частин домоволодіння, на підставі свідоцтва про приватизацію від 01.04.1993 року належало ОСОБА_5, а після смерті останньої – ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 12.07.2006 року (а.с. 109, 135).
За договором купівлі-продажу від 14.07.2006 року ОСОБА_2 продала належну їй частину житлового будинку, що становить 20/100 (квартира НОМЕР_4) ОСОБА_4 (а.с.138-139), який в наступному за договором купівлі-продажу від 15.08.2006 року продав її ОСОБА_3 (а.с.136-137).
Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю ( ч.1 ст. 356 ЦК України).
Згідно ч.1 ст. 362 ЦК України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.
Суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що квартира НОМЕР_4, яка була приватизована ОСОБА_5 відповідно до вимог Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду”, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 15 травня 1993 року, є окремим об’єктом нерухомості, оскільки приватизація частини житлового будинку вищезазначеним Законом не передбачена.
ОСОБА_2, реалізуючи своє право на розпорядження квартирою, що належить їй на праві власності, не порушила прав позивача, оскільки частка в домоволодінні була виділена в натурі (квартира НОМЕР_4) ще під час її приватизації, а тому спільна власність на неї припинилася відповідно до вимог ч.2 ст. 367 ЦК України, а отже позивач не має права привілеєвої купівлі. А тому посилання апелянта на те, що за укладеними відповідачами договорами купівлі-продажу відчужувалася частка у домоволодінні, а не квартира, як окремий об’єкт нерухомості, на увагу не заслуговують.
Доводи апелянта стосовно неналежного з’ясування обставин справи та оцінки доказів, зокрема не врахування доводів, викладених в листі Головного управління юстиції у Луганській області від 03.06.08 № Р-656-8 стосовно порушення державним нотаріусом при посвідченні договору купівлі-продажу від 14.07.2006 року за №2-1752 переважного права купівлі частки у спільній частковій власності співвласників домоволодіння АДРЕСА_1, є надуманими та на увагу не заслуговують.
Вирішуючи позов, місцевий суд повно та всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи до уваги наведене вище, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість та надуманість апеляційної скарги у повному обсязі. Необхідність зміни чи скасування судового рішення відсутні.
Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія судів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області, ~
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Стахановського міського суду Луганської області від 12 травня 2010 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи – КП „Стахановське БТІ”, Перша державна нотаріальна контора м. Стаханова, про перевід прав та зобов’язань покупця за договором купівлі-продажу, визнання права власності залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: