АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-10056/2010 р. Головуючий в 1 інстанції Малієнко Н.В.
Доповідач Савченко В.О.
УХВАЛА
іменем України
23 листопада 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого Савченко В.О.,
суддів Карташова О.Ю., Коротких О.Г.
при секретарі Рубльові Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу
по апеляційній скарзі ОСОБА_1
на рішення Станично-Луганського районного суду Луганської області від 09 червня 2010 року
за позовом акціонерного банку „Київська Русь” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до акціонерного банку „Київська Русь” про визнання кредитного договору неукладеним, -
В С Т А Н О В И Л А:
Акціонерний банк „Київська Русь” звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що 07.09.2006 року між ним та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір на суму 10 000 грн. на споживчі цілі строком до 06.09.2008 року, з процентною ставкою 25% річних. Унаслідок неналежного виконання договірного зобов’язання ОСОБА_1, станом на 10.06 2008 року склалася заборгованість у сумі 17414,95 грн., а саме: 10 000 грн. – заборгованість за кредитом, 4180,56 грн. – заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 3234,39 грн. – штраф за пропущення строків повернення кредиту та відсотків.
Посилаючись на вищенаведені обставини, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 зазначену заборгованість у сумі 17414,95 грн.
ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічним позовом, в якому, посилаючись на те, що кредитний договір нею не укладався, про його існування їй не було відомо, а тому вона не повинна матеріально відповідати за наданим позовом, просила визнати кредитний договір від 07.09.2006 року на суму 10 000 грн. на споживчі цілі строком до 06.09.2008 року, з процентною ставкою 25% річних неукладеним.
Рішенням Станично-Луганського районного суду Луганської області від 09 червня 2010 року позовні вимоги акціонерного банку „Київська Русь” задоволено. Стягнуто з відповідачки на користь позивача 17414,95 грн. та судові витрати у розмірі 204,15 грн. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 – відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судове рішення, як ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове, яким у задоволенні позову акціонерного банку „Київська Русь” відмовити та задовольнити її зустрічні позовні вимоги. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_1 посилалася на те, що висновок суду першої інстанції щодо отримання нею кредиту на суму 10 000 грн. є передчасним, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження зазначеного факту.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення, що оскаржується, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення поданої апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України, - під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Так, згідно із ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які буди досліджені в судовому засіданні.
Як вбачається з матеріалів справи, що між сторонами було укладено кредитний договір №2497-20.0/07/09/06 від 07.09.2006 року, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала споживчий кредит у сумі 10 000 грн. під 25% річних з кінцевим терміном повернення кредиту – 06.09.2008 року (а.с.4).
Задовольняючи позов АБ„Київська Русь” та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з факту порушення умов кредитного договору, укладеного між сторонами, у зв’язку з чим виникла заборгованість, що підлягає стягненню з боржника на підставі ст. 1054 ЦК України.
Такі висновки суду відповідають обставинам справи.
Порядок укладання та виконання кредитного договору регулюється загальними положеннями про позику (Глава 71, Параграф 1 ЦК України), а також ст.ст. 1054-1057 ЦК України.
Згідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За умовами кредитного договору позичальник зобов’язувався погашати кредит згідно графіку, встановленого в договорі, та сплачувати відсотки за користування кредитом у розмірі 25% річних. (п. 1.2 та п.1.4 Договору). У разі порушення позичальником строків повернення кредиту чи строків уплати відсотків за користування кредитом, передбачено відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 25% від суми прострочки ( п.п. 2.9 , 2.10 Договору).
Аналізуючи правовідносини, що склалися між акціонерним банком „Київська Русь” та ОСОБА_1, суд першої інстанції обґрунтовано посилався на наявність між сторонами кредитних відносин, що підтверджено матеріалами справи (а.с. 4, 29, 65).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 не виконуються умови кредитного договору в частині своєчасного погашення основної заборгованості за кредитом та процентів, що є підставою для застосування до неї санкцій, визначених умовами договору.
Згідно розрахунку, наданого Банком, станом на 10.06.2008 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитом склала 10 000 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом – 4180,56 грн., сума штрафу за порушення строків повернення кредиту та відсотків – 3234,39 грн., а всього – 17414,95 грн ( а.с. 5).
Приймаючи до уваги надані сторонами докази, обставини справи у їх сукупності, колегія суддів вважає що сума заборгованості за кредитним договором, що стягнута на користь Банку з ОСОБА_1, судом першої інстанції визначена правильно, оскільки остання належним чином не виконувала договірне зобов’язання.
Посилання ОСОБА_1 на те, що нею кредитний договір з Банком не укладався, договір від її імені було укладено третіми особами шляхом використання її документів, грошові кошти вона не отримувала, підписи в договорі та інших документах, необхідних для отримання кредиту, їй не належать, не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи.
Так, із відповіді начальника СВ Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області від 11.11.2010 року №3914-13213 адресованого суду вбачається, що в рамках кримінальної справи №02/09/1436, порушеної за фактом завідомого підроблення документів, за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 358 ч.3 КК України, проведено судово-почеркознавчу експертизу, згідно висновку №253/2 від 08.07.2010 року якої встановлено, що підписи, зазначені в кредитному договорі у графі „позичальник”, в заяві на отримання кредиту, анкеті кредитозайомника, виконані ОСОБА_1, а також почерк, яким виконані рукописні записи, розташовані в анкеті кредитозайомника та заяві на отримання кредиту, виконані ОСОБА_1
Стаття 10 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень. Докази своїх вимог у повному обсязі надані позивачем за первісним позовом і відсутні у відповідача по справі.
Вирішуючи позов, місцевий суд повно та всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
За наслідками розгляду скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про повне відхилення апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції і залишення рішення без змін (п.1 ч.1 ст. 307 ЦПК України).
Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права (ч.1 ст. 308 ЦПК України).
Зважаючи на викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування рішення суду.
Керуючись ст. 307,308, 313,314,315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Станично-Луганського районного суду Луганської області від 09 червня 2010 року за позовом акціонерного банку „Київська Русь” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного банку „Київська Русь” про визнання кредитного договору неукладеним, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: