Справа №2-а- 5330/2010 р.

                                                            П О С Т А Н О В А

                                                       ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

29 листопада 2010 року                                                                                                          м. Луганськ

                                           Жовтневий районний суд м. Луганська

У складі:

Головуючого судді Калашника В.Л.,

При секретарі Носовій Л.В.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Луганську справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УДАІ  ГУМВС України в Луганській області про  визнання дій, що пов’язані з накладенням адміністративного стягнення, неправомірними, -

                                                          В С Т А Н О В И В :

             17.11.2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним адміністративним позовом, в обґрунтування якого вказала, що 15.11.2010 року під час керування автомобілем «Хюндай», державний номер НОМЕР_1, на вул. Шевченко м. Луганська її було зупинено працівником ДПС, який звинуватив її у тому, що вона при проїзді нерегульованого пішохідного переходу не надала перевагу у русі пішоходу, який переходив проїзну частину дороги, хоча порушення вимог ПДД з її боку фактично не було, оскільки на проїзній частині не було на той час пішоходів.  Постановою ВВ №441573 від 15.11.2010  року її було визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, що передбачено ч. 1 ст. 122 КУпАП, та накладено штраф у розмірі 255 грн. Позивач вважає, що вказана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає вимогам чинного законодавства України та підлягає скасуванню. Ні протокол про адмінправопорушення, ні постанова не містять інформації, що засіб, яким проводилася фіксація місця події, допущений до застосування в Україні.  Немає підтвердження, що засіб фіксації працював у  автоматичному режимі, був стаціонарним. Вважаючи, що працівником ДАІ не доведено її провину у скоєнні адміністративного правопорушення, просив суд скасувати постанову ВВ №441573 від 15.11.2010  року та закрити провадження по справі.

               У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свій адміністративний  позов підтримала у повному обсязі, надала аналогічні йому пояснення.

               Відповідач у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив. Заяв про розгляд справи за відсутності відповідача, письмових заперечень на позов до суду не надходило.

               Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача — суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

             Суд, вислухавши  пояснення позивача, дослідивши  матеріали справи, допитавши свідка,  дійшов висновку про обґрунтованість вимог  ОСОБА_1  з наступних підстав.

 Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

 Згідно зі ст. 70 КАС України, докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

                   Судом встановлено наступне.

          З протоколу про адміністративне правопорушення ВВ1 № 114923  від 15.11.2010 року, який було складено ІДПС 3-го взводу ДПС УДАІ УМВС України в Луганській області  Клименко Леонідом Арнольдовичем / а. с. 10/, вбачається, що 15.11.2010 року о 07-47 год. ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом «Хюндай», держномер НОМЕР_1,  не надала перевагу у русі пішоходу, який переходив  проїзну частину дороги по нерегульованому  пішохідному переходу, чим порушила вимоги п. 18.4 ПДД.

                   Постановою ІДПС 3-го взводу ДПС УДАІ УМВС України в Луганській області  Клименко Леоніда Арнольдовича ВВ №441573 від 15.11.2010 року /а. с. 9/  на ОСОБА_1 було накладене адміністративне   стягнення за скоєння адміністративного правопорушення, що передбачено ч. 1 ст. 122 КУпАП, у вигляді штрафу у розмірі 255 гривень.

                    Відповідач пояснення позивача жодним чином не спростував, доказів, які би підтверджували обґрунтованість притягнення ОСОБА_1 до відповідальності не надав.  

                    Суду не надано доказів, що засіб, яким проводилася фіксація місця події, допущений до застосування в Україні.  Немає підтвердження, що засіб фіксації працював у  автоматичному режимі, був стаціонарним.

                   Сукупність викладеного в цілому не дає можливості суду зробити висновок про обґрунтованість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 1 КУпАП.

       Виходячи з наведеного, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання неправомірними дій працівника ДАІ щодо притягнення його до адмінвідповідальності за ст. 122 ч. 1 КУпАП, скасування адміністративного стягнення є обґрунтованими, та такими що підлягають задоволенню.          

            Відповідно до ч. 2 ст. 171-2 КАСУ рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дії чи бездіяльності суб»єктів   владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточним та оскарженню не підлягає.      

            На підставі вищевказанного, керуючись   ст. 122 ч. 2 КУпАП, ст. ст. 49, 51, 70, 71, 105, 128, 158-163, 167, 171 – 2 ч. 2 КАС України, суд, -

                                                      П О С Т А Н О В И В :

                 Позовні вимоги  ОСОБА_1 задовольнити.

                  Визнати неправомірними ІДПС 3-го взводу ДПС УДАІ УМВС України в Луганській області  Клименко Леоніда Арнольдовича, які виразилися в притягненні 15.11.2010 року ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, що передбачено ч. 1 ст. 122 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 255 грн.

                 Скасувати постанову ІДПС 3-го взводу ДПС УДАІ УМВС України в Луганській області  Клименко Леоніда Арнольдовича ВВ №441573 від 15.11.2010 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, яке передбачено ч. 1 ст. 122 КУпАП, у розмірі 2555 грн.

                    Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП закрити.

     Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

СУДДЯ:                                                                                                         В.Л.КАЛАШНИК