Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2010 року м. Ужгород.
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області в складі :
головуючого – Дроботі В.В.,
суддів – Ігнатюка Б.Ю., Мацунича М.В.,
при секретарі Коновчук Т.В.,
з участю позивачки ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою відповідача публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 01 липня 2010 року,
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_1 пред’явила до ПАТ КБ «Приватбанк» позов про зміну формулювання причин звільнення, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.
Позивачка зазначала, що у відповідача першим заступником директора Закарпатського регіонального управління по загальній підтримці та розвитку вона працювала до 30 грудня 2009 року, коли була звільнена з посади по п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов’язків. Посилаючись на те, що відповідач повинен був звільнити її за власним бажанням згідно поданої заяви, позивачка просила змінити формулювання щодо підстави та дати розірвання трудового договору. Також просила стягнути середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу та премію по підсумках роботи за ІV квартал 2009 року. Окрім того, за порушення її трудових прав просила стягнути моральну шкоду.
Рішенням суду формулювання причин звільнення визнано незаконним. Відповідача зобов’язано внести у трудову книжку ОСОБА_1 зміни, зазначивши, що вона звільнена 1 липня 2010 року за ст. 38 КЗпП України, тобто за власним бажанням. На користь позивачки стягнуто 83980,98 грн. заробітної плати за час вимушеного прогулу та 10000 грн. моральної шкоди.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення і ухвалення нового про відмову у позові. Відповідач зазначає, що висновки суду не відповідають обставинам справи. Окрім того, суд неправильно застосував матеріальний закон.
Колегія вважає, що скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що по п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України позивачка звільнена з порушенням трудового законодавства.
Так, недоліки, які були виявлені у роботі позивачки, не є одноразовими, а мають тривалий характер.
Окрім того, відповідач у наказі № ZAKL – 2000/1-8744 сам визнав, що про неналежне виконання посадовими особами Закарпатського РУ своїх функціональних обов’язків, в тому числі й позивачки, йому було відомо 25 листопада 2009 року.
В той же час, за цей проступок відповідач звільнив позивачку 30 грудня 2009 року, тобто з пропуском строків, встановлених ст.148 КЗпП.
__________________________________________________________________________________
Справа № 22-4318/10 категорія : 51
Головуючий у 1-інстанції : Семерак І.О.
Доповідач : Дроботя В.В.
Судом також встановлено, що позивачка 17 грудня 2009 року подала та зареєструвала у відповідача заяву про звільнення з роботи за власним бажанням, а правомочна посадова особа відповідача відповідно до вимог ст.38 КЗпП підготувала проект наказу про розірвання трудового договору з позивачкою саме з цих підстав.
Враховуючи наведене, у відповідача були відсутні правові підстави для звільнення позивачки за порушення трудової дисципліни.
Рішення суду в частині визнання незаконним наказу про звільнення позивачки з роботи по п.1 ч.1 ст.41 КЗпП і у зв’язку з цим покладення обов’язку на відповідача внести зміни в трудову книжку щодо підстав та дати звільнення позивачки відповідає закону та ґрунтується на матеріалах справи.
Оскільки заяву про звільнення з роботи за власним бажанням позивачка подала 17 грудня 2009 року, то згідно положень ч.1 ст.38 КЗпП датою її звільнення є 31 грудня 2009 року, а не 1 липня 2010 року, як зазначив суд першої інстанції.
Отже, рішення щодо обов’язку відповідача внести зміни у трудову книжку позивачки підлягає зміні саме в цій частині.
Із зазначених вище міркувань вимоги позивачки про стягнення середньомісячної заробітної плати за період з 1 січня по 1 липня 2010 року до задоволення не підлягають. Є доведеним, що неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці не перешкоджало працевлаштуванню позивачки, тому згідно ч.3 ст.235 КЗпП середній заробіток за вказаний вище період виплаті не підлягає.
Враховуючи вимоги ст.237№ КЗпП та принципи розумності і справедливості вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди підлягають задоволенню на суму 3000 грн.
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу.
Порушення процедури звільнення ( розірвання трудового договору після спливу строків, передбачених ст.148 КЗпП, тобто пізніше 1 місяця з дня його виявлення) звільнення, без доведеності факту одноразового грубого порушення трудових обов’язків заступника директора регіонального управління банку ( ст..21, п.1 ч.1 ст.41 КЗпП) свідчить про звільнення позивачки без законної підстави.
Враховуючи наведене, її вимоги про зміну формулювання дати та підстав звільнення у трудовій книжці, стягнення заробітної плати по день припинення трудового договору та стягнення моральної шкоди за порушення законних прав, є обґрунтованими.
Відповідно до положень п.2 та п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, та неправильне застосування норм матеріального права, є підставами для зміни рішення суду.
Керуючись ст.ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
р і ш и л а :
Апеляційну скаргу відповідача публічного акціонерного товариства КБ «Приватбанк» задовольнити частково.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 1 липня 2010 року змінити.
Вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов’язати ПАТ КБ «Приватбанк» зазначити у трудовій книжці дату звільнення ОСОБА_1 з роботи по ст.38 КЗпП України – 31 грудня 2009 року.
У вимогах ОСОБА_1 про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 1 січня по 1 липня 2010 року в сумі 83980,98 грн. – відмовити.
Стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 3000 грн.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили після його проголошення, але може бути оскаржено протягом 20 днів шляхом подачі скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий : ( підпис ) Судді : ( підписи )
Згідно з оригіналом :
Суддя В.В. Дроботя