У Х В А Л А

01 грудня 2010 року                                      м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

судді-доповідача – Кеміня М.П.,

суддів –  Джуги С.Д., Панька В.Ф.,

при секретарі: Коновчук Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу судді Ужгородського міськрайонного суду від 31 травня 2010 року про закриття провадження по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, відділу РАГСу Ужгородського міського відділу управління юстиції, агенції нерухомості «Атлант» про встановлення юридичного факту та визнання договору дарування недійсним, –

встановила :

У квітні 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, у якому просила визнати факт її проживання однією сім’єю з ОСОБА_5 та визнати незаконним договір дарування хворим ОСОБА_5 квартири громадянці ОСОБА_4

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду від 31 травня 2010 року провадження по справі було закрито у зв’язку з відмовою позивача від позову та повернуто ОСОБА_2 сплачену суму судового збору.

На дану ухвалу ОСОБА_2І подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції в частині відмови в поверненні коштів на оплату витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи скасувати та постановити нову ухвалу в якій вирішити питання про повернення їй сплаченої суми коштів.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з’явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне в її задоволенні відмовити з наступних підстав.

Закриваючи провадження по справі у зв’язку з відмовою позивача від позову, суд першої інстанції виходив з того, що така відмова не суперечить закону і не порушує права інших осіб. Судом, у відповідності до вимог ст. 83 ЦПК України, правильно вирішено питання про повернення ОСОБА_2 сплаченої суми судового збору.

Разом з тим  відмовляючи в поверненні витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи ОСОБА_2 суд не врахував вимоги ч.4 ст.83 ЦПК України про можливість повернення таких витрат в інших випадках.

При цьому як пояснила ОСОБА_2 вона виступала в справі на боці позивачки як громадський захисник, і саме вона оплатила витрати на інформаційно-технічне забезпечення по даній справі, оськілкьи позивачка не мала змоги заплатити зазначенні кошти. Вона являється пенсіонеркою, для неї оплачена сума в розмірі 120 грн. є для неї суттєвою.

Матеріалами справи стверджено що саме ОСОБА_2 оплатила витрати на інформаційно-технічне забезпечення справи в розмірі 120 грн. про що свідчить оригінал платіжного документу (а.с.3).

За вказаних обставин колегія суддів приходить висновку, що ухвала суду підлягає зміні.

Керуючись статтями 83, 307, 312-315 ЦПК України,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 31 травня 2010 року змінити, повернувши ОСОБА_2 сплачену нею суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення справи в розмірі 120 (сто двадцять) гривень, згідно до квитанції № 27 від 2.03.2010 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та  касаційному оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач

Судді