Справа № 22ц – 5345/10 Головуючий у 1 інстанції –Лівандовська-Кочура Т.В.
Категорія: 45 Доповідач - Свистун О.В.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 грудня 2010 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Шевчук Л.Я.,
суддів Свистун О.В., Подолюка В.А.
при секретарі Матюхіній О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, комунального підприємства «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації», будинкового комітету «Перемога» про усунення перешкод у користуванні приміщенням загального користування, зобов’язання відповідача вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,
за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду від 27 жовтня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А :
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 вказує на незаконність рішення суду в частині задоволення позову із-за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення суду в цій частині скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позову повністю.
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 27 жовтня 2010 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, комунального підприємства «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації», будинкового комітету «Перемога» про усунення перешкод у користуванні приміщенням загального користування, зобов’язання відповідача вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди задоволено частково.
Зобов’язано ОСОБА_2 знести самочинно встановлені в приміщенні спільного користування перегородки, внаслідок встановлення яких утворилися приміщення №10, площею 2,0 м.кв. на 4 поверсі в будинку №АДРЕСА_1.
Зобов’язано комунальне підприємство «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» внести зміни до плану 4 поверху в будинку №АДРЕСА_1, а саме виключити встановлені ОСОБА_2 перегородки у приміщенні спільного користування, внаслідок яких утворилося приміщення №10 площею 2,0 кв.м.
В позові ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 по 8 грн.50 коп. судового збору та 7грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави 8 грн. 50 коп. судового збору.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги його доводів щодо будівництва даних перегородок більше 15 років тому. Вважає, що позивач не є тою особою, яка вправі звертатися з даним позовом.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач та відповідач по справі являються користувачами квартир відповідно № НОМЕР_1 та № НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_1, яке зареєстроване в бюро технічної реєстрації відповідно до вимог чинного законодавства. Влаштовуючи перегородки в приміщені загального користування – «кладова» відповідач порушив право позивача щодо використання цього приміщення за призначенням.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду – залишенню без змін з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 згідно ордеру отримав в користування квартиру № НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_1 та проживає у цій же квартирі. Інспекцією архітектурно-будівельного контролю департаменту містобудування 24 грудня 2008 року було складено на мешканців квартири №НОМЕР_1 за цією ж адресою, протокол про вчинення адміністративного правопорушення за ст.150 КУпАП та накладено стягнення у вигляді попередження, оскільки ОСОБА_2 порушив правила користування жилими приміщеннями, самовільно перепланував квартиру та кладову в коридорі спільного користування.
Судом встановлено, що приміщення четвертого поверху, де облаштована кладовка, було приміщенням загального користування, оскільки використовувалося мешканцями для сушіння білизни. Будь-яких дозволів для переобладнання даного приміщення загального користування під кладову кімнатку у відповідача не було і суду відповідач не надав.
Як вбачається з наданих суду доказів приміщення загального користування, де розташована кладова, власником даного будинку, а саме Луцькою міською радою не надавалося відповідачу по справі в користування.
На підставі рішення Конституційного Суду України від 2 березня 2004 року про офіційне тлумачення положень п.2 ст.10 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» у багатоквартирних будинках, де не всі квартири приватизовані чи приватизовані повністю, власник (власники) неприватизованих квартир (їх правонаступники) і власники приватизованих квартир будинку є рівноправними співвласниками допоміжних приміщень.
Відповідно до ст.100 ЖК України наймач, який допустив самовільне переобладнання чи перепланування жилого або підсобного приміщення, зобов’язаний за свій рахунок привести приміщення у попередній стан.
Отже, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про зобов’язання відповідача привести приміщення загального користування в попередній стан.
Покликання відповідача ОСОБА_2, що ОСОБА_1 не вправі звертатися з позовом до суду, оскільки не є власником будинку, не заслуговують на увагу, так як відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Оскільки спірне приміщення є приміщенням загального користування, однак зайняте влаштованою кладовкою, таким чином права позивача в користуванні цим приміщенням порушені і підлягають захисту.
Крім того, судом встановлено, що кладовки влаштовані самими громадянами і не надавалися наймачам квартир при отриманні ордерів. А також складення будівельного паспорту на даний будинок не встановлює законності проведених переобладнань, а тільки підтверджує їх наявність.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції повно та об’єктивно з’ясовано обставини справи, досліджені надані сторонами докази та дано їм вірну юридичну оцінку.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст.307, 308, 314, 315,317, 319, 218 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Луцького міськрайонного суду від 27 жовтня 2010 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий Судді