Справа № 22ц -5325/10 Головуючий у 1 інстанції – Бовчалюк З.А.
Категорія: 42 Доповідач – Свистун О.В.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 грудня 2010 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Шевчук Л.Я.,
суддів – Свистун О.В., Подолюка В.А.,
при секретарі Матюхіній О.Г.,
з участю: позивача ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_4, товариства з обмеженою відповідальністю «МЖК», Луцької міської ради про зміну умов договору найму жилого приміщення та усунення перешкод в користуванні житлом,
за апеляційною скаргою відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду від 20 жовтня 2010 року,
ВСТАНОВИЛА:
В апеляційній скарзі відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вказують на незаконність рішення суду із-за неповного з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просять рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 20 жовтня 2010 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_4, товариства з обмеженою відповідальністю «МЖК», Луцької міської ради про зміну умов договору найму жилого приміщення та усунення перешкод в користуванні житлом задоволено.
Усунуто перешкоди в користуванні ОСОБА_1 квартирою №АДРЕСА_1 шляхом надання останній вільного доступу до даного житла.
Виділено ОСОБА_1 в користування кімнату 32,2 площею 11,3 кв.м. квартири АДРЕСА_1 та змінено умови договору найму житлового приміщення, шляхом зобов’язання укласти з ОСОБА_1 окремий договір найму житлового приміщення.
Підсобні приміщення(коридор, кухня, ванна та санвузол) залишено в спільному користуванні ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 та малолітнього ОСОБА_4
Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 47 грн. судових витрат по 23 грн. 50 коп. з кожного.
В апеляційній скарзі відповідачі зазначають, що суд першої інстанції не врахував того, що між сторонами склалися неприязні стосунки, а тому вони не можуть проживати в одній квартирі та не врахував, що позивач у 2008 році залишила спірну квартиру та переїхала проживати до своєї матері.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав і просив її задоволити, позивач апеляційну скаргу заперечила, оскільки вважає, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно ордера №904 серія А від 15 серпня 1994 року квартира №АДРЕСА_1 надана ОСОБА_2 та членам його сім’ї - дружині ОСОБА_1, синам ОСОБА_5, ОСОБА_6 та донці ОСОБА_7 Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 чинять позивачу перешкоди в користування даним жилим приміщенням, оскільки неодноразово змінено ключі до вхідних дверей, а тому слід усунути перешкоди в користуванні спірним житлом та встановити порядок користування даним спірним жилим приміщенням.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь в справі, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу відповідачів слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 є квартиронаймачем квартири №АДРЕСА_1 на підставі ордера № 904, серія А від 15 серпня 1994 року, який виданий йому та членам його сім’ї - дружині ОСОБА_1, синам ОСОБА_5, ОСОБА_6 та дочці ОСОБА_7 (а.с.8). Згідно довідки Товариства «М.Ж.К.» від 4 листопада 2008 року вбачається, що в даній квартирі зареєстровані ОСОБА_2, ОСОБА_1Б, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (а.с. 44).
В судовому засіданні встановлено, що 27 березня 2008 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірваний. Відповідачі чинять перешкоди позивачу ОСОБА_1 у користуванні квартирою. Зокрема, відповідач ОСОБА_2 неодноразово змінював замок вхідних дверей квартири, неодноразово застосовував фізичне насильство до позивача, що стверджується актами судово-медичних обстежень ОСОБА_1, постановами про відмову в порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 (а.с. 35-43).
Таким чином, відповідач ОСОБА_2 своїми діями, які виразилися у створенні перешкод в користуванні жилим приміщенням позивачу, порушив право останнього на користування житлом, тому суд обгрунтовано задовольнив позов у частині усунення вказаних перешкод.
Відповідно до ч.3 ст.64 ЖК України якщо особи, перестали бути членами сім’ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов’язки, як наймач і члени його сім’ї.
Отже, судом встановлено, що позивач була вписана в ордер на отримання жилого приміщення як дружина відповідача, член сім’ї наймача, однак не може користуватися квартирою хоча мають рівні права щодо користування спірною квартирою.
Позивач ОСОБА_1 просила встановити порядок користування спірною квартирою, виділивши їй в користування кімнату 32,2 площею 11,3 кв.м., залишивши приміщення кухні, коридору, санвузла, ванну в спільному користуванні. А також змінити умови договору найму, уклавши з нею окремий договір найму жилого приміщення.
Відповідно до ст.104 ЖК України член сім'ї наймача вправі вимагати, за згодою інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, укладення з ним окремого договору найму, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам статті 63 цього Кодексу. У разі відмови членів сім'ї дати згоду на укладення окремого договору найму, а також у разі відмови наймодавця в укладенні такого договору спір може бути вирішено в судовому порядку.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду в п. 16 постанови від 12.04.85 N 2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" в силу ст. 104 Житлового кодексу суд вправі задовольнити вимоги члена сім'ї наймача про поділ жилого приміщення, якщо жилу площу, що припадає на нього (або з урахуванням укладеної угоди про порядок користування жилим приміщенням), може бути виділено у вигляді ізольованого приміщення, яке складається з однієї або кількох кімнат, розмір якого не менше встановленого для надання одній особі.
Однак поділ не може бути допущений, коли це призведе до штучного погіршення житлових умов позивача і викличе необхідність постановки його на облік, як такого, що потребує поліпшення житлових умов.
З матеріалів справи вбачається, що в 1994 році в користування сім'ї сторін надана квартира жилою площею 54,23 м2. Квартира складається з п’яти окремих кімнат, зокрема кімната №32-2 площею 11,3 м2 яку просить виділити позивач, є ізольованою. На момент вирішення спору в квартирі зареєстровані та проживають ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 і на кожного з них припадає по 13,6 м2 жилої площі.
Стаття 48 ЖК України передбачає, що жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України.
Постановою виконавчого комітету Волинської обласної ради народних депутатів і Президії Волинської обласної ради професійних спілок від 10 січня 1985 року №6 встановлена мінімальна норма жилої площі на кожного члена сім’ї в місті Луцьку - 6 кв.м. і середня забезпеченість жилою площею на одну людину – 7 кв.м.
Виділивши у користування ОСОБА_1 кімнату розміром 11,3 м2, житлові умови сторін не погіршуються.
Отже, врахувавши наведені обставини та норми закону, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог позивача, оскільки її право на користування квартирою були порушені.
Доводи апеляційної скарги не впливають на правильність рішення суду, яке ухвалено з додержання норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 303, 312, 314, 315, 317, 319, 218 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Луцького міськрайонного суду від 20 жовтня 2010 року по даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Судді: