Справа № 22ц-6425/2010 р. Рішення ухвалено під головуванням
Категорія 27 Матохнюка Д.Б.
Доповідач Матківська М.В.
У Х В А Л А
Апеляційного суду Вінницької області
від 22 листопада 2010 року
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі :
Головуючого: Матківської М.В.
Суддів : Медяного В.М., Сопруна В.В.
При секретарі : Сніжко О.А.
За участю : представника відповідача Розгонюка Г.М.
розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Надра"
на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 16 вересня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Надра" про стягнення коштів за договором банківського вкладу, -
В с т а н о в и л а :
У липні 2010 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ВАТ КБ "Надра" в особі відділення № 16 філії Вінницького регіонального управління про стягнення коштів за договором банківського вкладу.
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 16 вересня 2010 року позов задоволено.
Стягнуто з ВАТ КБ "Надра" на користь ОСОБА_3 49 088,15гр. вкладу за договором банківського вкладу № 717882 від 09.12.2008 року, 4170,21 гр. – упущеної вигоди, 2753,76 гр. – інфляційних, 916,11 гр. – 3 % річних і в повернення судових витрат суму 120 гр. на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та в доход держави 569,28 гр. судового збору.
В апеляційній скарзі ВАТ КБ "Надра" просить скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким стягнути з банку на користь ОСОБА_3 вклад за договором банківського вкладу в сумі 49 088,15 гр. та судові витрати пропорційно заявлених вимог, а в решті позовних вимог відмовити. Стягнути з позивача судові витрати за розгляд апеляційної скарги та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Зазначив, що рішення суду вважає незаконним, оскільки воно винесено з порушенням норм матеріального права.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просить її задоволити.
Позивач не надав письмових заперечень на апеляційну скаргу і в судове засідання не з'явився.
Колегія суддів, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 суд виходив із того, що позивач 9 грудня 2008 року уклав із відповідачем договір строкового банківського вкладу (депозиту) № 7172882 "Моє майбутнє" та вніс вклад в сумі 37 000 гр. терміном на 12 місяців. 10 грудня 2008 року позивач поповнив депозитний рахунок на суму 15 000 гр. На дату введення мораторію депозитний строковий вклад позивача обслуговувався за депозитною ставкою 20,4 %. По закінченні строку дії договору 9 грудня 2009 року позивачу було відмовлено у поверненні вкладу, а вклад переведено на поточний рахунок без нарахування відсотків. 3 березня 2010 року позивач повторно звернувся із письмовою заявою про повернення строкового вкладу, у чому йому було відмовлено.
За умовами договору строкового банківського вкладу (депозиту) банк взяв на себе зобов'язання повернути вкладнику вклад за його вимогою в кінці терміну дії вкладу (п. 3.4.5 Договору), тобто 9 грудня 2009 року. Взяте на себе зобов'язання банк не виконав, не повернувши вклад до цього часу.
Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
За правилами статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За цим договором незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.
Сторони 9 грудня 2008 року уклали між собою договір строкового банківського вкладу (депозиту), пунктом 3.4.5 якого передбачено, що банк зобов'язався повернути вкладнику вклад за його вимогою в кінці терміну дії вкладу чи у випадках дострокового розірвання договору шляхом перерахування коштів на рахунок (а. с. 10). Зі змісту договору вбачається, що строк дії вкладу – 12 місяців від дати внесення вкладу на вкладний рахунок; початок дії строку вкладу починається з дня надходження вкладу на вкладний рахунок (п. 2.2). Позивач 9 грудня 2008 року по квитанції № 6399 вніс вклад в сумі 37 000 гр., а 10 грудня 2009 року поповнив депозитний рахунок сумою 15 000 гр. (а. с. 11), тобто термін депозитного договору закінчився 9 грудня 2009 року.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно п. 5.1 договору строкового банківського вкладу (депозиту) "Моє майбутнє" за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань по цьому Договору сторони несуть відповідальність, згідно з чинним законодавством України.
За правилами п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. Збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно пункту 4.7 депозитного договору у випадку, коли в день закінчення строку дії вкладу, вкладник не звернувся до банку з вимогою отримання вкладу, строк дії вкладу, зазначений у п. 2.2 продовжується на такий самий строк. Продовження вкладу здійснюється у сумі, яка обліковується на вкладному рахунку вкладника в день закінчення попереднього строку вкладу. При цьому базова процентна ставка по вкладу на бонуси, що були надані на дату укладення цього договору, встановлюються у розмірі, який визначений ставками по депозитах в рамках пакетів послуг на дату продовження вкладу.
Встановлено, що по закінченні дії депозитного договору від 9 грудня 2008 року п. 4.7 банком не виконаний: договір не пролонгований і проценти по вкладу не нараховувалися, а також позивач не зміг вчасно отримати і за власним розсудом розпорядитися належними йому коштами, тобто не отримав певний прибуток – упущену вигоду.
Стаття 625 ЦК України зобов'язує боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, за наявності вимоги кредитора, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Договір у п. 5.2 звільняє сторін від виконання своїх обов'язків на час дії форс-мажорних обставин (дії непереборної сили, що не залежить від волі сторін): техногенного, природного та воєнного характеру, соціально-політичного характеру, включаючи міжнародні санкції, валютні обмеження, інші дії уряду держав, які роблять неможливим виконання сторонами своїх зобов'язань.
Стаття 617 ЦК України визначає підстави за наявності яких особа звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, а саме, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Введення Національним Банком України мораторію на задоволення вимог кредиторів не являється ні випадком, ні непереборною силою і не відповідає діючому цивільному законодавству.
Відповідно до ст. 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність" Національний банк під час здійснення тимчасової адміністрації має право повністю або частково на строк не більше ніж три місяці ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів банку.
Як встановлено судом у ВАТ КБ "Надра" тимчасова адміністрація й мораторій діє з 10 лютого 2009 року по 10 лютого 2010 року, тобто протягом року, що відповідно являється порушенням ст. 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність".
Отже, суд першої інстанції, виконавши вимоги процесуального закону, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи, дав їм вірну юридичну оцінку, і правильно застосувавши матеріальний закон, прийняв законне і обґрунтоване рішення про задоволення позову в оспорюваній частині вимог.
Доводи апеляційної скарги є безпідставними, неістотними, не впливають на висновок суду і спростовуються вищенаведеним.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
У х в а л и л а :
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Надра" відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 16 вересня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий : /підпис/
Судді : /підписи/
Копія вірна :