Справа № 22ц-6354/2010 р. Рішення ухвалено під головуванням
Категорія 27 Татаурової І.М.
Доповідач Матківська М.В.
У Х В А Л А
Апеляційного суду Вінницької області
від 22 листопада 2010 року
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі :
Головуючого: Матківської М.В.
Суддів : Сопруна В.В., Медяного В.М.
При секретарі : Сніжко О.А.
За участю : представника позивача Кисляка А.В. відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5
на рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 10 вересня 2010 року по справі за позовом відкритого акціонерного товариства комерційний банк "Надра" до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В с т а н о в и л а :
У червні 2010 року відкрите акціонерне товариство комерційний банк "Надра" звернулося в суд з позовом до ОСОБА_3 і ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором "Автопакет" від 22.01.2008 року у загальній сумі 9 537,70 доларів США.
Рішенням (заочним) Староміського районного суду м. Вінниці від 10 вересня 2010 року позов задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 і ОСОБА_5 на користь ВАТ КБ "Надра" заборгованість за договором "Автопакет" в розмірі 9 537,70 доларів США, що станом на день ухвалення рішення суду еквівалентно 75426,04 гр. та судові витрати в розмірі 874,26 гр.
Ухвалою Староміського районного суду м. Вінниці від 26 жовтня 2010 року заяву ОСОБА_5 про перегляд заочного рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 10 вересня 2010 року залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати заочне рішення суду і ухвалити нове, яким суму заборгованості за договором "Авто-пакет" у розмірі 9 537,70 доларів США та судові витрати стягнути лише із відповідача ОСОБА_3
Зазначила, що рішення суду вважає незаконним через неповноту встановлених судом обставин справи і неправильності встановлення обставин, які мають значення для справи; неправильного і неповного дослідження доказів та їх оцінки, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильного визначення правовідносин сторін, а також суд невірно застосував норми матеріального і процесуального права, внаслідок чого неправильно вирішив спір.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу і просить її задоволити.
Відповідач ОСОБА_3 визнав апеляційну скаргу, просить її задоволити, скасувати рішення суду, ухвалити нове, яким суму заборгованості стягнути лише з нього.
Представник позивача заперечив апеляційну скаргу, вважає її безпідставною, необґрунтованою, тому просить відхилити її, а законне рішення суду просить залишити без зміни.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.
Судом встановлено, що 22 січня 2008 року між позивачем та відповідачами ОСОБА_3 (позичальником) і ОСОБА_5 (поручителем) укладено кредитний договір "Автопакет" № 22/01/2008/840-АП/11/23, за умовами якого банк надає ОСОБА_3 на строк до 22 січня 2013 року, з відсотковою ставкою 12,15 %, у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти (кредит) у сумі 8 710 доларів США в порядку і на умовах, визначених цим договором на придбання автотранспортного засобу і покриття витрат, пов'язаних з його державною реєстрацією (а. с. 11-13).
Відповідно до п.2.2, 2.2.1, 2.2.2 договору ОСОБА_3 зобов'язався погашати кредит щомісячно – до 18 числа поточного місяця шляхом сплати суми мінімально необхідного платежу, розміром 193 долари США.
Відповідно до п. 3.2, 3.2.1, 3.2.2, 3.2.3 даного договору поручитель безвідзивно та безспірно зобов'язується відповідати перед банком за належне виконання позичальником взятих на себе зобов'язань, що витікають з цього договору. Поручитель відповідає перед банком у тому ж об'ємі, що і позичальник. Позичальник і поручитель відповідають перед банком як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право банку вимагати виконання зобов'язань, вказаних у цьому договорі, повністю (чи у будь-якій частині) як від позичальника та поручителя разом, так і від кожного окремо. Відповідальність поручителя виникає як у випадку невиконання позичальником будь-якої частини зобов'язань, так і при невиконанні позичальником зобов'язань в цілому (а. с. 12).
Відповідачі – ОСОБА_3 і ОСОБА_5 на момент укладення кредитного договору являлися подружжям і перебували у зареєстрованому шлюбі.
Банк повністю виконав взяте на себе зобов'язання, надавши ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 8 710 доларів США згідно поданої ним заяви та розписки про отримання даної суми 22 січня 2008 року (а. с. 14).
Своє зобов'язання ОСОБА_3 по жовтень 2008 року виконував вчасно і повністю, а починаючи з листопада 2008 року не сплачував мінімально необхідний платіж у встановлені кредитним договором строки.
Станом на 1.04.2010 року відповідач ОСОБА_3 заборгував банку основну суму розміром 7 687,05 доларів США, що в еквіваленті на національну валюту складає 60 913,73 гр., а також проценти у сумі 1 358,98 доларів США, що еквівалентно 10 768,83 гр.; пеня – 491,67 доларів США, що еквівалентно 3 896,10гр., загальна сума складає 9 537,70 доларів США, що еквівалентно 75 578,66 гр.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.
Стаття 1056-1 ЦК України передбачає, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, стаття 1050 ЦК України зобов'язує його сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За умовами укладеного сторонами договору "Автопакет" від 22 січня 2008 року банк вправі вимагати від позичальника дострокового виконання зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків та інших платежів, передбачених цим договором, можливо штрафних санкцій, якщо позичальник несвоєчасно чи не в повному обсязі сплатив черговий платіж (п. 4.2.5).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Неустойкою, згідно зі ст. 549 ЦК України, (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Згідно умов даного договору банк набуває право вимагати від поручителя виконання зобов'язання, що витікає із цього договору, при умові, якщо в установлений договором строк виконання позичальником зобов'язання в цілому чи в будь-якій його частині, вони не будуть виконані, а також при умові обов'язкового направлення поручителю повідомлення з вимогою виконання зобов'язання позичальника в цілому (або в тій чи іншій його частині) (п. 3.2.5). Поручитель зобов'язаний виконати взяті на себе зобов'язання по цьому договору не пізніше трьох банківських днів з моменту отримання повідомлення від банку (п. 3.2.6). У повідомленні повинно бути визначено розмір невиконаних позичальником зобов'язань, а також розрахунок суми штрафних санкцій, що необхідно сплатити (п. 3.2.7). Повідомлення, що направляється банком поручителю, повинно бути здійснено у письмовій формі і буде вважатись поданим належним чином, якщо воно надіслано рекомендованим чи цінним листом (за адресою, що вказана у договорі) чи надано особисто поручителю (п. 3.2.8).
ВАТ КБ "Надра" на виконання таких умов договору надіслав 31.05.2010 року поручителю ОСОБА_5 претензію на суму 9 537,70 доларів США, рекомендованим листом по зазначеній нею адресі, з вимогою погашення простроченої заборгованості по кредитному договору (а. с. 18).
Вимога банку поручителем не виконана.
За таких обставин вимоги позивача до поручителя – відповідача по справі ОСОБА_5 заявлені в межах закону.
За правилами ч. 3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Ухвалення судом першої інстанції заочного рішення по даній справі являється порушенням норм процесуального права, оскільки один із відповідачів – ОСОБА_5 приймала участь у судовому засіданні 19.07.2010 року ( а. с. 37-38) і 29.07.2010 року (а. с. 47). Проте, таке порушення не призвело до неправильного вирішення спору.
Апеляційний суд на виконання вимог ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Рішення суду оскаржено лише відповідачем ОСОБА_5, яка являється поручителем згідно кредитного договору "Автопакет". Відповідач ОСОБА_3 судове рішення не оскаржив.
За правилами статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального і процесуального права, а отже є законним і обгрунтованим, у зв'язку із чим підстави для його скасування відсутні.
Доводи апеляційної скарги є безпідставними, не впливають на висновки суду та спростовуються вищенаведеним.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
У х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 10 вересня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий : /підпис/
Судді : /підписи/
Копія вірна :