АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 листопада 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого: Медяного В.М.,
суддів: Матківської М.В., Сопруна В.В.,
при секретарі: Сніжко О.А.,
за участю прокурора: Бондарук І.А.,
за участю сторін у справі: позивача ОСОБА_1, третьої особи ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до СТОВ «Десна», третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2, про визнання договору купівлі продажу дійсним та визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями,
за апеляційною скаргою прокурора Калинівського району Вінницької області в інтересах ОСОБА_2 на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 17 квітня 2007 року, -
встановив:
У березні 2007 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до СТОВ «Десна» про визнання договору купівлі продажу дійсним та визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями, розташований по АДРЕСА_1, Калинівського району, Вінницької області . Посилається на те, що 26.12.2006 року між ним та відповідачем СТОВ «Десна» був укладений попередній договір купівлі-продажу житлового будинку по АДРЕСА_1, Калинівського району, Вінницької області. Відповідно до даного договору сторони зобов'язувались до 01.03.2007 року укласти договір купівлі-продажу даного будинку. Крім того, вони обговорили ціну будинку, він вніс в касу підприємства кошти в сумі 5120 грн. Однак, відповідач до цього часу не виготовив правовстановлюючі документи на будинок, тому у нього є підстави зважати, що останній ухиляється від укладення основного договору, у зв’язку з чим він змушений був звернутися з даним позовом до суду.
Р ішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 17 квітня 2007 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями, що розташований по АДРЕСА_1 Калиновського району Вінницької області, укладений 26 грудня 2006 року між ОСОБА_3 і СТОВ «Десна» Вінницької області. Визнано за ОСОБА_3 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований по АДРЕСА_1 Калиновського району Вінницької області, вартістю 11077 грн.
Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 15 листопада 2010 року поновлено прокурору Калинівського району Вінницької області строк на апеляційне оскарження рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 17 квітня 2007 року.
Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 18 листопада 2010 року залучено до участі у справі у якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2
В апеляційній скарзі прокурор Калинівського району Вінницької області в інтересах ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін у справі, що з’явилися до суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду скасувати з ухваленням нового рішення у справі про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 п.п. 1, 3, 4 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є: неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, н еневідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Судом першої інстанції встановлено, що 26.12.2006 року між ОСОБА_1 та СТОВ «Десна» був укладений попередній договір купівлі-продажу житлового будинку по АДРЕСА_1, Калинівського району, Вінницької області, відповідно до якого сторони зобов'язувались до 01.03.2007 року укласти договір купівлі-продажу даного будинку. Крім того, вони обговорили ціну будинку, позивач вніс в касу підприємства кошти в сумі 5 120 грн. Проведення оформлення договору купівлі-продажу сторонами було відкладено за взаємною домовленістю, оскільки необхідно було отримати відповідні документи. Однак, до цього часу нотаріальне оформлення договору так і не відбулося. Відповідно ч.2 ст.220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається. Таким чином суд дійшов висновку про те, що за вказаних обставин вимоги позивача є законними та підлягають задоволенню.
Проте повністю з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може, виходячи з наступних підстав.
Під час проведеної прокуратурою Калинівського району Вінницької області перевірки в жовтні 2010 року звернення громадянина ОСОБА_2 встановлено, що господарські будівлі та будинок ,в якому ОСОБА_2 з 27 січня 1976 року по теперішній час проживає в АДРЕСА_1 зареєстровані за ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 17 квітня 2007 року.. Про існування даного рішення прокурору та ОСОБА_2 стало відомо лише 12 жовтня 2010 року під час перевірки прокуратурою звернення останнього.
Судом першої інстанції при ухваленні даного рішення не було належним чином з’ясовано та враховано те, що в АДРЕСА_1 з 27 січня 1976 року по теперішній час прописаний та проживає громадянин ОСОБА_2. Так зокрема, згідно комісійного акту встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, дійсно проживає в житловому АДРЕСА_1, в будинку його силами проведені ремонтні роботи, навколо будинку зроблено металеву огорожу в 2007 році. В господарських будівлях, які відносяться до житлового будинку, ОСОБА_2 утримує підсобне господарство. Проте, судом першої інстанції ОСОБА_2 до участі у справі не залучався, а тому при ухваленні рішення суд вирішив питання про його права та інтереси, порушивши при цьому його конституційне право на житло та його недоторканість, ухваливши рішення про визнання права власності на будинок у якому він тривалий час проживає, за іншою особою – ОСОБА_1
Колегією суддів встановлено та підтверджується доказами у справі, що на час ухвалення судом рішення від 17 квітня 2007 році на балансі СТОВ «Десна» с.Дружелюбівка Калинівського району знаходились об»єкти житлового фонду, що не увійшли до статутного фонду СТОВ «Десна». В порушення вимог ст.ст. 1,2 ч.4ст. 4-1 Закону України «Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності» будинки та квартири СТОВ «Десна» до комунальній власності, тобто на баланс Дружелюбівської сільської ради передані не були. Неправомірні дії керівника СТОВ «Десна» ОСОБА_4 Дружелюбівською сільською радою в 2006 році оскаржувались в суді.
25 квітня 2006 року під час судового розгляду справи між директором СТОВ «Десна» ОСОБА_4 та Дружелюбівським сільським головою ОСОБА_5, була укладена мирова угода про передачу на баланс сільської ради об’єктів соціально-культурного призначення та житлового фонду, які не підлягали розпаювання.
Свої зобов’язання директор СТОВ «Десна» не виконав, чим позбавив громадян, в тому числі і ОСОБА_2, права на приватизацію житла.
Разом з тим, між СТОВ «Десна» та громадянином ОСОБА_1, який є до речі юрисконсультом СТОВ «Десна», 26.12.2006 року був укладений попередній договір на купівлю-продажу житлового будинку по АДРЕСА_1, Калинівського району, відповідно до якого сторони зобов’язались до 01.03.2007 року укласти договір купівлі-продажу даного будинку. СТОВ «Десна» зобов’язався виготовити технічну документацію на будинок.
Однак, в порушенні умов договору СТОВ «Десна» правовстановлюючі документи на АДРЕСА_1 не виготовив, тому ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання за ним права власності на житловий будинок з господарськими будівлями.
Проте, суд першої інстанції розглядаючи дану справи та ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_1, неповно та не належним чином з’ясував всі обставини, що мають значення для справи, не притягнув до участі у справі ОСОБА_2, чим порушив норми як процесуального так і матеріального права, допустивши при цьому невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи.
Відповідно до ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Відповідно до ст. 635 ЦК України, попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (в певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, установлених попереднім договором.
Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 11) між СТОВ «Десна» та ОСОБА_1 26.12.2006 року був укладений попередній договір купівлі-продажу житлового будинку по АДРЕСА_1, Калинівського району, Вінницької області. Відповідно до даного договору сторони домовилися не пізніше 01.03.2007 року укласти договір купівлі-продажу даного будинку. Крім того, обговорили ціну будинку в сумі 5120 грн.
На виконання взятого на себе вище зобов'язання, ОСОБА_1 26.12.2010 року вніс в касу СТОВ «Десна» згідно квитанції до прибуткового касового ордеру (а.с. 10) готівку в сумі 5120 грн.
В свою чергу СТОВ «Десна» у визначений попереднім договором строк не виготовило правовстановлюючих документів на спірний будинок та відповідно не уклало з ОСОБА_1 основний договір купівлі-продажу будинку.
Відповідно до п. 3 попереднього договору передбачено відповідальність сторін у разі невиконання умов даного попереднього договору, зокрема право покупця на звернення з позовом до суду.
Проте, судом першої інстанції належним чином, а ні умови даного попереднього договору купівлі-продажу, а ні вищевикладені істотні для справи обставини враховані не були. Так, суд першої інстанції не взяв до уваги те, що відповідно до ст. 635 ЦК порушення сторонами своїх зобов'язань, що ґрунтуються на попередньому договорі, може тягти наслідки, передбачені законом або договором. Зокрема, сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення основного договору на підставі попереднього договору, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням укладення основного договору, а не до спонукання укладення договору. Отже, примушення до виконання зобов'язання, що ґрунтується на попередньому договорі (укласти договір), цивільним законодавством не передбачено.
За правилами ч. 3 ст. 635 ЦК зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір, не укладений протягом строку (в термін), установленого попереднім договором, або якщо жодна зі сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
Встановлено, що до спливу строку, протягом якого повинен мав бути укладений між ТОВ «Десна» та ОСОБА_1 основний договір, цього не відбулося, жодна із сторін не направила іншій стороні пропозицію укласти такий договір. В такому випадку зобов'язання, що слідують із попереднього договору, припиняються. У випадку ж відмови від здійснення майбутнього договору, зацікавлена сторона може звернутись з вимогою про відшкодування завданих їй збитків, якщо інше не встановлено попереднім договором, або цивільним законодавством України.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції на зазначені вимоги закону уваги не звернув. За таких обставин у суду першої інстанції не було передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання договору купівлі-продажу та визнання за позивачем права власності на спірний будинок.
Судове рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо його законності й обґрунтованості, що призвело до неправильного вирішення спору, а тому залишатися в законній силі не може та підлягає скасуванню відповідно до вимог п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні даного позову..
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,
вирішила:
Апеляційну скаргу прокурора Калиновського району Вінницької області в інтересах ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 17 квітня 2007 року скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до СТОВ «Десна», третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про визнання договору купівлі продажу дійсним та визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: В.М.Медяний
Судді: М.В.Матківська
В.В.Сопрун